Обзоры

Первое, что хочется сделать после прослушивания альбома Останнє тепло – это самому сесть за синтезатор. Настолько вдохновляющего материала ребята еще не выпускали, по крайней мере, в рамках данного проекта. На счету дуэта это уже четвертый релиз и, по моему скромному мнению, – самый, во всех отношениях, удачный. Signals Feed The Void до сих пор играют для себя, без оглядки на слушателя, рвут жанровые клише, мешают стили, но в этот раз… В этот раз вышла поп-музыка в самом лучшем смысле этого слова.

Лет 10 назад я ощутил для себя острую нехватку новой музыки. Так как я был мелким и ортодоксальным, то ничего тяжелее трэш-метала в свою жизнь не впускал. Потом ситуация кардинально изменилась и действительно “тяжёлый” метал хлынул на меня огромным потоком: от дэта и блэка до нойзкора, фьюнерал-дума и гринды. Но и это наскучило вскоре.

Я пока не имел счастья полистать книгу вокалистки, но дебютник Open One of the Doors уже прочно засел у меня в плеере. А как иначе? Ведь вот она любимая музыка моего детства, переосмысленная и осовремененная. Это именно тот случай, когда саунд группы составлен из гармоничного сочетания самых разных стилей и форм. Так рождается самобытная музыка. Готика, психоделика, шугейз, электронные и этнические вкрапления  - все это смешанно в совершенно выдающейся пропорции. 

Несколько месяцев назад, основанный в 1993 году немецкий индустриальный лейбл Drone Records выпустил на виниле, тиражом 400 экземпляров, эмбиэнт / дроун сборник. Пластинка звучит ритуально и немного пугающе, как и полагается в подобных жанрах. Под ее звуки можно, совершать мистические практики, пустится в далекое путешествие вглубь себя, видеть сны (при желании даже наяву), словом, нужная  атмосфера будет вам обеспеченна.

Страх — самое древнее и сильное из человеческих чувств, а самый древний и самый сильный страх — страх неведомого
 
Говард Филлипс Лавкрафт
 
Индустриальные города предрасположены к тому, что люди, родившиеся и обитающие в них - сильны духом, сильны физически, жестоки, брутальны, мрачны и оголтелы. Бирмингем дал миру оккультных и чёрных  Black Sabbath.
Almagest

Своє слово відносно нещодавніх подій зими 2013-го та всього 2014 років в Україні вдалось виразити практично усім відомим харківським та навколишнім музикантам та колективам, якщо ви розумієте, про що я. Правда, кожен по своєму: Drudkh, наприклад, випустив, наче зірваного з ланцюга звіра, - не побоюсь цього слова -  монументальний лонгплей під назвою Борозна Обірвалась, за ними своє слово мовили в подібному стилі Khors зі своїм матеріалом на І ніч схиляється до наших лиць.

Творчість кам’янець-подільського дуету Zapaska відома багатьом слухачам в Україні уже понад 6 років, а точніше – з червня 2010, коли відбувся реліз першого ЕР «LANKA». У складі – Павло Нечитайло та Яна Шпачинська, екс-лідери чудових (наразі «заморожених») груп Пропала Грамота і ЧеЧе відповідно. Цікаво, що, на відміну від різних колег за сценою, які  весь час жили лише музикою, освіту вони мають археологічну та філологічну, а це майже завжди гарантія ширшого погляду на речі.

Чітко пам‘ятаю момент, коли пару років тому дізнався про Крістіну Бардаш, яка тоді ще не взяла собі сценічного імені ЛУНА.  Це була душевна напівпровокаційна пісня «Виграй» на текст добре відомої мешканцям Мережі київської літераторки Лізи Ґотфрік. Пісня виконувалася під мінімалістичний акомпанемент піаніно і швидко набувала інтернет-популярності (майже певен, що не лише у середовищі тих, хто слідкує за українським музичним процесом).  Уже тоді було зрозуміло, що потенціал є.

Neformat.com.ua

CD1 - Electric Side

Almagest

Дебютна однойменна робота новоутвореного харківського гурту GreyAblaze, в основі якого грають наші старі знайомі, відомі за такими проектами як Khors, Elderblood, YGG, KZOHH, Ulvegr, музиканти Astargh (вокал, гітара, бас, клавішні), Helg (гітара, лірика) та Odalv (ударні), з’явилась в мережі абсолютно несподівано, зважаючи на невеликий анонс у вигляді сухого короткого інтерв’ю з лідером проекту Astargh’ом в одному