Tvar — Tvar (2019)

Чи часто приходять позитивні асоціації на гадку, коли думаєш "а от якби зробити щось середнє між гуртом Х та гуртом Y, тільки в наших широтах"? Майже ніколи. А проте, харківська кузня похмурої та важкої музики продовжує тримати марку і радувати рідкісними, але неймовірно цікавими проєктами.

stonefromthesky — Schema Theory (2019)

Минулого разу, коли вийшов повноформатний альбом stonefromthesky "Spirals", він вразив своїм концептуальним наповненням, дивною структурою та в’їдливими різноплановими мелодіями. Були присутні доволі інтимні тексти з глибоким змістом, що доповнювались виразними партіями гітари. Все більше скидалось на роковий проєкт з електронними домішками. Утім, всього кілька тижнів не дочекавшись до повного року різниці між релізами, маємо абсолютно новий міні-альбом від наче абсолютно нового проєкту з тією самою назвою, матеріал якого раніше був доступний лише у вигляді лайвів.

Kadaitcha — Southern Phlegm (2019)

Тут, коротше, яка справа — українська музика піднялася на черговий дивний і позамежний рівень, і зробили це знову ті ж самі люди, що й раніше. У Новій Каховці, що на Херсонщині, є кілька невгамовних людей, яким спокою не дають рівні ритми та мелодії молодіжної естради. Вони беруть і створюють для себе й оточуючих щось зовсім інше. Оточуючим воно пиляє голову, авторам — реальність за допомогою звуків.

Afterphase Project — EP 0.1 (2019)

У той час, коли важка музика помирає, знаходячись у стані чи то летаргії, чи то готуючись до переродження, як той птах фенікс, український андеграунд продовжує радувати появою нових облич гуртів. Серед таких новоутворень — мат/хаотік хардкор гурт Afterphase Project з Дніпра. Хто б міг подумати, що відносно непопулярний в Україні жанр, мабуть, менше, навіть, ніж сладж, отримає чергове нове дихання?

ZfeelZ — Waves of Shards (2019)

Часи остаточно змінилися, світ перевернувся з ніг на голову (або навпаки) і якісь класичні або академічні підвалини пішли гуляти лісом. Причому цього разу абсолютно усвідомлено, бо послухали ZfeelZ. Четвірка дуже молодих і талановитих людей ненав'язливо спокійно руйнує стереотипи про те, що потрібен великий досвід і продюсер.

Юрій Бондарчук ‒ Екзиль (2019)

Кажуть, якщо одного разу почнеш музикою займатися, то це на все життя. Вона, на кшталт наркотику, від якого можна позбутися, але який у цьому сенс? Симбіоз людини та звуків — як не крути, навіть якщо від цього сумно. По-різному буває.

Zoanthropy — Vol​.​2 (2018)

Кияни Zoanthropy увірвалися на українську важку сцену зі своїм пост-металом на дебютному EP "Vol. 1" зовсім недавно — у 2017 році. Гурт впевнено і швидко набирає лайки на фейсбуці, дає інтерв'ю музичним ЗМІ та веде активну концертну діяльність у рамках країни. Сьогодні мова піде про продовження студійної роботи колективу (відповідно до їх слів, що передує повноформатному альбому) — міні-альбом під невибагливо-концептуальною вивіскою "Vol.2."

Yes I Am Sick — Faceless (2019)

Якщо б мені платили кожного разу долар, коли я слухаю альбом українського альтернативного року з брейкдаунами (хочете — називайте це мелодік металкором) та кажу, що це калька на гурти, які переграють грандів жанру — моя кишеня була би під зав’язку набита валютою.

alyona alyona — пушка (2019)

І світовий, і хіп-хоп (хоча правильніше буде кальян-реп) чарт ВК, який лунає з кожного поп-бару, дійшов до моменту стагнації, жанру не вистачає молодої та свіжої крові. Кулеметні хай-хети, викручені на максимум баси та нескінченні едліби відійшли у минуле, звільнивши місце для чогось нового, хоча поки без конкретної форми.

Knifeman — Мой мир (2019)

Перед тим як почнеться текст рецензії, я б хотів поговорити із вами стосовно жанру, який грає Knifeman. Майже завжди їх тегають як metallic hardcore, та чи існує таке поняття взагалі і як його сприймати?

Volver Stone — Silver Light (2019)

Кожна людина хоче тепла для себе, тоді як цей музикант хоче тепла для інших. Повне взаєморозуміння між акустикою та Volver Stone робить це бажання здійсненним, і дозволяє його пісням йти далі примітивного аудіального сприйняття.

Злидень — Сильного з’їдять (2019)

Злидні — у східнослов'янській міфології, зокрема українців і білорусів, — злі духи, які приносять у дім нещастя. У переносному значенні злидні — це бідність (жити в злиднях — жити в бідноті). І назва гурту Злидень чудово передає їх звучання – темний неокраст з розриваючими серце вокалом та песимістичною лірикою, нічого щасливого тут знайти не вийде. Наразі Злидень — чи не єдиний активний гурт у жанрі і їх активність не може не радувати, адже колектив досить регулярно дає концерти за межами свого міста і послухати їх наживо – окремий вид задоволення.

BAD PIT — Sunshine (2019)

1 квітня вийшов перший повноформатний альбом гурту BAD PIT – "Sunshine". І це дуже вдалий день для виходу альбому, оскільки там є і над чим посміятися, і над чим задуматись, адже, як кажуть, "у кожному жарті є лише доля жарту".

AAAAA — MIP (2019)

Электронным творцам становится иногда скучно и начинают они придумывать себе псевдонимы, альтер-эго и прочие другие сущности. В начале этого года такие метаморфозы произошли с Алексеем Податем, который также был известен, как CHSZM.

La Horsa Bianca — Somatic Schematic (2018)

Таку музику хочеться чути у високих налаштуваннях, аби знати точно – я не впущу ні єдиної ноти, ні єдиної паузи з цієї щедрої руки, що стискає струни, примушує клавішні звучати як колись давно, що стрясає тамбурин у закличному й вабливому "трі-кі-ті". З найпершого треку цього колективу те, що зображено на обкладинці "Somatic Schematic", перестає "ввижатися" та стає дійсністю.

Baldies — Demo (2018)

Кривой Рог, в последнее время, имеет все шансы стать одним из ярчайших городов страны в контексте хардкор-сцены. Пока Одесса и Киев испытывают разной степени стагнацию, связанную с неким застоем крови (большинство групп запускаются одними и теми же людьми, что призывал изменить один из таковых со сцены Маяк Феста), Кривбасс притягивает в "движ" всё больше молодых и дерзких. Поэтому "Demo 2018" новой группы Baldies, при участии Калины (для КР он что-то вроде Лэфта в Одессе) из одной из немногих кроссовер-трэш команд Украины Hellcome, не могло пройти незамеченным.

BRAT — Томос ЕР (2019)

Трохи більше ніж за рік після виходу повноцінного LР "V$TAVЛЯЄ" вийшов другий реліз BRAT. Цього разу EP, у якому начебто нічого сильно не змінилося — виконавець перебуває все на тій же хвилі та у тих же традиціях.

Love'n'Joy — Bender on the Silk Road (2019)

Скоріш за все, не мені одному здається, що розвиток вітчизняної психоделічної сцени завжди проходив якось окремо від інших жанрів. Я не є ньордом у цій сфері, котрому відомо, що "на початку 80-х у Києві існував гурт, що видав альбом, котрий випереджав свій час на декілька років, але розпався він через 10 хвилин після дебютного виступу й окрім самих музикантів про нього відомо тільки мені". Тому, наведені нижче твердження будемо вважати за остаточні. У будь-якому випадку, це така річ, котру можна обговорювати та критикувати, при нагоді для виявлення істини, вірно?

МОЧА — Ухода-19 (2019)

У нинішніх реаліях грати суворий панк в Україні стає необхідністю, а не просто модою. Втім, це, радше, необхідність моди на необхідність. Що? А те, що протестний дух здебільшого дорівнює тому, щоб сходити на рейв/гіг, розпити алкоголь, вжити заходів для зміни реальності лише у своїй голові, а не у своїй країні, і різним сортам словоблуддя від словоблудів різних сортів у соцмережах: вінець контркультури, аплодисменти.

Bastard Disco — China Shipping (2019)

Номінально історія українсько-польського колективу Bastard Disco починається у 2015 році, через рік після того, як вокаліст Юра Касьяненко переїхав з Києва до Варшави. Але я почну трохи раніше, тому що це рецензія для neformat.com.ua, і в передісторії цей ресурс відіграє свою роль.

Blackmail — Unworthy of a Man's Name (2018)

Киевляне Blackmail — давно не новички на сцене. Команда посещала Одессу с концертом ещё в 2012, но с тех пор немало воды утекло мелкими релизами группы. Тем не менее, полноформатным альбомом "Unworthy of a Man's Name" коллектив разродился только в прошлом году, о чём и пойдёт речь ниже.

АННА — Перетинай за гранню грань (2018)

Гурту АННА цьогоріч виповнюється, на секундочку, 17 років. Важко уявити, що в наших реаліях одна з найстаріших і одна з найпопулярніших команд у країні досі виступає та продовжує збирати величезні зали. Певною мірою, це все пов’язано з любов’ю слухачів, певною мірою з гучним іменем, але в цілому всі хочуть вкотре почути старі хіти з дебютного релізу "Карматреш".

Cluster Lizard — Prophecy (2018)

Чотири роки тому на австрійських теренах з'явився проєкт Cluster Lizard і, власне, що б йому тут робити, якщо продукт з Відня? Але, ця саспенс-електронщина має безпосереднє відношення до України та дуже щільно з нею взаємодіє не тільки за допомогою культурних зв'язків. Нумо з'ясовувати, чому.

The Glober — Space Harmony (2019)

Існування стонеру в його чистому вигляді, майже без домішок, у новітні часи просто неможливе. Можуть це дозволити собі лиш старовинні гіганти стилю, яким можна пробачити цей весь паразитизм на пентатоніці. І то, всі вже або глибоко в космосі самих себе, або грають якесь другосортне невідомо що для задоволення потреб в кокаїні, дівчатах/чоловіках чи грошах.