Рецензії
Skunkhunt

К Эполетс у вашего автора всегда было довольно двоякое отношение: с одной стороны, группа явно растет от альбома к альбому и даже играет более-менее современную музыку, а с другой, – откровенно не дотягивает. Вот примерно ни до чего. Ни о каких международных стандартах речи быть не может, и все еще остается загадкой, почему Эполетс собирают полные пабы практически в любой точке Украины.

aLex veNtilL

Судьба дебютного релиза всегда начинается с вопросов слушателей, типа, "кто это, собственно такие, и почему вообще нам их слушать?". Послужные списки участников The Night дают им основания это сделать легко и непринуждённо, и вполне уверенно отбрыкиваются от претензий. Посудите сами, группа из участников Leviathan, Power Play и Kingpin. Далеко не последние имена в украинской и СНГ-хардкор сцене, как минимум (особенно первые 2) и достаточно успешная претензия на пресловутый евр(о(п)ейс)кий уровень.

Перед нами – виданий ще на початку жовтня 2017 року дев'ятий повноформатний альбом плодовитого дуету з Дніпра. Ігор Ялівець та Сергій Ягода стабільно ведуть своїх слухачів стежками власної творчості, ніколи не роблячи довгих пауз. Такий високий для андеграунду темп я трактую виключно позитивно у випадку з Gamardah Fungus, адже багатство й різноманітність їхньої дискографії однозначно свідчить на користь такого підходу.

Можете плеваться не только ядом в меня за то, что ленту тяжелых (и не очень) альбомов всех разновидностей и жанров я разбавляю хип-хопом, который тут не в особом почете. Речь идет о новой школе и её звуке, конечно же.

Я завжди дуже прихильно ставився до українських гуртів екстремального ґатунку і з цікавістю шукав щось нове, не зважаючи на технічну недосконалість та одвічну проблему з тим, щоб нормально записатись, яку донедавна мали більшість гуртів. Адже такі умови є викликом для музикантів, які бралися за жанр, що має досить обмежену аудиторію в цілому. До того ж на теренах нашої країни велика частка прихильників екстремальних жанрів взагалі не хотіли звертати увагу на місцеву сцену, задовольняючись іноземними бандами.

Есть вещи, к которым можно присобачить приставку "евро" и определить рамки их значений. Например, когда мы слышим "евроремонт", мы уже видим перед собой квартиру со стеклопакетами, для которой дизайнер правильно подобрал цвет обоев для расширения пространства, а вся проводка сделана по таинственным европейским стандартам. То же самое и с музыкой. Существует вылизанный, чистенький, как слезы Марии Магдалины, "евростоунер", под который можно смело отправляться в поиски Шамбалы.

Через якісь певні особливості менталітету, більшість населення пострадянського простору, включаючи і творчий сегмент, страждає від проблем із закритою свідомістю. Це найпомітніше у важкій музиці. Є кілька грандів жанру, на яких зазвичай рівняються і грають музику по тенденції "аби грати", не докладаючи анітрохи зусиль, щоби хоч якось вирізнятись з-поміж десятків типових гуртів. Безперечно, існують діаманти, правовірні та безкомпромісні у наслідуванні традицій стилю, і відчувається, що навіть за відсутності оригінальних ходів є повна віддача і занурення.

Блэк-метал для меня -  жанр консервативный. Он не только сохраняет в себе некие традиции, которые доходят до слушателя в неизменном виде, отчего кажется, что большинство "черных" групп звучат одинаково, но и сам меломан собирает для себя плейлист из различных Burzum, Peste Noire, Mgla и т.д., который заслушивается до дыр и долгое время не пересматривается.

К большинству релизов украинской блэкухи относишься с легким холодком. У них у всех схожие тематические и композиционные решения. Под тремоло слышны песни следующего типа: "Карпаты, Карпаты, смерть, сатана". Скучно.

Nico

Украинский сладж. При этом словосочетании приходит на ум очень немного групп, и одними из первых — киевляне Kasu Weri. Если под словом "сладж" мы все понимаем что-то разное, то здесь мы имеем тот самый американский злой дымящийся и болотистый метал, приправленный любовью к психоделическим растительным практикам и выражающий некоторую склонность к мизантропии. Наши герои воплощают это понимание в своей дебютной работе как нельзя лучше. Но все по порядку.

Дез-метал – це, перш за все, хвиля, що наприкінці 80-х накрила Флориду і Скандинавію, зробивши їх авторитетами у справах важкого щільного рубілова. А український дезметал, здавалося, був сконцентрований десь на Лівобережжі України і, зазвичай, мав більш брутальний характер, ніж фірмовій кач від флоридських праотців, та й знаходився у доволі пригніченому стані.