The Dops — Panic Attacks (2019)
Автор: Шпинат

Hey ho, let’s go!

Пройшло вже 40 років з виходу культового фільму "Rock n Roll High School", у якому Dee Dee Ramone не міг запам’ятати 5 слів тексту, тому його репліку скоротили до двох слів, а реальні фанати Ramones, яких запросили бути масовкою під час зйомки концертної частини для кіно, до нестями налякали своєю неконтрольованою поведінкою виконавицю головної жіночої ролі P.J. Soles. З того часу панк-рок зазнавав незліченну кількість пертурбацій, а футболки з класичним дизайном Ramones почали продаватися у масмаркетових магазинах одягу і побачити таку на дівчатах модельної зовнішності, які б навіть не поглянули на лузера з гітарою у блакитних skin-tight джинсах та косусі, стало звичайною справою.

Попри це, рок-н-рольний панк не думає вмирати. До прикладу, щоб далеко не ходити, в Україні The Stinx випускають два EP за рік, любов до минулорічного релізу The Troubled – "Spacing Away" лише посилюється, Exult зробили реюніон, а харків'яни The Dops випуском альбому "Panic Attacks" викликають сильне бажання запитати в панк-подружки, чи не хоче вона потанцювати.

Активні з 2015 року, The Dops заявляють на своїй Bandcamp-сторінці, що "Panic Attacks" – це перший повноформатний альбом, хоча я був певен, що їх дебютник — це "Aw Shucks!" 2016 року.

"Так, "Panic Attacks" дійсно вважається нашим першим повноформатником, бо "Aw shucks!" трохи не дотягнув до цього формату. Там всього 8 пісень. Але насправді це спірне питання" — пояснює Paul із The Dops.

Обожнюю панк за те, що вісім пісень – це замало для альбому. Але давайте про "Panic Attacks". На альбомі 12 пісень, при чому на двох з´являються запрошені гості, і до того ж цікаві! Так, зрозуміло, що насправді набагато крутіше вважати "Panic Attacks" дебютником, адже коли на твоєму першому повноформатному альбомі на фітах аж цілий Джо Квір з The Queers, легенда олдскульного (поп)панку, відомий своїм суворим характером та fuck you attitude – це, як СТБ, вражає.

"По-перше, хочу сказати що Джо Квір чудовий чєл, як мінімум, тим, що попри свій мега статус у світі панк-року, він допомагає реалізовувати мрії таких невідомих гуртів як ми. Насправді все було так. Я просто запропонував йому взяти участь в одній з наших пісень і розповів, звідки ми. На що Джо відповів: "Взагалі-то я більше не займаюся фітами, але оскільки ви з України, я хочу допомогти". Ха-ха. Якби хтось сказав мені 12 років тому, що коли-небудь у моїй пісні візьме участь один із найбільш топових на мій смак музикантів, я б просто не повірив. Нам пощастило, що так вийшло", — пояснює той же Paul.

Але не везінням єдиним. The Dops і справді гарно звучать та будуть до смаку як любителям Ramones, так і тим, хто пам’ятає про Green Day, який було не соромно слухати. І це точно краще ніж Біллі Джо та компанія на Revolution Radio. Треки "9x12" та "She´s The One" – це пісні, які приємно поставити для дівчини, яка тобі подобається.

Проте, крім очевидних інфлуенсів (Ramones, The Queers, Green Day), на альбомі знайшлося місце і для експериментів. Так у треці "Shit Outta Luck" з’являється несподівана скрипка, а другий фіт на альбомі "My Heart Is A Mess" – світлий і приємний трек, на якому вокальну партію виконує Марія Surfbird.

"З Марією теж круто все вийшло, практично так само. Я запропонував Маші написати текст і заспівати пісню повністю. З нас же була музика. Як на мене, вийшла досить таки непогана баблгам поп-панк пісенька у дусі The Queers і Beach Boys. До речі, раджу зацінити її гурт Surfinbird", - розповідає Paul.

Трек і справді вийшов цікавим, танцювальним та додає альбому різноманітності.

Як було вже згадано вище, інтернет надає можливості для всього. І у світі панк-року, де завжди на першому місці була дружба та бажання гарно проводити час (можна, звичайно, сперечатися і казати про політичну складову панку, проте я з тих, хто вважає, що батьки – це Ramones, а не Sex Pistols, і протест — наслідок, а не причина), інтернет дає можливість невеликим гуртам, про які не всі знають у їх рідному місті, бути відомими навіть далеко за межами континенту. Так, наприклад, обкладинку для альбому малював бразилець Paulinho Tscherniak з гурту Flanders72, з яким це було узгоджено за пивом у Музеї Ramones в Берліні, а схвальні відгуки про альбом гурт отримував зокрема з Японії, США, Латинської Америки... Як згадують The Dops, більшу частину мерчу теж було продано за кордон.

Загалом, "Panic Attacks" – це альбом, на якому знайшлося місце і цікавим рішенням, і тому самому old school pop punk або bubble gum, у якому особливо нічого не потрібно видумувати, а просто вміти його грати від душі. Приємно, що ця музика знаходить своїх слухачів, незалежно від того, де і як вона написана, головне, щоб зіграно було як треба. Сподіваюсь, поціновувачі знайдуться і на Батьківщині.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

The Dops у соцмережах:

https://thedops.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/thedopspunkrockband/
https://vk.com/thedopspunkrockband

Neformat.com.ua ©

1. She's The One
2. Let's Go To Hawaii
3. Chatterbox
4. 9x12
5. Adelina
6. You Suck (feat. Joe Queer)
7. Anything You Need
8. Shit Outta Luck
9. My heart is a mess (feat. Maria Surfinbird)
10. Press Your Luck
11. Alexa Prickly
12. Say Goodbye 

04.04.2019