Прогресивний рок — жанр непростий. Оточений багатьма міфами й легендами, він існує ще з кінця 60-х років минулого століття, пройшовши шлях від розквіту до занепаду, переживши кілька ревайвалів у 80-х і 90-х — аж до переродження й переосмислення в наш час. Довші та складніші композиції, використання нестандартних розмірів і поліритмів, відданість експериментам — ці та інші особливості прогу давно відомі українським шанувальникам незалежної музики, і пояснювати, як King Crimson, Yes i Genesis вплинули на звучання Tool, Porcupine Tree, Opeth і The Mars Volta, а ті, своєю чергою — на цілу плеяду сучасних виконавців, уже не потрібно.

Музика з префіксом "пост-" від Mogwai та Harakiri For The Sky, death metal vs місто від Gravesend, фінський блек та фінський хеві, дум, ще почорнілий дез метал та світлий інді-рок для весняного настрою!

We The Censors тільки-но вистигли випустити перший повноформатник на початку 2020-го і відіграти кілька концертів, як гурт і вся країна потрапили у карантинні реалії. Утім Артем і Дмитро часу без живих виступів не гаяли, натомість надихалися пандемічними умовами й шукали в них щось позитивне, що й передали у новому EP "Two Is Enough". Про нього, перші кроки в музиці і не тільки й поговоримо.

Десятий альбом God Is An Astronaut, клаустрофобне хворобливе звучання Emptiness, гаражний панк зустрічається зі стадіонним роком у норвежців Death By Unga Bunga, а також дез метал з грайндом та блеком і дез метал, натхненний класикою; постблек, стоунер, грайндкор та раритети від No Use For A Name у Weekly Digest.