Backchat — Backchat (2019)

Другий довгобуд андеграундного сучукрмузу нарешті побачив світ — через 8 років після релізу дебютного ЕР, Backchat таки випустили довгоочікуваний повноформатний альбом. Спочатку Kasu Weri вирішили записатися вперше за довгі роки існування та десятки відіграних концертів, а тепер прийшла черга Backchat закрити це питання. Забігаючи наперед та відповідаючи на всі питання — чи вартувало воно того? — о так, ще й як. Але про все по черзі.

Septa — Bitten by the Serpent of the Kingdom of the Spirit (2019)

Спостерігати за Євгеном та його проєктами завжди цікаво — що Septa, що The Nietzsche підкуповують як музикою, так і бекграундом, який приховується за творчою складовою. Тим цікавіше вникати та досліджувати свіжий реліз з довгою назвою "Bitten By The Serpents Of The Kingdom Of The Spirit", а для того, щоб осягнути його і проникнутись усім, що так копітко було приховано під треками, необхідно прослухати альбом не раз і не два. Але про все по порядку.

The Sunset Survival — Pitch Black (2019)

Перфекціоніст всередині прокидається, коли музику треба розрізняти та розділяти за всілякими ознаками, групами та піджанрами. Наприклад: для модернового хардкору британської школи та гуртів, що роблять а-ля Being As An Ocean, зараз не найкращі часи. Та навіть якщо брати гітарну музику взагалі, то її пік пройшов, але скоро повернеться, все циклічно.

Gamardah Fungus — Natural Storm (2019)

Темні холодні води. Навколо ні душі, лише пронизливий вітер та вічно свинцеве небо, одягнене у костюм шторму. Десь існує маяк, що кличе, та його чують лише чайки та припливи, що потроху розмивають прибережне каміння. Неважливо, стоїш ти на палубі чи повільно сходиш з розуму від самотності у маяку. Важливо лиш те, що крім тебе та двох стихій — вітру та води — світу не існує.

Zombie Attack — Bonded by Beer (2019)

В 2020 році гурт Zombie Attack святкуватиме 10 років на сцені. Їх дебютний реліз "Drunk & Dead" 2011 року одразу продемонстрував, що не зважаючи на юний вік та роздовбайство, Zombie Attack — це не звичайні гімнарі з клубу "Барви" (хоча і це теж), в якому на той час і проходила більшість їх концертів, крім досить непоганого рівня володіння інструментами їх виділяло бажання створювати двіжухи та розуміння, що крім металу є ще й інша музика, а панк та хардкор — це теж круто, хоча багато мамкіних метал елітістів не були з тим згодні.

Жадан і Собаки — Мадонна (2019)

"Дорогі брати і сестри. До вашої уваги "Мадонна" — наш п’ятий студійний альбом. Відверто кажучи, найкраща (поки що) наша робота", — лаконічно презентував новий реліз фронтмен гурту Сергій Жадан на своїй сторінці у facebook. Спочатку я дещо скептично поставився до цього трохи зухвалого твердження, але після першої ж пісні зрозумів, що мені цікаво, що ж прозвучить далі, і був приємно здивований.

Jinjer — Macro (2019)

Про успіх Jinjer не чув тільки лінивий або ж забутий богом мазафакер з провінційного міста. Об’їхавши майже весь світ, гурт зі скромної Горлівки підкорив серця мільйонів фанатів у найрізноманітніших куточках Землі. Після більш-менш успішного міні-альбому "Micro", який вийшов на початку року, гурт зумів вирватись з турових подорожей і відправитись на студію для запису повноформатного альбому, котрий просто зобов’язаний стати новою віхою у розвитку колективу.

N█O — Isolates (2019)

Ізоляція від світу, особливо того, що оточує нас зараз, здається іноді єдиним виходом. Утім, ти можеш втекти від світу, але ніколи не зможеш втекти від себе. Тож доведеться визнати, що весь морок, що існує у світі, він знаходиться у твоїй свідомості. А вже як ти з цим зможеш далі жити — інша справа.

КАТ — Это случится с тобой (2019)

Яким ви бачите прогрес хардкор-панк артиста? Чи можливий взагалі у рамках жанру якийсь розвиток? Не беручи до уваги те, що "тримати марку" від альбому до альбому вже є гарним показником, хоча б стабільності, як мінімум.

Amphibian Man — Shapes (Side A) і Shapes (Side B) (2019)

Іван Семещенко – талановитий музикант, що славиться вмінням швидко та якісно писати новий матеріал, знову набрав свою крейсерську швидкість і продовжує видавати круті релізи один за одним. Після тринадцятого у своїй дискографії релізу "No Surfers In My Town" (мою рецензію на який можна прочитати тут) не змусив довго чекати та вже за пів року випустив, для затравки, збірку каверів "Metal Goes Surf", на якій знайшлося місце і класиці а-ля Judas Priest, Iron Maiden, Black Sabbath та більш неочікуваним версіям пісень Immortal, Mastadon та Converge. І, звичайно, захотілося більше!

Osnova — Plastic Universe (2019)

Пов’язати любов до рідного міста та брейкбіт? Чому ні. Невблаганні зміни середовища, варварське нищення історичних пам’яток, руйнування і байдужість муніципалітету. Проблеми сучасних українських міст у відсутності балансу між зберіганням архітектурних пам’яток та сучасною забудовою, що згодом виглядає як найгірша еклектика.

РвБ — Дай мені знати (2019)

Тобі не змінити цей світ, не зняти планету з орбіти, а також не втримати свої стегна від похитувань у такт тому, що усією своєю ритмікою "хвилює" українську землю ще з 2007 року. "Дай мені знати" дозволяє не тільки словесно, але й музично, дізнатися всім, яким безвідмовним буває захоплене музикою тіло.

Паліндром — Про сьогодні, завтра і вчора (2019)

Чувак, що у тебе сталось? – питали в Кашляючого Еда, коли той виклав свій сумливий синтпоп. А він, як ті хіпстери, робив жовті субтитри під ролик, знятий у горах на підвіснім мості — така собі аматорська картинка до нової пісні про солом’яне опудало, здатне відчувати світ без порівнянь.

Nuitville — When the Darkness Falls (2019)

Nuitville — найновіше ім’я вітчизняної сцени блеку, дебютний реліз котрого "When the Darkness Falls", вийшов за підтримки лейблу Ashen Dominion. Нижче я розповім вам про те, хто ховається під назвою Nuitville, хто є її серцевиною та рушійною силою, чому ця платівка отримує тільки позитивні відгуки у профільній пресі, а мінімальна її оцінка сягає 7,5/10 балів і чи потрібен нашій та світовій арені молодший брат, що захоплено і закоханими очима дивиться на Alcest.

Chasing Embers — Beckoning Call (2019)

Світ Бітлз без Бітлз. Це опис під новою роботою "Yesterday" авторства Денні Бойла — романтичною комедією про те, кому випав шанс виконувати на сцені пісні легендарного гурту, якби він не з’явився. Відштовхуючись від цієї думки, як ви уявляєте музику без найвідоміших її імен? Як би все виглядало без Елвіса, Цепелінів, Металіки, Нірвани? Хто спроможний зайняти місце Луї Армстронга, королеви Елли Фіцджеральд або Пацючої зграї? Я також не можу не те що знайти відповідь — навіть близько до неї підібратись.

The Dops — Panic Attacks (2019)

Hey ho, let’s go!

Пройшло вже 40 років з виходу культового фільму "Rock n Roll High School", у якому Dee Dee Ramone не міг запам’ятати 5 слів тексту, тому його репліку скоротили до двох слів, а реальні фанати Ramones, яких запросили бути масовкою під час зйомки концертної частини для кіно, до нестями налякали своєю неконтрольованою поведінкою виконавицю головної жіночої ролі P.J. Soles. З того часу панк-рок зазнавав незліченну кількість пертурбацій, а футболки з класичним дизайном Ramones почали продаватися у масмаркетових магазинах одягу і побачити таку на дівчатах модельної зовнішності, які б навіть не поглянули на лузера з гітарою у блакитних skin-tight джинсах та косусі, стало звичайною справою.

Bojevilla — Яскраво Чорний Ящик (2019)

У кінці 2016 року гурт ДОНОР еволюціонував у Bojevilla, і тоді почалась нова ера цього колективу — з новим звуком, новим матеріалом та новими висотами перед собою. Починаючи з синглу "Любов" хлопці одразу ж гучно заявили про себе, зробивши невеличку затравку перед виходом дебютного ЕР. Отримавши певну дозу позитивних відгуків завдяки зухвалому матеріалу, почався процес підкорення великих сцен.

эфир и фирн — Кров (2019)

Український spoken word — це такий таємничий звір у нашій країні, що його і зловити непросто, і невідомо, наскільки добре він буде себе почувати та виглядати. Кого ми можемо згадати, щоб було не соромно? Антона Слєпакова, Balance Of Presentation, "валеру и машу", новостворений проєкт not і, звичайно ж, Сашка Лірника.

Drum&Tuba Band — Unwanted (2019)

J Don Oyedamola Folajin, він же Very The Jerry і J Scope, зі своїм оркестром з Кривого Рогу випустив наприкінці липня новий реліз, де вони "Unwanted". Це хіп-хоп продукт з дуже незвичайною начинкою, в якій немає жодного семплу, електронної складової та ді-джея. Ритм, щоправда, є, але куди ж без нього?

Ніч — у тиші і самоті (2019)

Чи здивує вас інформація про те, що вітчизняний блек у багатьох його проявах вважається однією із найсильніших сцен всередині жанру? Про харківську сцену взагалі стільки вже було разів сказано, що тільки максимально віддалена людина може не знати про Князя Варггота, Романа Саєнка та їх проєкти.

R.roo — mirroor (2019)

Якось незвично повертатися до творчості R.roo. Слухав його давно, чи то у 2012, чи то у 2013 році. На безриб'ї IDM в Україні, мені робота Андрія Симоновича або Andrey Rugaroo дуже сподобалася. Це були "класичні" треки, виконані за всіма канонами жанру. Хоча як описати вічнозелені IDM? Включити Autechre, плед або Aphex Twin? Можливо...

Cape Cod — Echoes (2018)

Cape Cod — це не моя музика. Ось +/- — це "смачно", це "ммм". Про що це я? А про киянина Максима Сікаленка, одного із засновників форуму Neformat, учасника маткор гурту +/-, ню-метал колективу Безліч, а тепер популярного електронщика з проєктом Cape Cod.

Statist — Tape One demo (2018)

Зібралися якось учасники всяких відомих важких брутальних гуртів і вирішили вдаритися у grindviolence з усіма наслідками, що випливають. А склад підібрався ще той!

YOURA — Plan Б (2019)

З минулого року продюсер, творець і вокаліст Грибів Юрій Бардаш запустив свій власний проєкт YOURA, де вже він сам злий пояснює за життя. Тільки робить він це не в найбільш звичній для гопника або урки манері. Так, у музиці проєкту, а точніше в інтонаціях вокалу і текстах, є відповідний колорит. Але він там, швидше за все, через коріння, які у Юри з Алчевська, що в Луганській області на Донбасі. І для створення "фішки".