R.roo — mirroor (2019)

Якось незвично повертатися до творчості R.roo. Слухав його давно, чи то у 2012, чи то у 2013 році. На безриб'ї IDM в Україні, мені робота Андрія Симоновича або Andrey Rugaroo дуже сподобалася. Це були "класичні" треки, виконані за всіма канонами жанру. Хоча як описати вічнозелені IDM? Включити Autechre, плед або Aphex Twin? Можливо...

Свій тернистий шлях Андрій розпочав ще восени 2010 року. І встиг випуститися на таких іменитих лейблах, як Tympanik Аудіо, Surround Music і Abstrakt Reflections.

У цілому, коли я наблизився до "mirroor", то розумів, що це буде не те, що я колись запам'ятав, з виходом першого альбому "Первая строка". Це вже більш професійна і ритмічна робота, яка тяжіє більше до даунтемпо, ніж до ембієнту та IDM. Якщо музику першого R.roo можна сприймати як хмару звуків, яка відмінно підходить для прослуховування на задньому фоні, то нинішній R.roo — це геометрична фігура, що відбивається у дзеркалі, захоплює увагу і вимагає концентрації.

Огляд на r.roo – autistic dance (2015) від Олексія Синього

Щось всередині клацнуло тумблером і в голові спливли обкладинки альбомів Axel Boman, Four Tet, Guido, Mount Kimbie та інших еклектиків. При спробах поєднати IDM з хаусом, виходить ситуація, схожа на історію з дьогтем та медом. У результаті вийде хаус. У цілому це вже не зовсім звичний IDM з брейками, поліритмікою або мікротональністю. Тут видно прямолінійну і дуже чітку структуру, яка піддається умовно експериментальній саунд-ін'єкції. Візьмемо, наприклад, трек "Ghost dance". У ньому танцювальний wobble і тумци-тумци змінюються на неокласичні семпли, які різко переходять в ґлітч. Але коли ти спочатку чуєш цей dance-dance, то оцінити подальші несподівані кроки і їх варіативність — важко.

Хоча я не хочу сказати, що подібний погляд на електроніку — це щось погане. Просто ти хочеш почути IDM, якого в Україні й вдень зі свічкою не найдеш, а натомість отримуєш і не дуже звичайну, і не дуже дивну клубну музику. До речі, якщо ж ви хочете послухати вітчизняний IDM, то можу вам порадити звернути свій слух на проєкти Андрія Кириченка. Та й взагалі на музикантів, які випускаються на лейблі Kvitnu, на композитора зі Львова Tineidae і київського виконавця Povab.

Рецензія на r.roo - delicate reflex part 3 (2018) від Олександра Poison Нечая

Тобто, поставлена ​​оцінка 9-трековому альбому "mirroor" буде дуже суб'єктивною. Однак потрібно відзначити, що послухати цю якісну і цікаву роботу необхідно. Але не намагайтеся, як я, порівнювати з першими творчими пошуками R.roo.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

r.roo у соцмережах:

https://vk.com/rroo_idm
https://soundcloud.com/r-roo
https://www.facebook.com/rroo.idm
https://rrootrauma.bandcamp.com/

Neformat.com.ua ©

1. where we are
2. huh, Im so broken 
3. Airship, yeah! 
4. mountains scream 
5. surround wednesday (feat. troxellemott) 
6. mukiu
7. ghost dance
8. ottenki (feat. Eva Drop)
9. lost hope child (violent unknown event)

03.06.2019