Огляди

Їх лірика сповнена чуттєвої поетичності та вистражданого трагізму життєвих перипетій.  Вони оспівують те, про що чоловіки намагаються мовчати, а дівчата розповідають тільки одна одній. 

З першого прослуховування спадає на думку, що це черговий хардкор нової або ще якоїсь там школи, проте це не відповідає дійсності. Пані та панове, знайомтеся — гурт Levegh. Грають шалене screamo з надривним вокалом.  

Харківський музичний проект КОЛО – це неординарний підхід до українського фолку, втілений за допомогою еклектичного синтезування української традиційної мелодики із сучасною електронною музикою. Заснований влітку 2003 року, мультиінструменталістом та композитором Владиславом Редькіним (більш відомим під псевдонімом Munruthel), проект задумувався як такий собі інтелектуальний pop folk розрахований на широке коло слухачів.

Колишні учасники таких титанів вітчизняного блеку, як Khors та Nokturnal Mortum порадували нас своїми духовними надбаннями оспіваними в альбомі Brahmavidya (2017), що з санскриту означає «вище духовне знання», тобто знання істинної природу двох Брахм — проявленого і непроявленого. 

Столичний кельтик-панк гурт O'Hamsters наприкінці цієї зими порадував нас повноформатним альбомом під назвою Где бы мы ни бывали. Бешкетні чорти з обкладинки альбому одразу ж натякають на пекельну атмосферу пісень. 

Як пишуть в інтернетрях, таку музику треба слухати з «корєшами» після важкого тижня в атмосферному пабі десь у центрі Києва. 

Головна проблема  даркфолк сцени в Україні полягає в тому, що її майже немає. Це і не дивно, враховуючи специфіку жанру.  Проте, виходячи з останніх релізів, пломінь надії все ж таки жевріє у наших серцях.

Несмотря на то, что украинская сцена до сих пор находится несколько в стороне от общего мирового музыкального процесса, свежие и яркие музыкальные проекты продолжают возникать и развиваться, и с каждым годом этот процесс становится все более смелым. Что особенно приятно, это касается не только таких очевидных жанров как рок и метал, но и фолка, кантри и других стильных, мрачных, но не самых тяжелых по звучанию направлений.

Випуск міні-альбому в наш перенасичений інформацією час – це завжди до певної міри ризик (лишитися малопочутим через конкуренцію за слухацький час з боку лонгплеїв), але водночас це й вікно можливостей (адже схоже, що зростає кількість тих, кому достатньо міні-релізів). Стосовно ж новинки від ветеранів психоделічного року з Полтави – можливі два типи її сприйняття.

Проект Kladovest з міста Дніпра уже довгі роки відомий шанувальникам атмосферного black metal завдяки своїй послідовній та результативній студійній творчості і годі шукати кращого приводу ще раз поглянути на еволюцію стилю цієї формації, аніж їхній 5-й повноформатний альбом, що вийшов наприкінці грудня 2016 на авторитетному німецькому «значку» No Colours Records, співпраця з яким, до речі, триває вже аж із 2009 року. 
 

Второй по счету релиз житомирского электронного дуэта Edgy Point увидел свет, и что-то я не заметил достаточного восторга у публики по этому поводу. Возможно, я излишне драматизирую, но положение дел на отечественной синтвейв сцене такое, что музыкантам впору коллективно писать пособие о том, как не стать звездой.

Лет 10 назад я ощутил для себя острую нехватку новой музыки. Так как я был мелким и ортодоксальным, то ничего тяжелее трэш-метала в свою жизнь не впускал. Потом ситуация кардинально изменилась и действительно “тяжёлый” метал хлынул на меня огромным потоком: от дэта и блэка до нойзкора, фьюнерал-дума и гринды. Но и это наскучило вскоре.

Несколько месяцев назад, основанный в 1993 году немецкий индустриальный лейбл Drone Records выпустил на виниле, тиражом 400 экземпляров, эмбиэнт / дроун сборник. Пластинка звучит ритуально и немного пугающе, как и полагается в подобных жанрах. Под ее звуки можно, совершать мистические практики, пустится в далекое путешествие вглубь себя, видеть сны (при желании даже наяву), словом, нужная  атмосфера будет вам обеспеченна.