Обзоры по автору Вадим Олійников

Acedia & Kojoohar & Acclimate — Split (2021)

Інтернаціональний темноелектронний спліт одеситів Acedia, новокаховця Kojoohar та новозеландця Acclimate побачив світ у розпал мертвого сезону. Літня пора української готики скінчилась на стику 00-х та 10-х. Субкультурна популярність давно в минулому. Влітку 2021 року українська готика — це явище маргінально містичне й релігійне. Тож чи повинно воно хвилювати пересічного слухача?

Demontag — Demontag (2021)

У квітні маріупольський hardcore punk гурт Demontag презентував дебютний однойменний мініальбом. Це грубий та прямолінійний хардкор і ось чому вам варто його послухати. 

Миша Лигуревич — Заговоры и Песни (2021)

Дебютний альбом київського дуету Миша Лигуревич побачив світ 11 квітня 2021 року. Колишні учасники психоделічного постпанк проєкту Брежнев и Дао, Рома Чумак та Семен Докійчук, цього разу вирішили діяти в просторі ритуального фолку. "Заговоры и Песни", а саме таку назву має реліз — це знаковий матеріал, як для київського DIY-лейбла Erythroleukoplakia, так і для українського езотеричного андеграунду загалом.

kojoohar × ködzid goo — dotla (2021)

У лютому 2021 проєкт Kojoohar новокаховського музиканта Андрія Кожухаря за участю експериментального хіп-хоп виконавця з республіки Комі Ködzid Goo видав альбом "dotla". Видав не де-небудь, а на знаменитому німецькому лейблі ant-zen.

Аорта — Аритмія (2020)

Наприкінці червня український noise black metal, avant-garde punk проєкт презентував третій повноформатний альбом "Аритмія". Реліз дивний, але розповідаємо, чому вам усе ж варто його послухати. 

The Segments — High And Low (2020)

Заснований влітку минулого року київський інді пост панк колектив The Segments видав дебютний мініальбом "High And Low". Три з п'яти пісень альбому, а саме "1984", "In Spite Of You" і "For The Last Time" були написані вокалістом і гітаристом гурту Костянтином Гарбаром у Німеччині ще два роки тому, як виключно акустичні пісні. Пісні "Segments" та "Chardonnay" були написані під час репетицій у складі квартету вже в Києві. Темою, а точніше головним посилом ЕР, Костянтин вважає "антиутопічну комплексність". За словами Костянтина саме трек "Segments" був тим елементом пазлу, якого не вистачало для цілісності мініальбому. Що ж, спробуємо розібратися.

Gentle Ropes — Consolation (2019)

Київський дует Gentle Ropes як справжні нонконформісти випустили свій ЕР в самий розпал мертвого сезону. Що ж, задушливе київське літо 2019-го якнайкраще відтіняє в'язку атмосферу darkgaze. Крім улюблених авторами Christian Death та The Cure, на саунд альбому, так чи інакше, вплинули мастодонти індустріального даркгейзу Bleak.

The Nightchild — Something From Within (2019)

Старожили української темної сцени, квартет The Nightchild, у листопаді минулого року видали черговий, двадцятий (!) за рахунком реліз — повноформатний альбом "Something From Within".

oh, deer! - як перестати хвилюватися і полюбити війну (2017)

Такой хрупкий украинский литературоцентричный хардкор будто бы и жив силами команд вроде janpalach и la belle verte, но вслед за Memorials и oh, deer! уходит наша маленькая эпоха. То пронзительное чувство жизни, бескомпромиссное желание справедливости и болезненное понимание недостижимости наших идеалов навсегда запечатлено в музыке украинских хардкор и скримо команд. 

Предсмертная Кадриль - Прости (2017)

Для начала, хочется выразить искреннюю поддержку команде Предсмертная Кадриль, ведь на фоне полного охипстерения и окончательного ската в инди основной массы отечественных пост-панк команд, ребята не оставляют своей принципиальной панк-позиции.  Но что делать, когда релиз 2017 года звучит как смесь КиШ, She Past Away, Черная речка и Сруб? Включаешь первый трек, слушаешь вступление, очень удивляешься и думаешь: сейчас ей богу запоет: «Будь как дома путник…» Однако ж лихо…

Signals Feed The Void & Demian Feriy - Непереможне сонце (2017)

Сказать, что Signals Feed The Void удивили и в этот раз, у меня не получается. Но о разочаровании и речи быть не может совсем наоборот. Херсонские шаманы (ныне дуэт базируется в Киеве), в процессе препарирования самых разных жанров, наконец нашли свой странный и, по-хорошему, вычурный  формат.

Edgy Point – Special Force (2017)

Второй по счету релиз житомирского электронного дуэта Edgy Point увидел свет, и что-то я не заметил достаточного восторга у публики по этому поводу. Возможно, я излишне драматизирую, но положение дел на отечественной синтвейв сцене такое, что музыкантам впору коллективно писать пособие о том, как не стать звездой.

Signals Feed The Void — Останнє тепло (2016)

Первое, что хочется сделать после прослушивания альбома Останнє тепло – это самому сесть за синтезатор. Настолько вдохновляющего материала ребята еще не выпускали, по крайней мере, в рамках данного проекта. На счету дуэта это уже четвертый релиз и, по моему скромному мнению, – самый, во всех отношениях, удачный. Signals Feed The Void до сих пор играют для себя, без оглядки на слушателя, рвут жанровые клише, мешают стили, но в этот раз… В этот раз вышла поп-музыка в самом лучшем смысле этого слова.

Trip Inside Me - Open One of the Doors (2016)

Я пока не имел счастья полистать книгу вокалистки, но дебютник Open One of the Doors уже прочно засел у меня в плеере. А как иначе? Ведь вот она любимая музыка моего детства, переосмысленная и осовремененная. Это именно тот случай, когда саунд группы составлен из гармоничного сочетания самых разных стилей и форм. Так рождается самобытная музыка. Готика, психоделика, шугейз, электронные и этнические вкрапления  - все это смешанно в совершенно выдающейся пропорции. 

Drone-Mind // Mind-Drone Vol.5

Несколько месяцев назад, основанный в 1993 году немецкий индустриальный лейбл Drone Records выпустил на виниле, тиражом 400 экземпляров, эмбиэнт / дроун сборник. Пластинка звучит ритуально и немного пугающе, как и полагается в подобных жанрах. Под ее звуки можно, совершать мистические практики, пустится в далекое путешествие вглубь себя, видеть сны (при желании даже наяву), словом, нужная  атмосфера будет вам обеспеченна.

Жадан і Собаки – Пси (2016)

Когда восемь или девятьлетназад я, пьяный и босоногий слемил под Жадана и Собак в дремучем "гуляйпольском"  ДК, вот тогда жизнь для меня и началась по-настоящему. Под звуки прихардкоренного ска, в толпе грязных и невменяемых тел, раздавленный духотой позднего августа,я впервые услышал панк в связке с литературой высокой пробы и был рад их гармоничному симбиозу.

Roa Bastos - Фантасмагория (2016)

«Аугу́сто Ро́а Ба́стос (исп. Augusto Roa Bastos13 июня 1917Асунсьон

Par Avion - Полароид (EP) (2016)

Дебютный мини-альбом ужгородской синтпанк группы Par Avion, помимо всех прочих эмоций вселил в меня надежду на будущее, что странно, ведь ЕРшка вышла более чем в пасмурных тонах.  Не хочется говорить о ближайших музыкальных аналогах вроде Убийц и Барто с их цинизмом и мизантропией, хотя сходство в подходе, вроде как очевидно. Да, тут тоже девочка поет, а мальчик крутит ручки синтезатора; поют, вроде как, о том же: наркотики, политика, одиночество.

Бегущий с ножницами – Альбом Первый 2016

Украинская «независимая» (вспоминается бородатый анекдот про ковбоя Неуловимого Джо) музыка ещеможет приятно удивлять. Даже в рамках замусоленного постпанка в 2016 году можно очень круто и честно сыграть и спеть. Без «манчестеров» и «нью-йорков», без пафосных поз, без заигрывания с уголовной романтикой, Цоем и русским фолком, без лицемерия и амбиций - просто так.

Edgy Point - EP (2016)

Совершенно неожиданная группа с совершенно неожиданной музыкой.
Нечто подобное я чувствую, когда слушаю музыку 90-х или ранних 00-х, и дело тут вовсе невностальгии, на которой сейчас пытаются сыграть все кому не лень. Дело в том, что тогда музыканты пытались писать в первую очередь свое, максимально честно и без оглядки на великих и не очень метров жанра.

Garden Krist - Зона (2016)

«Garden Krist следуют тамблер-трендам, работают с популярной эстетикой, не заморачиваются с эффектами и пытаются быть честными».
Юрий Тимошенко, музыкант Mokri Dereva представитель саунд-арт группы peauty-fute;
- ну,с тамблер-трендами и популярной эстетикой все понятно, но честность то каким боком приплели?

il mio campo – confine (2016)

Желаете вместе со мной убедиться в смерти пост-панка как художественного явления и лицезреть его окончательный переход из категории искусства в категорию социально-эстетическую? Тогда нагляднее примера, чем альбом днепропетровской группы il mio campo confine, сложно будет найти.

Был замечен – Стало еще только хуже (2016)

Несколько лет назад я отказался от идеи вникать в современную тяжелую психоделическую музыку. Было на то несколько причин. Первая: для неискушенного слушателя весь стоунер и сладж в рамках своих жанров звучит если не одинаково, то очень похоже; вторая: целевая аудитория и эстетика этих жанров не вызывает у меня приязненных чувств. Но это дело сугубо индивидуальное. Найдя для себя Acid King и Down, я решил далее не углубляться в тонкости жанра.

Signals Feed The Void - "Під покровом" (2016)

Мне очень сложно писать эту рецензию. Наверное, нечто подобное испытывали фанаты Mineral и Sunny Day Real Estate, когда в 2007 группу 30 Seconds to Mars назвали эмо. Нет, "Під покровом"- альбом приятной, качественной и местами даже очень талантливой танцевальной музыки, но сколько же можно мучить постпанк?