Обзоры по автору Тихон Лютий

Тихо підкрадеться вечір за вікном.
Спи, моя дитино, забувайся сном.
Як не будеш спати, вийде із землі,
З'їсть упир косматий оченьки твої.

"Maruna"

Casa Ukrania ("Український дім") – у фільмі Алехандро Ходоровскі "Танець реальності" так називалась крамниця одного з героїв, переселенця з України в Чилі. Цей образ строкатого клаптика української культури посеред густої та химерної чужини вже третій альбом поспіль досить влучно описує той напрям, у якому працює цей одеський дует.

За короткою та звучною назвою Yah ховаються не проповідники растафаріанства і навіть не фанатичні шанувальники Кендріка Ламара, як можна було б подумати, а квартет щирих хлопців з Києва, про яких ми з вами вже дещо дізналися з рецензії на їх перший реліз "We Woo" три роки тому. Ці кияни мають непогане почуття гумору і люблять його демонструвати: наприклад, перші літери назв треків тут складаються в назву альбому, як це було і в першому їх релізі. І, так само, як і раніше, на обкладинці альбому Yah цілком буквально зображують, про що ми почуємо від них цього разу.

Номінально історія українсько-польського колективу Bastard Disco починається у 2015 році, через рік після того, як вокаліст Юра Касьяненко переїхав з Києва до Варшави. Але я почну трохи раніше, тому що це рецензія для neformat.com.ua, і в передісторії цей ресурс відіграє свою роль.

I breathe, and you breathe
We both breathe the air
"Що ти собі думаєш?"

За останні роки про музичний гурт Dakh Daughters чутно дуже мало новин. Вони не коментують політичні події, не роблять заяв, фотосесій і навіть не беруть участь у відборі на Євробачення, як ЦеШо, більш молодий проект Влада Троїцького.

Часом трапляються музичні явища, з якими моментально розумієш, яку мету переслідував автор, яка її ЦА і на кого він орієнтується, виробляючи продукт. Нічого смертельного тут немає, адже потреби слухача в музиці, на щастя або на жаль, можуть бути науково виміряні та систематизовані. Але все-таки важко ігнорувати той факт, що такий холодний розрахунок ріже вухо і демотивує вірити музиканту всім серцем. І от якщо ви мене спитаєте про вітчизняні проекти, у яких основна мотивація іде не від трендів, а в першу чергу від власних переживань, я так чи інакше згадаю українсько-польський акустичний емо-дует Light Matters.

Украинский сладж. При этом словосочетании приходит на ум очень немного групп, и одними из первых — киевляне Kasu Weri. Если под словом "сладж" мы все понимаем что-то разное, то здесь мы имеем тот самый американский злой дымящийся и болотистый метал, приправленный любовью к психоделическим растительным практикам и выражающий некоторую склонность к мизантропии. Наши герои воплощают это понимание в своей дебютной работе как нельзя лучше. Но все по порядку.

Я хочу співати, щоб знати — я жива!

Не так часто история сталкивала нас с явлением инструментальной рок-музыки. Фигура вокалиста настолько прочно срослась с жанром, что мы с большим трудом допускаем её полное и окончательное отсутствие. Исключениями нам служат отдельные светочи вроде Линка Рэя, исполнителей краут-рока или гитаристов-виртуозов, однако это все же не то. К счастью, в нулевых годах эту ошибку исправили, и мы узрели множество групп в жанрах пост-рок, пост-метал и даже психоделических героев вроде Causa Sui.

Тріо усміхнених дівчат з Києва уже не перший рік впевнено крокує українською сценою. В їх піснях наївність межує з іронією, в текстах — панує мовний плюралізм. Авторки емоційного інді з цілими трьома жіночими вокалами — panivalkova минулого року презентували свій дебютний повноформатний альбом з оптимістичною назвою Донтворі. Запис вийшов цікавим і дещо похитнув усталений образ гурту в моїх очах.

Я думала ніч, я думала день
Боже, за що мені стільки сумних пісень?

 

Півтора роки тому вийшов дебютний альбом львівського тріо Один в Каное. Цей факт промайнув дуже скромно і без гучного піару, а тому не гріх згадати про нього і зараз, надавши комусь можливість дізнатись і придбати його. Тим більше, що сам гурт Один в Каное — цікава подія в українській музиці.