Обзоры по автору Максим Солодовник

Перед вами – перший міні-альбом харківського гурту Khors. Стоп-стоп, скажете ви, ― цій команді ж уже майже 15 років!? Факти ― річ вперта, відповім я. Уважний погляд на дискографію Khors дає змогу переконатися в тому, що досі ними справді випускалися альбоми, сингли, компіляції та live-DVD, а от досвід з ЕР таки дебютний.

Ну так, років через сто люди будуть сміятись, напевно, над цим, якщо, звісно, саме тоді не доведеться знову вести війну.
Для будь-якої обсервації потрібна саме дистанція. Дистанція в просторі, у часі й у духові.

Ернст Юнґер. "Війна як внутрішнє переживання"

Творчість Лютомисла – "ворога овечої віри" – почалася для мене з однойменного повноформатника 2010 року; той діджипак із вписаним у коло Люцифером на обкладинці, за цікавим збігом життєвих обставин, став одним із найбільш етапних у моєму досвіді. Звісно, я й раніше не раз чув про цей проект, але до появи певного персонального досвіду приводу заглибитися в його дискографію не виникало. Реліз у 2012 лонгплею "Превозмогая Вавилон" переконав мене у думці, що Лютомисл, можливо, найбільш недооцінений вітчизняний black metal-акт. Водночас мене складно було назвати фанатом (але про це – нижче).

Перед нами – виданий ще на початку жовтня 2017 року дев'ятий повноформатний альбом плодовитого дуету з Дніпра. Ігор Ялівець та Сергій Ягода стабільно ведуть своїх слухачів стежками власної творчості, ніколи не роблячи довгих пауз. Такий високий для андеграунду темп я трактую виключно позитивно у випадку з Gamardah Fungus, адже багатство й різноманітність їхньої дискографії однозначно свідчить на користь такого підходу.

Реліз п’ятого (за десятирічну історію проекту) повноформатника Bergrizen відбувся рівно на перший день Самайну і, зважаючи на світоглядну складову цієї музики, дату було обрано свідомо — нема в календарі більш слушного моменту для  випуску такої темної платівки.

За стародавнім самурайським висловом, чоловіком є той, хто не боїться мати справу з кров’ю. У жорстокій реальності сучасної України такої роботи вдосталь і про це нагадує не лише натуралістична обкладинка свіжого міні-альбому легендарної київської групи Ворождень… Водночас із європейської середньовічної традиції нам відомо, що культуру творять насамперед дві постаті — лицар і трубадур.

"ты такая номинированная на успех"
Грибы - "Велик"

Як тому, хто пам’ятає виступ найпершого складу Полинового Поля на сцені Рок-Січі, має CD з першим "полиновим" ЕР та спільну фотку із вокалістами другого складу, а також рецензував усі три попередні релізи львів’ян (останній з яких вийшов 8 років тому), писати цей огляд особливо відрадно. Успіхи українських музикантів завжди тішать мою меломанську натуру, але камбек тих, кого вже майже не сподівався побачити на сцені як гурт Полинове Поле — подвійна радість.

"Planetarium" — перший альбом у другому десятиріччі існування проекту Raventale і водночас — третій з моменту початку його концертних виступів. Загалом же це вже 8-й повноформатник у дискографії Raventale і два роки, які відділяють сучасність від його попередника, промайнули досить швидко, тож новина про вихід "Planetarium" не належала до розряду довгоочікуваних, але інтригувала можливістю поглянути, в який бік змінюватиметься музика давно відомого тобі проекту.

Напевно всім, хто слідкує за українською метал-сценою, є очевидним, що львівська команда 1914 після випуску свого дебютного альбому в грудні 2015 лише набирає обертів, розширюючи зокрема географію своїх концертів і виступаючи на найрізноманітніших фестах (від "цивільних" Файне Місто і Західфесту до, наприклад, тематичного й легендарного Kilkim Žaibu). Як я вже писав торік зі схожого приводу, випуск спліту — високоефективний піарний прийом, який дозволяє кожній з груп-учасників розширити коло своїх слухачів, залучивши на свій бік частину аудиторії партнерів за релізом.