Обзоры по автору Максим Солодовник

Khors ― За межами тваринного (2018)

Перед вами – перший міні-альбом харківського гурту Khors. Стоп-стоп, скажете ви, ― цій команді ж уже майже 15 років!? Факти ― річ вперта, відповім я. Уважний погляд на дискографію Khors дає змогу переконатися в тому, що досі ними справді випускалися альбоми, сингли, компіляції та live-DVD, а от досвід з ЕР таки дебютний.

1914 ― The Blind Leading the Blind (2018)

Ну так, років через сто люди будуть сміятись, напевно, над цим, якщо, звісно, саме тоді не доведеться знову вести війну.
Для будь-якої обсервації потрібна саме дистанція. Дистанція в просторі, у часі й у духові.

Ернст Юнґер. "Війна як внутрішнє переживання"

Lutomysl — Ecce Homo (2018)

Творчість Лютомисла – "ворога овечої віри" – почалася для мене з однойменного повноформатника 2010 року; той діджипак із вписаним у коло Люцифером на обкладинці, за цікавим збігом життєвих обставин, став одним із найбільш етапних у моєму досвіді. Звісно, я й раніше не раз чув про цей проект, але до появи певного персонального досвіду приводу заглибитися в його дискографію не виникало. Реліз у 2012 лонгплею "Превозмогая Вавилон" переконав мене у думці, що Лютомисл, можливо, найбільш недооцінений вітчизняний black metal-акт. Водночас мене складно було назвати фанатом (але про це – нижче).

Gamardah Fungus - Fairytales (2017)

Перед нами – виданий ще на початку жовтня 2017 року дев'ятий повноформатний альбом плодовитого дуету з Дніпра. Ігор Ялівець та Сергій Ягода стабільно ведуть своїх слухачів стежками власної творчості, ніколи не роблячи довгих пауз. Такий високий для андеграунду темп я трактую виключно позитивно у випадку з Gamardah Fungus, адже багатство й різноманітність їхньої дискографії однозначно свідчить на користь такого підходу.

Bergrizen - Der unsterbliche Geist (2017)

Реліз п’ятого (за десятирічну історію проекту) повноформатника Bergrizen відбувся рівно на перший день Самайну і, зважаючи на світоглядну складову цієї музики, дату було обрано свідомо — нема в календарі більш слушного моменту для  випуску такої темної платівки.

Ворождень ― По живому [EP] (2017)

За стародавнім самурайським висловом, чоловіком є той, хто не боїться мати справу з кров’ю. У жорстокій реальності сучасної України такої роботи вдосталь і про це нагадує не лише натуралістична обкладинка свіжого міні-альбому легендарної київської групи Ворождень… Водночас із європейської середньовічної традиції нам відомо, що культуру творять насамперед дві постаті — лицар і трубадур.

ЛУНА — Остров свободы (2017)

"ты такая номинированная на успех"
Грибы - "Велик"

Полинове Поле - On The Edge Of The Abyss [EP] (2017)

Як тому, хто пам’ятає виступ найпершого складу Полинового Поля на сцені Рок-Січі, має CD з першим "полиновим" ЕР та спільну фотку із вокалістами другого складу, а також рецензував усі три попередні релізи львів’ян (останній з яких вийшов 8 років тому), писати цей огляд особливо відрадно. Успіхи українських музикантів завжди тішать мою меломанську натуру, але камбек тих, кого вже майже не сподівався побачити на сцені як гурт Полинове Поле — подвійна радість.

Raventale - Planetarium (2017)

"Planetarium" — перший альбом у другому десятиріччі існування проекту Raventale і водночас — третій з моменту початку його концертних виступів. Загалом же це вже 8-й повноформатник у дискографії Raventale і два роки, які відділяють сучасність від його попередника, промайнули досить швидко, тож новина про вихід "Planetarium" не належала до розряду довгоочікуваних, але інтригувала можливістю поглянути, в який бік змінюватиметься музика давно відомого тобі проекту.

Minenwerfer / 1914 - Ich hatt einen Kameraden [split] (2016)

Напевно всім, хто слідкує за українською метал-сценою, є очевидним, що львівська команда 1914 після випуску свого дебютного альбому в грудні 2015 лише набирає обертів, розширюючи зокрема географію своїх концертів і виступаючи на найрізноманітніших фестах (від "цивільних" Файне Місто і Західфесту до, наприклад, тематичного й легендарного Kilkim Žaibu). Як я вже писав торік зі схожого приводу, випуск спліту — високоефективний піарний прийом, який дозволяє кожній з груп-учасників розширити коло своїх слухачів, залучивши на свій бік частину аудиторії партнерів за релізом.

Молочай - Виноградная кровь (2016)

Если вы никогда не слышали о группе Молочай, девятому студийному альбому которой посвящен этот текст, то самое время восполнить этот досадный пробел. Полагаю, что даже среди читателей Неформата лишь единицы помнят и знают этот неординарный и яркий музыкальный проект.

Тотем — Інтроверсія (2017)

Чи часто вам випадає стикатися зі свіжим альбомом української групи (або, як у випадку з Тотемом сольного сайд-проекту), дискографія якого вже складала цілих 11 лонгплеїв? Маю певність, що ні. І це вже сама по собі вагома причина, щоб дочитати текст цього огляду до кінця. Подібна продуктивність ніколи не є випадковою і «послужний список» проекту вже давно говорить сам за себе.

Krobak - Nightbound (2016)

Відверто кажучи, саме цей текст є рідкісним прикладом рецензії, яка народжувалася в мене довше, ніж абсолютна більшість інших (а їх у моїй журналістській практиці за роки й роки було немало). Причин цього декілька. Насамперед важливо те, що сама назва Krobak от уже цілих 10 років тісно пов’язана з моїми слухацькими та особистими спогадами.

ONEYROID – LЁD [EP] (2017)

Випуск міні-альбому в наш перенасичений інформацією час – це завжди до певної міри ризик (лишитися малопочутим через конкуренцію за слухацький час з боку лонгплеїв), але водночас це й вікно можливостей (адже схоже, що зростає кількість тих, кому достатньо міні-релізів). Стосовно ж новинки від ветеранів психоделічного року з Полтави – можливі два типи її сприйняття.

KLADOVEST ‎– Ignitiate (2016)

Проект Kladovest з міста Дніпра уже довгі роки відомий шанувальникам атмосферного black metal завдяки своїй послідовній та результативній студійній творчості і годі шукати кращого приводу ще раз поглянути на еволюцію стилю цієї формації, аніж їхній 5-й повноформатний альбом, що вийшов наприкінці грудня 2016 на авторитетному німецькому «значку» No Colours Records, співпраця з яким, до речі, триває вже аж із 2009 року. 
 

Тотем – Тотем (2016)

За понад 12 років активного творчого життя проект Тотем привчив слухачів до власної високої плодовитості – альбоми виходили майже щороку (за винятком 2008 і 2012). Тож нинішній однойменний до назви проекту повноформатник є вже 11-м у його небанальній дискографії.

ZAPASKA – POMALU (2016)

Творчість кам’янець-подільського дуету Zapaska відома багатьом слухачам в Україні уже понад 6 років, а точніше – з червня 2010, коли відбувся реліз першого ЕР «LANKA». У складі – Павло Нечитайло та Яна Шпачинська, екс-лідери чудових (наразі «заморожених») груп Пропала Грамота і ЧеЧе відповідно. Цікаво, що, на відміну від різних колег за сценою, які  весь час жили лише музикою, освіту вони мають археологічну та філологічну, а це майже завжди гарантія ширшого погляду на речі.

ЛУНА – Маг-ни-ты [2016]

Чітко пам‘ятаю момент, коли пару років тому дізнався про Крістіну Бардаш, яка тоді ще не взяла собі сценічного імені ЛУНА.  Це була душевна напівпровокаційна пісня «Виграй» на текст добре відомої мешканцям Мережі київської літераторки Лізи Ґотфрік. Пісня виконувалася під мінімалістичний акомпанемент піаніно і швидко набувала інтернет-популярності (майже певен, що не лише у середовищі тих, хто слідкує за українським музичним процесом).  Уже тоді було зрозуміло, що потенціал є.

Stepan i Meduza – Равновесие (2015)

Час летить надзвичайно стрімко: ще відносно свіжими в пам‘яті є спогади про вихід у 2012 екстравагантного дебютного альбому киян Stepan i Meduza (напевно завдяки тому, що такій розбишацько-віталістичній музиці невластиво старіти), а з того моменту вже минуло 4 роки й перед нами - його наступник. Релізу останнього передував послідовний випуск чотирьох ЕР, які виразно ознаменували собою кардинальні зміни в саунді цього непересічного колективу, котрий, до того ж, переформатувався з тріо в дует.

1914 – Eschatology of War (2015)

За нами невблаганно наростав несамовитий рев,
хоча, здавалося, він вже давно сягнув межі можливого. 
Перед нами постала непроглядна стіна диму, пороху й  газів.

Ернст Юнґер. «В сталевих грозах»


рассвет на реке Ипр
косые штрихи дождя

Oneyroid– Иприт

 

Nokturnal Mortum / Graveland – The Spirit Never Dies (split) (2016)

Феномен спліту як такого в моїх очах завжди виглядав насамперед як піарний прийом, який дозволяє кожній з груп-учасників розширити коло своїх слухачів, залучивши на свій бік частину аудиторії партнерів за релізом. Як свідчать нещодавні новини від не менш культових Drudkh(у котрих, нагадаю, цьогоріч аж два спліти), спосіб цей лишається актуальним навіть для таких всесвітньо відомих команд.

Raventale – Dark Substance Of Dharma (2015)

За те десятиліття, що минуло з моменту релізу дебютного альбому Raventale - На хрустальных качеляхAstaroth Merc, як лідер (а до недавніх часів і єдиний учасник) цього нині відомого далеко не тільки в Україні проекту,привчив нас усіх до стабільно високої якості своєї музики не менше, ніж до регулярності виходу нового матеріалу. Власне, за цей період Raventale нічого не випускав лише у 2007 та 2014 роках.

Ворождень – Агні (2015)

Так склалося, що коли деінде починається розмова про найсильніші та найцікавіші українські рок-команди, рідко кому спаде на думку згадати заснований навсені 1998 року Ворождень, що пройшов складний і надзвичайно цікавий шлях розвитку і трансформацій, будучи водночас дуже плодовитим: 16 (!) номерних студійних альбомів говорять самі за себе, лишаючись водночас маловідомими для масового слухача.

ONEYROID – Mobile Goo (2015)

Історія групи ONEYROID є дуже довгою і насиченою, адже розпочалася вона в далекому грудні 1992 року, коли полтавські медики Андрій ‘Бурлік’ Боркунов і Анатолій Волик вирішили активно зайнятися музикою. Дещо забігаючи наперед, слід сказати, що визначений ще при витоках пріоритет музики над вторинними речами з часом не лише зберігся в стилі життя й діяльності «Онейроїда», а й підсилився завдяки більш глибокому його усвідомленню й багатьох роках служіння цій справі.