Рецензії

Минулого разу, коли вийшов повноформатний альбом stonefromthesky "Spirals", він вразив своїм концептуальним наповненням, дивною структурою та в’їдливими різноплановими мелодіями. Були присутні доволі інтимні тексти з глибоким змістом, що доповнювались виразними партіями гітари. Все більше скидалось на роковий проєкт з електронними домішками. Утім, всього кілька тижнів не дочекавшись до повного року різниці між релізами, маємо абсолютно новий міні-альбом від наче абсолютно нового проєкту з тією самою назвою, матеріал якого раніше був доступний лише у вигляді лайвів.

Тут, коротше, яка справа — українська музика піднялася на черговий дивний і позамежний рівень, і зробили це знову ті ж самі люди, що й раніше. У Новій Каховці, що на Херсонщині, є кілька невгамовних людей, яким спокою не дають рівні ритми та мелодії молодіжної естради. Вони беруть і створюють для себе й оточуючих щось зовсім інше. Оточуючим воно пиляє голову, авторам — реальність за допомогою звуків.

У той час, коли важка музика помирає, знаходячись у стані чи то летаргії, чи то готуючись до переродження, як той птах фенікс, український андеграунд продовжує радувати появою нових облич гуртів. Серед таких новоутворень — мат/хаотік хардкор гурт Afterphase Project з Дніпра. Хто б міг подумати, що відносно непопулярний в Україні жанр, мабуть, менше, навіть, ніж сладж, отримає чергове нове дихання?

Часи остаточно змінилися, світ перевернувся з ніг на голову (або навпаки) і якісь класичні або академічні підвалини пішли гуляти лісом. Причому цього разу абсолютно усвідомлено, бо послухали ZfeelZ. Четвірка дуже молодих і талановитих людей ненав'язливо спокійно руйнує стереотипи про те, що потрібен великий досвід і продюсер.

Кажуть, якщо одного разу почнеш музикою займатися, то це на все життя. Вона, на кшталт наркотику, від якого можна позбутися, але який у цьому сенс? Симбіоз людини та звуків — як не крути, навіть якщо від цього сумно. По-різному буває.

Neformat.com.ua

Кияни Zoanthropy увірвалися на українську важку сцену зі своїм пост-металом на дебютному EP "Vol. 1" зовсім недавно — у 2017 році. Гурт впевнено і швидко набирає лайки на фейсбуці, дає інтерв'ю музичним ЗМІ та веде активну концертну діяльність у рамках країни. Сьогодні мова піде про продовження студійної роботи колективу (відповідно до їх слів, що передує повноформатному альбому) — міні-альбом під невибагливо-концептуальною вивіскою "Vol.2."

Якщо б мені платили кожного разу долар, коли я слухаю альбом українського альтернативного року з брейкдаунами (хочете — називайте це мелодік металкором) та кажу, що це калька на гурти, які переграють грандів жанру — моя кишеня була би під зав’язку набита валютою.

І світовий, і хіп-хоп (хоча правильніше буде кальян-реп) чарт ВК, який лунає з кожного поп-бару, дійшов до моменту стагнації, жанру не вистачає молодої та свіжої крові. Кулеметні хай-хети, викручені на максимум баси та нескінченні едліби відійшли у минуле, звільнивши місце для чогось нового, хоча поки без конкретної форми.

Перед тим як почнеться текст рецензії, я б хотів поговорити із вами стосовно жанру, який грає Knifeman. Майже завжди їх тегають як metallic hardcore, та чи існує таке поняття взагалі і як його сприймати?

Кожна людина хоче тепла для себе, тоді як цей музикант хоче тепла для інших. Повне взаєморозуміння між акустикою та Volver Stone робить це бажання здійсненним, і дозволяє його пісням йти далі примітивного аудіального сприйняття.