Creators — Dogma (2020)

Creators — це спроба наслідувати Architects чи все ж щось більше? Розбираємося разом з Єгором Фелюстом. 

Кажуть, якщо молода команда не злиже звук гурту, на якому росла й котрому і далі відбиває поклони — у неї відвалиться дупа. Вкрай сумне та навіть огидне формулювання, але, на жаль, актуальне.

Сотні текстів були написані й стільки ж відео знято про те, що немає нічого поганого в "натхненні" — купа людей починала з каверів на "smells like teen spirit". На основі музики засновників жанру будуються цілі сцени, які, без сумніву, мають спільний корінь, але його розгалуження у всіх різні. Наприклад, будь-який представник сучасного хіп-хопу зобов’язаний своїм звуком так чи інакше Chief Keef або Lil Wayne. Так само як і умовні Necrot дивилися на Autopsy в дез-металі, Lich King на Exodus в треші, Hellripper на Venom в прото-блек / спід-блеку.

Погано, коли у музикантів виникає відчуття, що вони можуть і, що важливіше, повинні робити так само. Протягом 2020 року на українській сцені можна було спостерігати деяке пожвавлення на сцені похідних мелодійного металкору — з’явилися нові команди (Telema), повернулися до активної фази старі (Try Lying Awake), релізнулися ті, хто здобув хоч якесь ім’я (State 62, Rabbit Leader, Grayshapes, Everase).

Під кінець року головні герої цього матеріалу Creators (ех-The Paints Of Past Memories) випустили дебютну роботу "Dogma", що (як несподівано) переповнена кричуще жирними "посиланнями" та пробами стати вітчизняною версією Architects.

Тут я хочу зупинитися й пояснити — може здатися, що будь-яка рецензія покликана лише порівнювати та деструктивно критикувати. Ні. Мета рецензії — показати приховане та піднести в тій чи іншій формі інформацію, щоб слухач зміг вибудувати для себе певну картину, як і музикант — подивитися на своє дітище іншим, неупередженим поглядом. Раніше це все впиралося у фінанси, витрачені на фізносії, але зараз переслухати новий альбом і не/переконатися у словах критика — справа пари кліків.

Існує думка, що вся музика вже давним-давно написана й зараз процеси йдуть по другому або третьому колу інтерпретації. Саме інтерпретації, не перегравання. Як показує практика, навіть ледзепеллінівський хард-рок-блюз можна успішно й комерційно вигідно грати й продавати в другій половині 10-х, згадайте про Greta Van Fleet. Це один із багатьох прикладів оновлення класичного звуку, який був згаданий вище.

Усі ці команди надихаються й намагаються суб’єктивно інтерпретувати музику своїх прабатьків, з актуальним баченням свого часу. До Creators не можна застосувати такий опис. Їхній дебютний альбом "Dogma" дуже якісно зроблений з точки зору звукозапису — навряд чи у вокаліста Сергія Голдибана була можливість працювати на легендарній шведській Studio Fredman (At the Gates, Dimmu Borgir, Bring Me the Horizon, In Flames, Opeth, Arch Enemy), але кінцевому результату та зведенню варто віддати належне. Цілком можливо, що на очах народжується новий Fredrik Nordström.

 

І наскільки хороший звук, настільки тривіальна й сіра композиторська складова. Якщо не брати до уваги треки, що відкривають та закривають альбом, "Vicious Circle" і "Shining Dust" відповідно, "Dogma" — це чистої води спроба гітариста Євгена Жигайла наслідувати манеру гри та створення музики покійного Тома Сірла, гітариста Architects, та Джони Вайнхофена, засновника I Killed The Prom Queen й колишнього учасника Bring Me the Horizon й Bleeding Through. Настільки, що крім типового архітекторського "рваного" гітарного звучання, музиканти спромоглися підрізати навіть псевдосимфонічні та інтерлюд-елементи альбому "There Is a Hell, Believe Me I've Seen It. There Is a Heaven, Let's Keep It a Secret "від Bring Me the Horizon ("Vicious Circle").

Заявлена ​​прогресія, якщо і проскакує, то в поодиноких прикладах, згаданих вище. Ні гітарної роботи, як у After the Burial, ні атмосферного превалювання як у Northlane, або хоча би рифінгу як у August Burns Red чи The Air I Breathe немає. Так само не можна гурт віднести до когорти команд, у сонграйтингу, яких проскакують поп-хуки або поп-складові, як Polaris або Erra.

Про лірику

Можливо, концепція альбому побудована навколо втрати коханої людини, переживаннях, пов’язаних із цим, та ефемерних передумов цієї ситуації. Із самокопанням, самокатуванням та голосом згори, який прямо говорить: "just pull the trigger and see what happens"/"натисни на курок і побачиш, що буде" — "Shining Dust".

Остання мить життя з ім’ям коханої людини на вустах:

With the death of beloved the part of us will gone
So we will never be alone
___
Зі смертю коханої людини частина нас зникне
Так що ми ніколи не будемо самотні

Також, у тексті є пасаж про те, що мертві в пам’яті не старіють і завжди залишаються молодими, що особисто мені нагадало повість Гавриїла Троєпольского "Білий Бім Чорне Вухо" :

The life of dead is placed
In the memory of the living one
___
Життя померлого залишається в пам’яті живого
"Vicious Circle"

Про надмірні амбіції:

We try to reach the sun but
Wings are burning down
___
Ми намагаємося дістатися до сонця
Але згорають крила
"Lull"

Епілог

Є велика жага порівняти процеси певного відродження інтересів українських музикантів до металкору із тим, що у UK називають New Wave Of British Hardcore.

Creators навряд чи своєю творчістю щось відроджують, вони, як би це не звучало, паразитують на творчості відомих представників жанру, так собі намагаючись вигадати індивідуальне звучання. Композиторський мінус перекриває сильна продюсерська та звукорежисерська робота. До таких же плюсів можна віднести лірику, яка у загальному своєму вигляді когось може й зацікавить, хоча ніякої претензійності або новаторства не має.

Сонграйтерам хочеться побажати дивитися далі свого носа та хедлайнерів на постерах великих тематичних фестивалів. Автору лірики — розвивати та глибше пропрацьовувати задуману концепцію. Продюсеру — скоріше взятися за якогось артиста і продемонструвати свої навички ще раз — дуже, дуже, дуже гарний кінцевий і найголовніше — конкурентний продукт. Браво!

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Creators — гурт із Кам’янця-Подільського, що був заснований у 2020 році. Раніше існували під назвою The Paints Of Past Memories. Дискографія нараховує один повноформатний альбом. Актуальний склад:

Сергій Голдибан — вокал
Сергій Стефанюк — ударні
Ілья Крень — бас
Жигайло Євгеній — гітара

Creators у соцмережах:

https://www.facebook.com/creatorsbandua/
https://creatorsua.bandcamp.com/
https://www.instagram.com/creators_ua/
https://www.youtube.com/channel/UCRtVG0reNs-NyH8TlwiO13g/

Neformat.com.ua ©

1. Vicious Circle
2. Mesmerized
3. Pretender
4. Redemption
5. Anoya
6. Contradiction
7. Lull
8. Obsessiom
9. Bedlam
10. Shining Dust (feat. Kate Kate)

30.11.2021