Neformat.com.ua

Несмотря на то, что украинская сцена до сих пор находится несколько в стороне от общего мирового музыкального процесса, свежие и яркие музыкальные проекты продолжают возникать и развиваться, и с каждым годом этот процесс становится все более смелым. Что особенно приятно, это касается не только таких очевидных жанров как рок и метал, но и фолка, кантри и других стильных, мрачных, но не самых тяжелых по звучанию направлений.

Випуск міні-альбому в наш перенасичений інформацією час – це завжди до певної міри ризик (лишитися малопочутим через конкуренцію за слухацький час з боку лонгплеїв), але водночас це й вікно можливостей (адже схоже, що зростає кількість тих, кому достатньо міні-релізів). Стосовно ж новинки від ветеранів психоделічного року з Полтави – можливі два типи її сприйняття.

Проект Kladovest з міста Дніпра уже довгі роки відомий шанувальникам атмосферного black metal завдяки своїй послідовній та результативній студійній творчості і годі шукати кращого приводу ще раз поглянути на еволюцію стилю цієї формації, аніж їхній 5-й повноформатний альбом, що вийшов наприкінці грудня 2016 на авторитетному німецькому «значку» No Colours Records, співпраця з яким, до речі, триває вже аж із 2009 року. 
 

Второй по счету релиз житомирского электронного дуэта Edgy Point увидел свет, и что-то я не заметил достаточного восторга у публики по этому поводу. Возможно, я излишне драматизирую, но положение дел на отечественной синтвейв сцене такое, что музыкантам впору коллективно писать пособие о том, как не стать звездой.

Лет 10 назад я ощутил для себя острую нехватку новой музыки. Так как я был мелким и ортодоксальным, то ничего тяжелее трэш-метала в свою жизнь не впускал. Потом ситуация кардинально изменилась и действительно “тяжёлый” метал хлынул на меня огромным потоком: от дэта и блэка до нойзкора, фьюнерал-дума и гринды. Но и это наскучило вскоре.

Несколько месяцев назад, основанный в 1993 году немецкий индустриальный лейбл Drone Records выпустил на виниле, тиражом 400 экземпляров, эмбиэнт / дроун сборник. Пластинка звучит ритуально и немного пугающе, как и полагается в подобных жанрах. Под ее звуки можно, совершать мистические практики, пустится в далекое путешествие вглубь себя, видеть сны (при желании даже наяву), словом, нужная  атмосфера будет вам обеспеченна.

Своє слово відносно нещодавніх подій зими 2013-го та всього 2014 років в Україні вдалось виразити практично усім відомим харківським та навколишнім музикантам та колективам, якщо ви розумієте, про що я. Правда, кожен по своєму: Drudkh, наприклад, випустив, наче зірваного з ланцюга звіра, - не побоюсь цього слова -  монументальний лонгплей під назвою Борозна Обірвалась, за ними своє слово мовили в подібному стилі Khors зі своїм матеріалом на І ніч схиляється до наших лиць.

Чітко пам‘ятаю момент, коли пару років тому дізнався про Крістіну Бардаш, яка тоді ще не взяла собі сценічного імені ЛУНА.  Це була душевна напівпровокаційна пісня «Виграй» на текст добре відомої мешканцям Мережі київської літераторки Лізи Ґотфрік. Пісня виконувалася під мінімалістичний акомпанемент піаніно і швидко набувала інтернет-популярності (майже певен, що не лише у середовищі тих, хто слідкує за українським музичним процесом).  Уже тоді було зрозуміло, що потенціал є.

Дебютна однойменна робота новоутвореного харківського гурту GreyAblaze, в основі якого грають наші старі знайомі, відомі за такими проектами як Khors, Elderblood, YGG, KZOHH, Ulvegr, музиканти Astargh (вокал, гітара, бас, клавішні), Helg (гітара, лірика) та Odalv (ударні), з’явилась в мережі абсолютно несподівано, зважаючи на невеликий анонс у вигляді сухого короткого інтерв’ю з лідером проекту Astargh’ом в одному