Septa — Bitten by the Serpent of the Kingdom of the Spirit (2019)

Спостерігати за Євгеном та його проєктами завжди цікаво — що Septa, що The Nietzsche підкуповують як музикою, так і бекграундом, який приховується за творчою складовою. Тим цікавіше вникати та досліджувати свіжий реліз з довгою назвою "Bitten By The Serpents Of The Kingdom Of The Spirit", а для того, щоб осягнути його і проникнутись усім, що так копітко було приховано під треками, необхідно прослухати альбом не раз і не два. Але про все по порядку.

Якщо перед прослуховуванням релізу з великою долею скепсису ставишся до опису альбому (а його музиканти пропонують сприймати як рок-оперу), то після п’ятого кола розумієш, чому все так. Продовжу співати оди Євгену, але він, мабуть, остання людина на вітчизняній сцені, хто "буде робити щось просто так". І чим глибше копаєш свіжий реліз Septa, тим більше захоплюєшся виконаною працею.

Історія, закладена в концепт, досить глибока і заснована на тексті роману Густава Майрінка, а також фільму "Голем" 1915 року. Цей самий голем був відправлений у минуле, аби запобігти різноманітні жахливі речі, які творимо ми, люди. Але не големом єдиним — тут зустрічаються і інші персонажі, інші голоса в опері.

"Після рожевих шмарклів "Sounds Like Murder" я більше не хотів писати щось інтимне й романтичне, та й взагалі якось хотілось абстрагуватись від набридлої амурної теми в музиці, тому відкрив свою свідомість і став прислуховуватись до того, що мене турбує і може надихнути. Спочатку, звичайно, була книжка Густава Майрінка, яку, якраз, читав в той час. Це досить похмура книга раннього німецького експрессіонізму, яка взагалі ні разу не про голема, але щось мене смикнуло зацікавитись цим питанням і далі. І там є одне з трактувань цього досить давнього єврейського міфу про те, як в результаті єврейський народ не прийняв свого спасителя і творцю голема довелось його знищити, хоч це було і болісно, і прикро, і неприємно. Тут можна провести багато аллюзій: я в цьому усьому бачив і наш гурт, і українську сцену в принципі, да і локальну по всьому світу, але крім цього я бачив і якусь глобальну проблему людства. Це ксенофобія, дискримінація, страх невідомого, і якщо зараз суспільство, розжарене соціальною несправедливістю, більше турбує расизм та сексизм, то з порядку денного якось зовсім зник антисемітизм, а його побутових проявлень вистачає і на сьогоднішній день. І я пам'ятаю, коли провів вісім годин у варшавському музеї єврейського народу, то тоді вирішив, що альбом буде мати саме цей контекст. Це вже потім я вигадав голема, надісланого з майбутнього в самий розпал Першої Світової війни (звідси і вінтажність певних треків), щоб запобігти початок Другої, і раз за разом у нього це все одно не виходить… і тут я повинен піти в безкінечний монолог про бутстрап, парадокс, ефект метелика та інший детермінізм, але, мабуть, не буду", — коментує Євген Тимчик, вокаліст гурту Septa.

І саме ці глибина, продуманість та концепт підкуповують в релізі — він притягує, нехай і не зразу, він змушує задуматись та інакше сприймати музику. Не слухати "Bitten By The Serpents Of The Kingdom Of The Spirit" як звичайний метал-реліз чергового вітчизняного гурту, а розставляти все по поличках, фантазувати та сприймати пісні якнайближче до серця.

То тут, то там змінюється настрій оповідання завдяки музичному супроводу, вокальні партії ще сильніше підкреслюють розмови та монологи персонажів — спокійний вступ змінюється гнітючим відчуттям тривоги та небезпеки в наступних треках, далі темп наступних пісень дає трохи відпочити і знову бере тебе за горло для того, щоб потім відпустити та дати насолодитися красивим закінченням історії. І в цьому вся принада релізу — з кожним наступним прослуховуванням відкриваються все нові й нові деталі в історії, яка вкладена у неповні 35 хвилин альбому.

"Це з'явилось якось спонтанно, і скоріш було викликано моїм особистим супротивом тим тенденціям, які вже сформувались у нашому гурті. Я не можу постійно робити одне й те ж, і вже на "SLM" відчув, що перетворююсь на циркача з одним трюком, тобто всі мої вокальні ідеї будуються на широкому стилістичному діапазоні, що і так можу, знаєш, і сяк. Вокальна динаміка це, звичайно, круто, але мені здалося, що я починаю цим зловживати, і по суті, просто викручуюсь з якихось ситуацій, де не зміг придумати нічого кращого аніж просто переключитися з однієї техніки на іншу, або з чистого на якийсь інший голос. Я побачив в цьому лінь. Через це й подумав, що необхідно придумати собі хард мод: тільки співочий вокал, тільки сильні мелодії, тільки складні аранжування, тобто те, з чим в мене завжди виникали проблеми. Враховуючи, що музика у нас на той момент писалася якась дуже метальна, то в такій концепції, як мінімум, звучання було незвичайне та цікаве, а внаслідок вийшло дійсно круто. Що це буде мюзикл я усвідомив вже після того, як ми написали "Голема", звідси й пафосність, навіть помпезність, та надлишкова театральність в поданні, я тоді дуже багато переслухав бродвейських мюзиклів, та досить довго торчав на Гамільтоні. І я думаю, що це все ще посилив кавер The Nietzsche, який ми зробили на ту саму пісню Queen", — коментує Євген Тимчик.

Якщо звернути увагу на музичну складову, то тут можна почути відголоски попередніх робіт Septa — місцями стирчать вуха "Sounds Like Murder", але це відчуття швидкоплинне, як і сумніви, які виникають при першому прослуховуванні альбому. Примітно: на платівці екстремальний вокал присутній по мінімуму і його поява дуже і дуже доречна — напруга і атмосфера релізу від цього тільки виграють.

Що цікаво, вся музика була записана у надзвичайно короткий термін — усього тиждень на накопичення і приблизно стільки ж часу на зведення та мастеринг. Чи не замало? Можливо. Повпливало це на результат? Анітрохи. Все звучить як і має бути — до інструменталу немає ніяких претензій ні по звуку, ні по якості. Цілком впізнаваний для Septa матеріал органічно лягає на весь цей концепт опери/мюзиклу і навіть приємно дивує — акустичний трек на альбомі прекрасно вписується в загальну картину. А в останній композиції і взагалі простежується чіткий вплив легендарних Tool. Та і в цілому ухил в бік прог-металу працює, на диво, чудово — все акуратно і доступно, без перевантажених і складних ходів, від яких закипає голова.

Жодних сумніві, альбом не для всіх і багато хто просто не зрозуміє його ба навіть не сприйме необхідним чином подібний експеримент з боку Septa, але воно було того варте. Це якісний крок вперед і приклад розвитку колективу. Одеситів хочеться тільки хвалити за це, нехай і подібне рішення буде коштувати їм втратою деяких поціновувачів. Але хто зна, можливо на заміну прийде ще більше нових. А поки що, сподіваюсь, одного дня увесь цей рок-опера-метал-мюзикл буде поставлений на сцену якого-небудь, нехай і скромного, театру, з живим музичним супроводом самих творців.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Septa у соцмережах:

https://septa.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/septaisnotaband
https://twitter.com/septaisnotaband
https://instagram.com/septaisnotaband
https://soundcloud.com/septaisnotaband

Neformat.com.ua ©

1 Emet, "truth"
2 Clay Boy
3 Pogroms
4 New Motive Power
5 Tannhäuser Gate
6 Golem / 1915
7 The Tin Man
8 Met, "dead"
9 You were created by the sages; return to your dust

22.11.2019
Venona Records