Ворождень ― По живому [EP] (2017)

За стародавнім самурайським висловом, чоловіком є той, хто не боїться мати справу з кров’ю. У жорстокій реальності сучасної України такої роботи вдосталь і про це нагадує не лише натуралістична обкладинка свіжого міні-альбому легендарної київської групи Ворождень… Водночас із європейської середньовічної традиції нам відомо, що культуру творять насамперед дві постаті — лицар і трубадур. Сьогодення інколи демонструє нам приклади їх поєднання в одній особі, і Володимира Кучинського незмінного лідера і мастермайнда Ворождня — це також стосується. Особисто я ніколи не поділяв думки, що справді цінна творчість може бути виключно в митця, котрий відчув на собі чим є війна (чи, приміром, у філософа, що відмотав тюремний термін), але очевидною запорукою сильного "творчого продукту" є наявність того чи іншого екстремального емоційно-життєвого досвіду. Тобто, грубо кажучи, для того щоб заспівати чи написати щось справді потужне, потрібно неабияк вимотати себе, "розігнати" психіку до ризикованого рівня, і не так важливо для результату, чи є цей стан результатом свідомих практик, чи просто наслідком підсвідомих імпульсів, способу життя окремо взятого митця.

 

Отже, перед нами нині — перша за більш ніж 5 років міні-платівка містичної київської формації. Випущена традиційно для андеграунду без жодного спеціального медійного галасу, але слухач зі стажем знає, що поповнення "епішкою" багатої на лонгплеї дискографії цієї групи — подія не тільки рідкісна, а й вагома: минулого разу це був "Горизонт подій" (2012) — перезаписані особисто лідером три найкращі (на той момент) пісні Ворождня. До того ж,  за винятком торішнього синглу під назвою "Каламуть", група не випускала нічого з літа 2015 (в ту пору відбувся реліз повноформатника "Агні")*.

 

Тим, хто уважно слідкують за подіями на українській "темній сцені", перші два треки новинки уже можуть бути добре знайомі — два місяці тому вони побачили світ у складі тематичної компіляції "Ліміналія Містика, Магія, Міфологія", організованої молодим одеським нетлейблом Khatacomb. Стилістично ЕР "По живому" є не на жарт похмурим, нешвидким фолк-роком з серйозними даркфолковими текстами. Загалом його можна вважати продовженням альбому "Агні", але саунд подекуди доповнено жорсткими індастріал-гітарами (як у другій половині тривожного титульного треку). Скоріш за все, поява цього елементу в аранжуваннях є впливом "важкого" альбому Dead Faith, котрий паралельно створюється обома учасниками Ворождня (за моєю інформацією, релізу цієї платівки варто чекати у першій половині 2018).  Друга пісня, окрім розкішного, надривного вокалу, звертає на себе увагу обрамленням основної, розміреної частини — гіркою коломийкою, що надає треку експериментального вигляду. Третя (і фінальна) пісня з безкомпромісною назвою "Не буде жива" відома мені ще з початку десятих років, коли автор заспівав її під гітару в ході розмови коло лісового вогнища, ілюструючи нею ту межу, до якої потенційно небезпечно наближатися у творчості. Це майстерно аранжований, траурний "чорний романс", який не може лишити байдужим.

 

"По живому" — один із найоригінальніших українських рок-релізів 2017-го. 

Не рекомендую його людям зі слабкою нервовою системою.

*рецензію на LP "Агні" див. тут:

https://www.neformat.com.ua/ru/reviews/vorozhden-agni-2015.html

Facebook: https://ru-ru.facebook.com/vorozhden/

Neformat.com.ua ©

1. По живому

2. Налетіли (устами моїх дітей)

3. Не буде жива 

17/12/2017
Khatacomb