Stay Tuned! Серпень-вересень 2019
Автор: Neformat.com.ua

Два місяці ми слухали та відбирали треки для нового плейлиста. За цей час встигло вийти чимало різних релізів, тож і плейлист вийшов трохи більшим. 

 

White Ward — No Cure For Pain

Ярина Денисюк, головна редакторка: Дивуюся, чому досі ніхто з наших авторів не взявся писати рецензію на цей альбом, що точно можна віднести до найкращих релізів року. Може, це і є причина — треба ще подумати, з якого боку підібратися до такого шедевру. Але для себе я вирішила: як тільки повернуся з відрядження додому, найперше замовлю собі вініл. Тож якщо пропустили, або недослухали, обов'язково поверніться до "Love Exchange Failure". Він вартий вашої уваги! 

Єгор Фелюст, рецензент, редактор: У топ-10 релізів року ВЗАГАЛІ альбом опиниться стовідсотково.

 

Ethereal Riffian — Yeti's Hide

Микола Мага, редактор: Дуже крутий і драйвовий реліз, який, очевидно, відсилає до того часу, коли Вал Корнєв грав у
Wolverine Blues — на зміну гіпнотичному стоунеру прийшли нотки металу і купа драйву. Плюс сам Вал провів велику роботу як вокаліст — його голос майже не впізнати, якщо порівнювати з минулими релізами.

Олекса Блїдий, рецензент: Так, це базований на рифах, простий для сприйняття матеріал для щоденного вжитку, втім, який не хочеться вимикати через одноманітність. Усе в межах [несподіваного для Ethereal Riffian] стилю, але упереджений слухач буде задоволений, бо тут немає нічого зайвого й жодних повторів. Дійсно, музика проходить крізь розум і тіло гурту родом з Ефіру. Інакше пояснити таку якість матеріалу неможливо.

Аліна Плеська, редакторка: Реліз переносить слухача у космос власних асоціацій, кожен може знайти щось своє. Цікаво, яку сторону — темну чи світлу, зможе відкрити у себе слухач.

 

Dan Stark — Моя Петля — Мои Кредиты 

Єгор: Де блек метал??? А взагалі — цінуйте Дан Старк та скуповуйте все, що є у них, це дійсно неповторний гурт.

Ярина: В Україні багато класних хардкор-гуртів, але мене завжди підкупала фішка Dan Stark з їх гостросоціальною лірикою. Тож якщо раптом хтось пропустив усі вісім років активної діяльності команди, почати зі збірного альбому "888" буде дуже доброю ідеєю. 

 

эфир и фирн — Кленовый листочек..." / "Дома распахивают окна...

Микола: Якщо талант є, його не загубиш. Женя Свіщов, відомий, перш за все, як вокаліст кримського хардкор-гурту Memorials. Гурт, без перебільшення, у вітчизняній сцені був одним з тих, які я називаю "народними" - на їх виступах пісні співав увесь зал, а повітря кипіло від емоцій. Гурту вже нема, але Євген не опускає руки та видає альбом, де міксує дрон, ембієнт і нойз, а також вкотре доводить, що він є дуже сильним ліриком.

Шерман Дрозд, рецензент: Якщо ж розбирати тексти, то найчастіше можна почути екзистенційні роздуми, характерні для цього стилю. Як розповідав сам автор, "Реверс" оповідав про подорож пам'яттю суб'єкта, а ось "Кров" — це вже подорож самого суб'єкта заради пошуку пам'яті. Мені дуже сподобалося, що в текстах немає пафосу. Все приходить від душі та є щирим.

Аліна: Женя зробив щось дуже нове, не схоже на попередню творчість у складі Memorials. Болюче, правдиве і дуже гарне. 

 

Jinjer — Judgement (& Punishment)

Єгор: Здається, що Джинжер знайшли себе та своє звучання десь на перетині прогресивних гітар та солодких приспівів. Міні-альбом навряд чи може сперечатися у хітовості із попереднім LP, та чи буде нова робота більш хітовою? Оце питання. 

 

The Sunset Survival — Silence

Ярина: Дебютний альбом "Pitch Black" від львів’ян The Sunset Survival фанати чекали дуже давно, а ще цікавішим та привабливішим його робить той факт, що у 2019 році не так вже й багато українських команд грає мелодік хардкор. Тож якщо ви любите перевірену роками класику і любите цей жанр, зрозумієте, як і чому реліз опинився у нашій підбірці. До того ж коли хочеться цієї похмурої осінньої днини посумувати — кращого альбому не знайти.

 

паліндром — Злий

Микола:  Степан Глава aka Кашляючий Ед зміг у хороший, досить самобутній поп. Такий, який в Україні грали в 90-х. Від альбому тягне певною наївністю та сирістю, але це лише додає йому плюсів. Про цей реліз минулого місяця не написав хіба лінивий, і добре забуте старе для української сучасної музики стало освіжаюче новим. Окремо варто відзначити кавер на Степана Гігу — це досить сильний і, в певній мірі, сміливий хід.

Владислав Зарічнюк, рецензент:  Паліндром – це явна еволюція, бо пародійна хіп-хоп агресія шукає хиби в устрої світу й насміхається з них, а в корені почуттів можна відшукати зневіру та відразу. І з таким поглядом назовні, як завжди, подібне буде тягнутися до подібного. Тому, Паліндром вже про пошуки рішень, балансу, він пропонує розв’язки та самодостатньо спирається на свою ідентичність.

Ярина: Заслухала до дірок минулорічний альбом Кашляючого Еда, а цьогоріч у мій плеєр потрапила вже робота паліндром. Зізнаюся, зачепило трохи менше, але значення цього релізу, як культурного явища, як певного зв’язку музичних поколінь пострадянської України та сучасності, складно заперечувати. Єдине, що мені хочеться: побільше таких виконавців, і побільше нових робіт від Степана).

 

Ezkaton — Wisdom

Ярина: Наше видання давно стежить за творчістю цього гурту і їхній новий повноформатний альбом "Sheen and Misery" точно не розчарував. Ще більше радує те, що цієї осені на Ashen Dominion Fest III нарешті відбувся перший живий виступ колективу, тож справжні фани мали змогу оцінити і живе звучання Ezkaton. 

 

Руки'в Брюки — Чую крик

Єлизавета Джулай, рецензентка: У "Дай мені знати" багато нового для творчості гурту, чого вдалося досягти у невимушений спосіб. Альбом вирізняється на фоні інших своєю широтою охоплення, що легко пояснити, враховуючи факт сьомого студійного запису та 12-ти років творчої діяльності. Сім – число щасливе, як і гарантований стан кожного, кому трапиться цей яскравий реліз вже не від "Руки’в Брюки", а "РвБ". І дай мені знати, життя, якщо є вагоміший привід відірватися, ніж цей альбом!.

Аліна: У нас не так багато подібної музики і кожен такий реліз — як свято. Хлопці заспівали українською, на релізі є гості, та й взагалі альбом дуже цікавий з музичної точки зору.

 

House Of Flowers — Dawn

Ярина: Чи вдасться новому дніпровському колективу посунути з трону українського пост-металу Юрія Дубровського? Їх дебютний EP "Is This The End?" - впевнена заявка на успіх, як мінімум. А вкупі з практикою підтримки від більш успішних команд (у нашому випадку мова йде про виступ на київській презентації нового альбому White Ward наприкінці листопада) може йтися і про досить швидкий сценічний розвиток, що завжди йде на користь гуртам.Тож ми будемо уважно спостерігати за успіхами цих новачків. 

Аліна: Блек, пост-блек, пост-метал. Ніби нічого нового, але чіпляє. Вірю у майбутнє хлопців.

 

Кат — Это Случится с Тобой

Єгор: Попередній альбом у моєму плейлисті перебуває досі. "Это случится с тобой" - на крок вищий за все, що було у гурту: лірика, музика, емоції. Доросла робота таких же дорослих людей. 

 

Yah — Eerie Eyes

Ярина: Нещодавно лідер Yah, а ще гурту Раёк, Павло Слободянюк писав авторську колонку для видання СЛУХ, де розміркував над тим, яким має бути сучасний артист, аби досягти успіху. Новий сингл доводить, що музику Павло пише гарну, тут не причепишся, а от чи вдасться колективу справді досягти популярності — подивимося. 

 

pilikayu — Майже Сумно

Ярина: Часом я вимушена писати коментарі до релізів, які не дуже сприймаю сама, але усвідомлюю їх цінність для наших читачів. Це саме  той випадок. Львів’янин Павло Олефіренко кілька років шукав на барахолках різні дитячі музичні інструменти і за їх допомогою записав у результаті великий альбом "Свобода, радість, лінь та сум". Музично цей експеримент — не зовсім моє, але концепція автора якраз мені дуже близька: давати друге життя уже, здавалось би, нікому не потрібним речам, от це дуже класно, до того ж не пригадую, аби за останні кілька років хтось робив в Україні щось подібне, тож додатковий лайк летить за оригінальність. Раджу зацінити у будь-якому випадку. 

 

Concrete Control — Lost

Ярина: Одне ім’я Лефта — це ознака гарантованої якості, про який би з його численних гуртів не йшла мова. От і перший студійний міні-альбом Concrete Control винятком не став. Залишається лише гадати, як цій людині вдається регулярно збирати гурти, виступати, записуватися і все якісно! Аж трохи заздрю такій продуктивності)

 

The CoW — Plato

Ярина: Хлопці змінили назву та повернулися з гарною піснею і крутою відеороботою на неї. Власне, хто б сумнівався у таланті Артема Пронова? Тож картинка однозначно чудова. Що ж стосується музики, власне, то це дещо скажена робота, але саме це в ній і захоплює. 

 

Климентово Поле — Сяйво

Микола: Чудовий реліз, який, на жаль, пройшов непоміченим через те, що музиканти проєкту в хороше промо не вміють, та й не хочуть. Їх цікавить саме музика, вони весь час у пошуку свого звуку, постійно експериментуючи з ним. Що ми маємо у результаті — Вадим і Ксюша нарешті повернулися до пісенно-орієнтованої творчості, якою вони запам’яталися ще за своїм попереднім проєктом Dahau Holidays, cтворивши цього разу потужний індастріал альбом "Сяйво", просякнутий сильною лірикою зрозумілими вітчизняному слухачу мовами.

 

Mr. Hypno & His Lo-Fi — Don't Speak To Me Of Love

Ярина: Брудний звук і шумний лоуфайний запис мене, в принципі, приваблюють більше, ніж ідеально вилизане та доведене до якоїсь технічної досконалості звучання. Звісно, тут дуже тонка грань, коли виконавець ризикує записати банальне гаражне абищо, але ж ми всі знаємо, що Гера Луїдзе і вся його творчість — не той випадок. От і новий альбом сайд-прєкту Mr. Hypno & His Lo-Fi "Insomnia" підкупив мене своїм шумом і брудом. Звучить щиро, вільно і по-справжньому.

 

Sidus Atrum — Bloody Eyes

ЯринаLoneravn Records — один з тих українських лейблів, які справді добросовісно виконують свою роботу. Завдяки йому я відкрила для себе не одне цікаве нове ім’я української дум сцени. Останнім був проєкт музикантки Юлії Лихотвор, який врешті й потрапив до нашої підбірки зі своїм дебютним релізом "Cold Silence". Рада, що у "важкій" музиці зростає кількість фронтвумен, які до того ж можуть робити вартий уваги матеріал.

Аліна: Я не знаю багато ван-вуман-бендів, особливо у такому стилі. Те, що я чула у виконанні цієї дівчини, мене вразило. Музично і вокально. Дуже раджу зацінити, на рідкість круті записи!

 

Стасік — Колискова для ворога

Ярина: Думки редакції щодо цієї пісні розділилися. І хоча, згідно з голосуванням, вона потрапила у наш редакційний плейлист, декому взагалі "не зайшло", як то кажуть. Як на мене, у творчості Стасік ще з синглу "Ніж", що б там не говорили чи писали, відчувається щирість. А коли писати про війну: у 2014 чи у 2019-му вже кожен митець вирішить для себе сам. Словом, на цьому етапі я їй вірю, а далі подивимось.

Аліна: Не маю багато слів. Це дуже талановита дівчина. ДУЖЕ.

 

Sinoptik — From Nothing To Forever

Ярина: Радію за успіхи Sinoptik завжди. Справді якісна рок-музика, (і при тому не однотипна у дусі  Друга Ріка, Антитіла та їм подібних), що змогла знайти свій шлях до ширшого кола слухачів. Порівняти їх можна хіба з The Hardkiss, котрі, як на мене, теж видають гідний і цікавий результат. Залишилося хлопцям лише добитися такого самого успіху. Сподіваюся, новий EP "From Nothing To Forever" їм у цьому допоможе.

 

Osnova — Seek & Rejoice

Олекса: Якщо не звертати уваги на суб’єктивні незначні недоліки обкладинки ЕР "Plastic Universe", то начинка треків насичена безупинним драйвом та грувом. Це, однозначно, найкраща робота Основи на цей момент, з музичної та танцювальної точок зору.

 

Bojevilla — Місто

Дмитро Акімов, рецензент: Окремо хочеться відзначити вокал як на релізі "Яскраво Чорний Ящик", так і в гурті в цілому — можна сміливо вважати його за візитівку Bojevilla. Надривний екстремальний змінюється вкрай емоційним чистим, а найголовніше лірика — вона дуже хороша і дуже підходить під і без того цікавий інструментал.

Ярина: Якщо цей гурт чи їхній дебютний альбом не здобуде перемоги на цьогорічній премії BUMA, то, як мінімум, повинен бути у списку номінантів, бо справді заслужили. І дійсно цікавою та якісною музикою, і своєю активністю на музичній сцені Києва. Триматиму за хлопців кулаки.

 

Doomeye — Pending gravestone of a hangman

Ярина: На неврожайному та бідному полі українського маткору всякий реліз — радість, але коли йдеться про одеситів Doomeye, одразу розумієш, що це буде не абищо, а хороша якісна робота. Власне, так сталося і з цією піснею. Єдиний недолік — МАЛО, тож дуже чекаю на продовження у вигляді хоча б повноформатного альбому, бо давно пора. 

 

Попередній редакційний плейлист з треками за червень-липень 2019 року тут: https://www.neformat.com.ua/articles/stay-tuned-48.html