Рік без Володимира, музиканта janpalach, Superflat, Hellenic Blue...
Рік тому війна забрала життя Володимира Антоненка, який грав у численних одеських гуртах і був другом багатьох у музичній спільноті. Публікуємо текст-спомин про нього з нагоди нещодавньої річниці його загибелі.
Деякі люди, пішовши з життя, лишають по собі численні пустоти, які, лунка за лункою, проступають у життях тих, хто їх знав. Саме так це з Володимиром Антоненком, чия загибель на війні в січні 2024 року не загоюється в багатьох. І все через його присутність: у піснях, у серцях і спогадах — наскрізно.
Стосовно спогадів, найранніший із доступних нам сягає 2013 року. Тоді Артем, ударник janpalach, де Володимир грав найдовше з усіх гуртів, уперше познайомився з ним. Музика зв’язала їх іще до створення гурту, оскільки перша зустріч майбутніх друзів відбулася на Veins-Rivers Fest в Ужгороді.
"У мені закарбувався назавжди в пам'яті образ Вови, як людини-емоції. Спочатку я це неодноразово бачив із боку на концертах, а вже після знайомства нам навіть доводилося ділити ці емоції разом і просто за життя, і на сцені. Вова — це справжній феєрверк емоцій, і зараз навіть не хочеться використовувати минулий час та казати "був", — пригадує Артем.
Вова у футболці hope, з першого виступу janpalach, фестиваль Seaside Suicide Fest, 2015 (Одеса)
Та ж сама риса Вови привернула до себе увагу Іллі, гітариста janpalach, який неодноразово бачив його на численних скрімо-концертах. Урешті, його спогад про "тіпа, який емоційно угарає на всіх концертах у футболці Hope" не лише проклав шлях Вови до участі в гурті janpalach, спільно заснованому в 2015 році, але й до багаторічної дружби. І це ж наблизило Вову до втілення найбажанішого сценарію свого життя:
"Він казав, що це була його мрія — репетирувати та грати кожного дня! Вова був, мабуть, найбільш вмотивованим учасником гурту. Він горів музикою. Тому траплялося таке, що ми не завжди могли знайти конкретний час на наші репетиції, адже в нього він уже був забитий на репетиції ще й з іншими гуртами", — додає Ілля.
Перший склад janpalach, 2015 рік
"Вова дуже любив музло, до якого він причетний, та і взагалі нашу сцену. Він завжди цікавився всім: хто що грає, збирається грати, де виступає. Цінним для мене особисто також є те, що він завжди намагався підтримати якусь ідею, якщо бачить, що всі нею горять, навіть якщо сам ще сумнівається. Він усьому давав шанс розкритися, зокрема музиці чи емоції, щоби зрозуміти, як він ставиться до неї. Таку відкритість новому я бачив, чесно, рідко", — додає Денис, вокаліст janpalach.
Його випромінювана віра в музику, як у локальну українську цінність, так і в загально людську, була помітною здалеку. Одним із тих, на кого це свого часу неабияк вплинуло, був і Федір, музикант juntama, Yotsuya Kaidan і Mortui Vultus. Вони познайомилися з Вовою ще в 2016 році й відтоді грали разом чи не в кожному гурті й іноді замінювали один одного.
"Із Вовою у мене по суті почався серйозний шлях у музику: із janpalach я відіграв свій другий концерт у житті, причому одразу в Молдові, із ними ж уперше записав на студії щось більше, ніж просто демо, щось, що потім вийшло. Тільки коли його не стало, я зрозумів, що майже у кожному гурті, справді вартому уваги, я грав разом із ним. І навіть до тих гуртів, де я з ним не грав, він все одно доклався, зокрема до Yotsuya Kaidan. Він був одним із найважливіших людей у моєму житті, і хоч у нас були сварки, — одним із найкращих людей, кого мені довелося знати".
Також Федір грав із Вовою у Superflat і врешті долучився до його власного проєкту — Hellenic Blue, де Вова втілював виключно своє.
Hellenic Blue наживо у Києві (Movement Festival Gig, 2022)
Власне, репетиції з цими та кількома іншими гуртами, як-от Dughouse, Smultronställe і Shorestyle, й відкусили час Вови на репетиції з janpalach, про що згадував Ілля. Але саме так, крізь Вову, усі ці проєкти з’єдналися у великий яскравий імпульс, відгомін якого триває. Його життя було чи не єдиним місцем, де та музика, яку багато хто знав як "одеську сцену", долала розрізненість й набувала рис своєрідного всесвіту, і той розколовся на частки після загибелі Вови на фронті 12 січня 2024 року.
"Ми з Вовою окремо грали в Dungeons & Dragons, на жаль, ми так і не зіграли всім гуртом. Іронічно, що Вова грав за дворфа воїна з передісторією "солдат", та на одній грі він шукав вибухівку, аби підірвати вихід у місцевих бандитів, а у війську Вова був сапером. Такий от збіг обставин", — додає Ілля.
Жага Вови до музики не вщухала й під час перебування на передовій, проте її вияв там утратив будь-яку доступність.
Іще до служби Вови, проте вже під час війни, гуртам janpalach і Superflat вдалося спільно вирушити в омріяний закордонний тур. До цього музикантів двічі спіткало його скасування: спочатку через пандемію, а потім уже й через початок війни. Урешті осінь 2022-го подарувала їм таку можливість — зіграти низку благодійних шоу у мирних містах і в тому складі, який згодом буде неможливо відтворити.
"Дуже запам'ятався момент з нашого останнього туру, коли ми весь вечір після канцу грали на подвір'ї у настільний футбол. Почало холоднішати, падав дощ, та Вова одразу запропонував затягнути величезний стіл по крутих сходах на другий поверх будівлі, щоб не зупинятись та продовжити грати далі. Завжди було відчуття, що він живе у моменті, відкритий усьому новому. Хоча спершу здавалося, що він дуже серйозний, навіть похмурий і замкнений у собі. Згодом, коли ми стали друзями, він відкрився як дуже чесна, емпатична й добродушна людина. А ще він був справедливим, безкомпромісно реагував на зло і дотримувався слів та обіцянок", — пригадує Ілля.
janpalach та Superflat у турі (Амстердам, 2022)
Наступного року janpalach так само сподівалися виступити за кордоном й уже були заявлені серед учасників чеського хардкор-панк-фестивалю Fluff Fest, але на момент його початку Вова долучився до лав української армії.
Тим не менш, в учасників janpalach є спогади з цього фестивалю, зокрема в ударника Артема:
"Вова завжди з легкістю погоджувався полетіти кудись на фестиваль чи на канци улюблених гуртів, і я до сих пір згадую наші пригоди на Fluff Fest, а також ще поїздки на Amenra у Ригу та Alcest і Birds in Row у Будапешт".
По дорозі на Fluff Fest на місці самоспалення Яна Палаха, 2018 (Прага)
Коли близькі Вови в унісон говорять про музику, як про його спосіб життя, за цим стоїть не спрощена мрійлива картинка, де він на сцені й у безкінечних турах, але сильний емоційний зв’язок із процесом її створення і пізнання насамперед. Звісно, лише він сам міг би прояснити це до кінця, як і багато інших речей, про які досі розмірковують його близькі:
"Вову можна було без перебільшення назвати душею компанії — він любив двіж, причому як ламповий — випити чаю на кухні за музичкою з колонки і розмовою про все і ні про що — так і лютий алкотреш компанією. Він був веселим і дуже дружелюбним, але при цьому в нього був внутрішній біль і травми, які він ховав у собі і не виносив на люди.
Я не був його найближчою людиною, але, здається, у нього був біль, який він так і не закрив для себе. Стосовно цього, я пам’ятаю такий момент: у 2022-му ми вписувалися у Львові у нашого друга Френкі, коли приїздили з канцем як Superflat. Я тоді не спав у потязі, погано переношу це все, і мав панічні атаки. Пацани це все розуміли і підтримали мене, включно з Вовою, а ось уже під ніч він сказав мені: "Заздрю, що ти так легко можеш плакати, можеш робити це ззовні, а я завжди плачу всередині".
Водночас Вова поєднував описане з неабиякою легкістю у поведінці й рішеннях, які зрештою забезпечили багатьох винятково живими спільними спогадами, до яких приємно повертатися крізь роки:
"Якщо виникала відчайдушна або скажена ідея, то Вова був першим, хто на неї погоджувався: джемити на репетиційній точці всю ніч чи залишитися після репетиції гуляти на всю ніч, зненацька вирушити в далеку подорож, валятися в мокрій траві або зробити шрами цигарками на пам’ять — це все про Вову", — каже Ілля.
Спогади це не єдиний спадок, який Вова залишив по собі. Наразі як мінімум два гурти не уявляють свого продовження без нього, а Hellenic Blue, повністю побудований на його ідеях, висить між небуттям і багаторазовим прокрученням Вовиного бачення знову і знову в особі Федора задля подальшого розуміння долі проєкту:
"Hellenic Blue — це саме його проєкт, його музика, його бачення. Він був ідейним лідером цього гурту: усі рифи були його, а композиції змінювалися мінімально; кожен додав свої інструменти, а він це або схвалював, або відхиляв. Мені було дуже легко писати текст і вокальні партії — я відчував це, як свою музику, і мені було дуже приємно, коли він казав, що помічає це і "нічого змінювати не треба". Матеріалу в нас було на альбом тривалістю 40–50 хвилин. Ми встигли записати разом тільки один сингл — "КАТ", але навіть не встигли його до кінця звести, як і випустити. Тому перший варіант зведення — це єдине, що залишилося.
Hellenic Blue не може існувати без Вови. Одне я пообіцяв точно — записати цей альбом. Майже всі вже погодилися з цим, тож цьому бути і є навіть умовний дедлайн, але його не хотілося б поки що озвучувати у таких обставинах, у війні. Але це має існувати, як пам’ять про нього, як його дитина, бо це була саме його музика. Це боляче робити без нього, і я досі іноді маю сумніви, але все ж таки вірю.
Стосовно подальшого існування проєкту, то це буде інша назва, якщо взагалі буде. Але саме Hellenic Blue — це Вова, і без нього проєкт неможливий. Тому згаданий альбом буде і початком, і крапкою цього гурту. Також можу сказати, що "КАТ" не буде ні за яких обставин перезаписуватися, бо там Вова своїми руками записав свою партію".
Альбом janpalach 2022 року. Після його виходу, а також смерті Вови, гурт більше нічого не випускав
Останній альбом janpalach, створений за участі Вови — це "Celestials". Для нього він записав басові партії й разом із іншими збирав ідеї, пробував різні комбінації стеків, педалей і налаштувань. До слова, створення власних педалей було одним із його планів на післявоєнне майбутнє. Нині ж у планах його колег за гуртом визначитися, чи продовжувати грати без нього.
"Ми вирішили, що не будемо поки ріпати гурт. Проте у якому вигляді він буде існувати далі, ми поки що й самі не знаємо. Наразі це наша платформа для пам’яті про Вову, збору донатів і висвітлення подій на західну аудиторію. Дізбенд Вову тільки би засмутив, думаю, з цим всі погодяться", — ділиться Ілля.
Не менш важливо те, що гурту досі є що сказати, за словами Артема. І що б вони не казали надалі своєю творчістю і який би шлях не обрали, невидимий супровід їхнього минулого з Вовою, який любив Наруто й працював у магазині коміксів, штовхав їх до необдуманих, але вартих того рішень, із яким вони регулярно сиділи в улюбленому барі, допоки той не закрився, і ходили на пікніки, допоки дозволяла погода, розмовляли, допоки діалог про речі різного ступеню важливості тривав, і писали музику, допоки він жив, продовжить бути частиною цілої історії нашої музики, і жодна війна не зможе цього стерти повністю.
Фото надали друзі Володимира
