Дядя Вова: Натхнення — це не справа місця
Автор: Пилип OG

Дядя Вова — яскравий представник сучасної школи репу. Він музикант, має цікаві погляди на звучання і вимальовує свій стиль. Пилипу OG вдалось виловити лучанина на вуличках Львова, щоб зробити доволі типову місцеву річ — порозмовляти за чашечкою кави.

Почнемо з того, що ти приїхав у Львів не на реп-тусу, а на мотиваційну лекцію від Петра Моставчука. Що ти чув про нього з мережі?

— Ну, ти вже сам сказав, що це мотиватор і представник відгалуження "неадекватні пацани", якщо таке існує... Він — яскравий представник, як цей київський… як його? Зіпуля! Взагалі, в Луцьку не так багато тусовочок, на які хотілось би вриватися, і ми приїхали з друзями, насамперед, тусити, можна побачитись з пацанами. А Петя — то кльовий привід.

— Петя ще читає реп.

— Я думаю, що якби він взагалі не мав стосунку до репу, ми би все одно приїхали. Бо то не відбирає інтерес до персонажа.

— А реп буде?

— Я надіюсь! Але ми приїхали на Петра-мотиватора, а не репера, бо я ж не дурень.

Дядя Вова

— Слухай, а Дядя Вова тобі не асоціюється з якимось Дядею Жорою, чи тому подібне. Чому саме так?

— Якщо бути чесними, а ми будемо, то просто колись зі своїми тіпами прикалувались: зараз як прийде дядько і тобі завалить. Відтоді дядя Вова, дядя Вова, Дядя Вова. І всьо.

— Це як Довгого Пса зі Снупом асоціюють, то і ти маєш низку асоціацій.

— Тут як і з Петром Моставчуком: не треба шукати сенсу, так є і все. Але деколи мені людішки скидують скріни з айтюнзу, де за запитом "дядя Вова" видає жирного чувака з гітарою і сорочкою нарозхрист, шансон такий… Дядя Вова такий собі. А ще часто у Ютубі видає "дядя Вова, ми с табой", пісню про Путіна.

— Хто тебе привів до українського репу?

— Знайомство відбулось з кліпу Дельти та el Paso. Скинули моєму корішу на стіну у ВК і написали: заціни відос, це — український реп. А я такий, пфф, український реп, шо ти говориш? Включаю відос і все, це можна назвати точкою неповернення.

— А вживу кого вперше зустрів з реперів?

— Їх і зустрів. У нас була тусовка в Луцьку, Адреналін сіті. Адреналін шариш? У нас на 40-ому…

— Так, звичайно.

— Ось там одна громадська організація привезла реперів зі Здолбунова, там Mel, Uvex…Не всіх, на жаль, пам’ятаю, і я маю ще фотку, де такий пацан в босоніжках, шортах адік, ну, репер з району прийшов на концерт. Ось це були перші чуваки, яких я почув. То було майже відразу, як почув той трек.

— Ти родом з Луцька, так?

— Так, родився та виріс.

— У тебе там якраз був вибух українськомовного хіп-хопу, коли появлялись DLF Squad, потім Аромотерапія. Ти у це все вникав, чи воно на той час існувало поряд?

— Якщо мені не зраджує пам'ять, то перші треки ми почали писати коли був DLF, але ще не було Аромотерапії. А до них вже приходили записувати перші треки, бо як зараз пам’ятаю: "вулиця Пушкіна, будинок номер 5. Свої знають, де саме, довго не треба шукать". Ми починали, а вони вже стояли на ногах.

— Ти в репі майже 10 років.

— Якщо можна так рахувати, бо то ми просто записали трек і пробували не так вже і часто. Тоді трохи прикалувались.

— Що зараз з репом у Луцьку?

— А я тобі хочу переадресувати це питання. Кого ти можеш назвати з луцьких реперів, якщо не враховувати Дельту, бо він не з Луцька.

— Напевно, що тебе, та й все…

— Ну от бачиш. Можна назвати UA kid, ти шариш? Він тусить з київськими, записувався на Обісраться запис, знаю, що Альф робив його альбом.

— Він ніби доволі популярний чувак.

— Ну так, доволі популярний. Але ми говоримо про луцьких, тому толком нікого нема, бо там один районний андеграунд. Якщо я скажу, що крім мене нікого немає, то це буде неправильно, тому що реп є. Та якщо говорити про більше відомих, то не можу назвати, якщо не говорити за старших.

— Аромотерапія вже ніби нічого не видає.

— Мені здається, що коли пішов Дельта, то такого поняття вже не існує. При всій повазі, Саша Чіпсет не зміг то потягнути один. На жаль, його не видно зараз ніде, але десь доволі недавно бачив, що він шось записував, але треків не почув. Можливо, він на щось збирає, хз.

— Живучи в Луцьку ти маєш де постійно знаходити натхнення?

— Натхнення — це не справа місця. Мені дуже пощастило з Обісраться Запис. Я їх всюди згадую, тому ще, по-перше, мої кращі друзі, а по-друге — Обісраться Запис багато чого робить не лише в Луцьку.

— Я знаю, що у вас є Тен, який зводить альбоми доволі вже знаним реперам.

— Віталік дуже скіловий. Їздить до різних тіпів, перебирає навики. Він професіонал, шариш? Він завжди розуміє твоє музло, бо має широкий музичний смак. Якщо ми говоримо про натхнення, то Обісраться Запис — це величезна світла пляма українського репу в Луцьку.

Дядя Вова

— Повертаємось до твоєї творчості. Ти був одружений…

— Ха-ха, харош! Вертаємось до творчості, кажеш?

— Але ти ж щось там сотворив для цього?

— Ну, щось трохи сотворив.

— Як довго тривав шлюб?

— Якщо ми говоримо про шлюб, то пів року ми були одружені, але десь рік жили разом. Особисто я був радий досвідові, тепер можу дивитись на ситуації певні через призму цього. Але не хотів би повертатись до подібного ще раз.

— Скільки тобі було років?

— 22 роки. Коли одружився. Розвівся теж у 22.

— Можливо, то був високосний рік?

— Можливо… Але ні, немає навіть на що спихнути. Хлопці, не женіться у 22.

— Ок. Тобі часто згадують, що у своїх текстах ти тримаєш одну лінію невдалої любові. Можливо, це є відголоском твоїх пригод?

— Я що тоді базарив про такі теми, що зараз. Просто коли ти сідаєш писати текст і думаєш: так, я напишу зараз ось про це. Сідаєш, пишеш... Чорт, я вже про це ж писав. Можливо, це саме моє. Я працюю більше над звучанням музики, тому що текст не завжди може зачепити, а ось музика викликає емоції. В мене ніби всі пісні про одне, коли пишу.

— Щось знайоме.

— Так, маю трек з такою назвою. Я от сказав, і згадав, що є такий трек.

— Ти працюєш музикантом.

— Так, я музикант. Вища музична, труба.

— Де граєш?

— Граю у двох духових оркестрах, халтурки різні: весілля, корпоративи, туди-сюди. Гроші не пахнуть, бро. Буває на карпаратосах заробиш, як за два місяці, чому ж не грати тоді? Тільки дурень не буде грати. Це ж я вчився робити, тому конвертую свій скіл у гроші.

— Чому так мало труби у твоїх треках?

— А всьо буде! Всьо буде… Але я лінивий. Шариш, мені треба їхати на репетиційну, брати трубу, їхати на студію, а вона за містом. Та в мене є вже треки в альбомі, де стопудово буде труба. Дути ми любимо… І вдувати.

— У тебе планується вихід альбому.

— Так, з назвою "Хлопець". (ред. показує тату на ключиці)

— Розповідай, чого нам чекати?

— Все робимо на Обісраться Запис. Усі біти мені пише львівський бітмейкер Broski, щоб у музичному плані альбом звучав концептуально. Він — автор бітів на "Чари" та "Vibe". Альбом ще записуємо, бо все готується потреково, і половину треба доробити. Багато технічних моментів, які варто перечекати, тому точну дату не скажу.

— Скільки треків буде?

— Ну, зі скітами буде десятка точно.

— Сучасна класика, така собі, десяточка.

— Кліпчик планується. Ну а як без кліпу в наш час? Хочеться. Ми вже й маємо чуваків, які це все зроблять, але поки що це все розмито і, знову ж, дату сказати не можу.

— Маєш фіти?

— Так, буде фіт з моїми пациками: Двуликий та Десятий. З Ennyday буде трек. Дуже люблю, коли Десятий пише реп, у нього класний смак, тому тішусь, що його куплет буде на моєму альбомі.

— Ти з тих чуваків, про яких постійно кажуть, що він "перспективний"…

— Щось давно вже кажуть, блін…

— Так ось. В чому ж тоді причина, що репер не може в один момент гарно стартонути?

— Живемо у такий час, що поки тебе хтось не візьме під крило і не допоможе, нічого не відбудеться. Ну, є варіант, що людина має змогу сама собі допомогти.

— Тобто головне — це гроші та зв’язки?

— Так, бо зараз просто робити кльове музло мало. Треба мати або зв’язки, або гроші. Люди знають, що самому все зробити дуже тяжко. Є ж безліч чуваків, які дуже жорстко лушпарять українською, але чомусь вони широковідомі у вузьких колах, шариш?

— Які три гурти чи МС грали в тебе у плеєрі останнім часом?

— Якщо Північ назву, то це буде три зразу?

— Ні.

— Тоді PVNCH, кльовий альбом. На правах реклами скажу, що Обісраться Запис зводили його. НЕформата слухаю, його останній альбом. Ennyday. Його я можу слухати у будь-який день тижня. Воно не нав’язується. Скажу йому комплімент: його музика не змушує тебе думати, ти просто слухаєш і флексиш. Він дарує те, чого всі хочуть від музики — настрій.

— Ви були разом з Ennyday в alyona alyona на концертному лонгміксі.

— І не тільки ми! Там було більше реперів.

— Чи допомогла чимось тобі поява в Альони на великих концертах? Який фідбек отримав?

— Я познайомився з тими всіма людьми, це дуже кльово. По-друге, я побачив, як то все має бути. В Україні може бути достойний реп на гідному рівні. Це дає надію. Може, з боку Альони це був своєрідний респект. Вона ж сама на концертах говорила, що вона не єдина в репі, ось ці люди теж представляють український реп, послухайте, зверніть увагу ще й на них. Але ж люди ліниві, якщо їм 100 людей не скаже, що це треба послухати, то вони не будуть, тому мені якогось бусту по підписниках чи прослуховуваннях це не дало. Та я би вписався ще раз на таку двіжуху, бо це офігенний досвід.

— Альона зараз єдина надія в українському репі? Мені здається, що до них пхаються всі.

— Не знаю, це ж найбільш відомий проєкт в Україні і не тільки. Люди йдуть, бо вірять що і їм допоможуть. Ось гурт KALUSH, дивлячись на них, стає зрозуміло, що це можливо. Альона почала їх бустити, то і їх слухають і знають всі. Може, калушани пробують певні шляхи, щоб потім зробити свій лейбл. Не знаю. Альона — то феномен: вона класно парить, її гарно подали, гарний бекграунд.

— А як тобі той факт, що з бекграунду лишилось тільки те, що мило звучить для людей?

— Ну блін, якщо ми говоримо про інформпривід, то варто респектнути її команді, бо всі говорять, що то вихователька, значить, це працює. У неї все склалось дуже добре, все тече в одну сторону, тому це — феномен. Мені здається, що вона є ідеальним порогом входження в український реп для людей, які до того з ним не були знайомі. 

— Як гадаєш, в української музики є шанси виїхати на таланті, без гучних інформприводів?

— Так, ми ж бачимо Паліндрома. Ми ж не говоримо про його історію, а розглядаємо його музику. Аліна Паш, хоча вона сама каже, що не відносить себе до репу. Я не знаю, чи в Україні може бахнути самородок. Хіба, якщо він випустить кльовий альбом, його помітять, і після того почне все ж хтось ним займатись. Але альбом він зробив як самородок. Можливо, якось так.

— Хтось із відомих людей тебе згадував публічно?

— Якщо не говорити про ту саму Альону, то є один доволі відомий пранкер Вольнов Жека. Відомі артисти навряд чи хочуть вникати в український реп глибше, знають Альону та Аліну й усе.

Дядя Вова

— Якщо навести паралелі зі штатами, то гравці NBA, актори та різні публічні люди постять, як вони слухають реп, танцюють під нього, підтримують челенджі. Чому в нас ніхто такого не робить?

— Це культурна особливість, бо багато хто народився вже тоді, коли у них реп був популярним. Ще у 90-ті це все було на дуже високому рівні. Всі фоткали, як Тупак підходив після бою до Тайсона, бо знали не лише боксера, а й хто такий Тупак, шариш? Рівняти безглуздо, бо у них там супертуса.

— Окей, розгляньмо наступну ситуацію. Ти бачив, щоб Альона чи Аліна слухали в інстаграмі український реп, окрім тих відосів, які ж самі репери просили їх репостити? Невже їм абсолютно не подобається український реп, окрім тих виконавців, які є з ними у команді?

— Однозначної відповіді в мене нема. В Америці всі пересікаються, там тусовки, вони ніби всі в одному чомусь варяться. Я веду до того, що треба бути друзями чи на конекті.

— Але ж тебе запрошували на спільний трек. Не одного тебе. Чому я не бачив за весь час жодної нативної згадки хоч про одного з вас там присутніх? Хіба запрошення на концерт не було тим самим респектом з її боку?

— Може, це колись буде, але не час, бо український реп не вийшов на належний рівень…

— Тобто, їй соромно?

— Я цього не говорив…Чесно, ніколи не думав над цим, не маю відповіді на твоє питання.

— Завангуй наступні два роки. Що буде з репом?

— Цей квітник починає розквітати. Я хотів би, щоб артистів почали нормально кликати на виступи, а не просто: чуєш, прийди тут, почитай. І так усі у твоєму місті. Хочу нормального ставлення. Нехай туди вливаються нормальні активи, щоб відбувались нормальні концерти, кліпи, треки. Мені здається, що все буде рости у геометричній прогресії. Хочу щоб за два роки ми почали заробляти репом собі на їжу і стали професіоналами своєї справи.

 Дядя Вова у соцмережах: 

https://soundcloud.com/dyadyavovasoul
https://www.facebook.com/dyadyavovaznz

Фото, надані виконавцем

Neformat.com.ua ©