Bestial Invasion - Contra Omnes (2017)
Автор: Almagest

Для Сергія, більш відомого за псевдо Metal Priest і заодно головного героя даної рецензії, Bestial Invasion є не просто однією з найвідоміших композицій піонерів тевтонського треш-металу Destruction, а власним метал-проектом, який з самого його початку мав би розкрити власний потенціал і як музиканта, і як композитора. Цього, мабуть, йому аж ніяк не вистачало у статусі учасника житомирського тріо Violent Omen

 

Даний гурт був заснований ще в 2009 році зусиллями трьох друзів, серед яких був і Metal Priest. За 5 років хлопці разом встигли випустити цілих три повноформатних альбоми і ряд синглів. З кожним новим своїм релізом відразу помічався неабиякий ріст в першу чергу техніки власної гри, що і дало змогу поступово відійти від прямолінійності власної музики в цілому. Особливо якісний такий стрибок відчувається на останньому лонгплеї гурту "L.U.N.A.C.Y.", який крім цього відзначився участю в ньому кількох легендарних, культових музикантів. В першу чергу це стосується Юрія Синицького (ex-Drudkh, ex-Lucifugum, ex-Lutomysl, ex-Blood of Kingu), для якого "L.U.N.A.C.Y." став вже другим альбомом в дискографії Violent Omen, де він записував партії ударних, при чому на постійній основі. Крім Юрія в якості запрошених гостей а тепер увага виступили: гітарист Toxik Джош Крістіан, вокаліст та гітарист Poltergeist Андре Грідер та В.О. Пулвер відповідно, вокаліст Дон Доті та гітарист Джеймс Дуркін (ex-Dark Angel), а також один з братів Галлахерів з культового представника НХБХМ Raven Джон (вокал, бас). Забігаючи наперед, варто сказати, що останній далеко не востаннє прийняв подібне запрошення від Сергія, будучи в той же час для нього зразком для наслідування. Подібний зорепад (при умові, що слово "зірка" здатне повністю увібрати в себе статус таких гостей) в нетрях українського такого чомусь непопулярного і непотрібного українському слухачу андеграунду можуть похвалитись (ох, як же хочеться помилитись) хіба ще Hell:On. Таке явище, втім, не нове навіть для іменитих гуртів: на останньому альбомі Destruction, яких вже згадував раніше, "Under Attack" без запрошень музикантів теж не обійшлось. І це, на мою думку, лиш ще один доказ того, що обраний напрям власного розвитку наших гуртів є правильним.

 

Попри неабиякої сили спалах цей альбом все ж став останнім для Metal Priest’а в рамках Violent Omen, і в 2014 році чомусь аж в місті Суми виникає вищезгаданий проект Bestial Invasion, де Сергій, опираючись на отриманий раніше досвід, робить ставку на все ту ж трешеву орієнтацію власної музики. Першим повноцінним релізом новоутвореної формації став "Act of Retribution", випущений наприкінці 2015 року молодим українським лейблом Shellfire Attacks!. Як і "L.U.N.A.C.Y.", на цій дебютній платівці знову відзначились відомі гості: вже знайомі В.О. Пулвер та Дж. Галлахер, а також вокаліст Watchtower та Hades Аллан Теккіо, вокаліст / гітарист Anacrusis Кен Нарді та екс-гітарист Destruction Гарі Вілкенс.  Думаю, тільки по такому складу команди визначити представлену музику на альбомі навіть приблизно зовсім не складно. Насправді ж головним елементом, який і більшою мірою прив’язував заповітні приставки "техно-" чи "прог-" до визначення жанру серед задротів у соцмережах, став відверто висунутий на передній план бас, який прямо-таки оповивав всі музичні полотна різними техніками та прийомами гри, що Стіву Харрісу й не снилось на власному сольнику ("British Lion", 2012). Власне, якби вдалось засунути той бас назад на периферію, то перед нами представ би доволі модерново прямолінійний і місцями аритмічний треш-метал. Як би це алогічно зараз не прозвучало.

 

Новий альбом "Contra Omnes", виданий 12 жовтня 2017 року на все тому ж лейблі, вже з моменту тільки візуального ознайомлення натякає на більш серйозний підхід до його створення. Стилістично, починаючи з ілюстративної частини і закінчуючи самою назвою, стає очевидним, що надихались цього разу епохою Ренесансу. Так, "Contra Omnes", що в перекладі з латині означає "проти всіх", є частиною відомого фразеологізму, взятого з трактату англійського філософа Томаса Гоббса "Левіафан" 1651 року видання. Центральною темою оформлення став жанр живопису XVI – XVII ст. "ванітас" з його фірмовим натюрмортом з людських черепів, для чого в якості ілюстрацій були використані копії репродукцій таких художників як Пітер Клас, Жан-Франсуа де ле Мотт, а однойменна з назвою напрямку картина Симона Ренара Сан-Андре була використана в якості обкладинки альбому. Доволі нестандартний підбір орієнтирів як для технотрешу, не скажете?

 

Начинка ж релізу, як виявилось, спільних коренів з оформленням не має. Принаймні з першого погляду цього не спостерігається, але якщо є бажання докопатись, то будь ласка. Представлені 9 основних композицій та ще три в якості бонусів в основі ліричної складової зачіпають різні і найчастіше не пов’язані між собою теми, хоча є пару винятків. Завдячуючи перш за все епічному відеоогляду ідейного лідера гурту на свою ж роботу, а також надрукованій ліриці всередині видання, можна помітити, що надихало Сергія  буквально все: від кінофільмів ("Inception", "Zodiac: Crime World Mystery", "Caligula: Salacious Age") до історії, як світової ("Caligula: Salacious Age", "Enigma (Bass Etude)"), так і вітчизняної ("Repudiating the Power") та культурології ("Camera Obscura (Caravaggio Specular version)", "N.E.V.E.R.M.O.R.E."). Присутня також інтимна лірика ("Prisoner of Miserable Fate"). В цілому як для напрямку, то такий різносторонній вінегрет інтересів та захоплень є дуже навіть явищем нормальним, але їх якість та особливість, звісно що, в кожного гурту різна. 

 

З музичної точки зору справи очікувано теж такі далеко не банальні. Якщо порівнювати з дебютником, то все стало набагато складніше і цікавіше, і прямо-таки в усіх планах. Кожна композиція просто буяє своїми унікальними фарбами, що у ній вирують, та, як наслідок, дарують відповідні емоції. Сергію, який придумав тут майже все, вдалось непогано розтерти присутні раніше жанрові рамки, дотримуюсь курсу треш-металу вже не так впевнено. Тут можна почути злегка і блек-метал ("N.E.V.E.R.M.O.R.E.")., і неокласичний метал, і рок-баладу, і навіть щось на кшталт музики Бакетхеда ("Camera Obscura (Caravaggio Specular version)"). І найчастіше все це в рамках окремої пісні. Аранжування композицій ускладнились: з’явилась партії акустичної гітари (і навіть акустичного соло в "N.E.V.E.R.M.O.R.E."), арфи, додались хори, окремі доріжки вокалу, звукові семпли, а ще сила-силенна соло, і все це часто слугує пасхалками (чого тільки варте завершення "Repudiating the Power"!) або прив’язками до ліричної підоснови. Що на мою думку, їх ще об’єднує, це певна технічність, механізованість звучання, що виникає хибне враження, ніби знаходишся в машинному залі якогось старого радянського складального цеху. Такі думки з’являються найчастіше за рахунок постійних ігрищ між собою партій окремих інструментів. Так, рандомний басовий флірт може раптово заручитись підтримкою мелодійного гітарного соло (Олександр Клапцов, Денис Шварц), на заміну яким вигулькує вже більш-менш трешовий риф, темп якому задають наче штучні математично розраховані та вивірені барабанні партії (Іван Семенчук). Вокал (Вахтанг Задієв), між іншим, "живістю" теж не характеризується: його спотворений на стадії міксу голос лиш віддалено нагадує антропогенне походження. І ця вся мехатроніка, як би це дивно не виглядало, є дуже навіть мелодійною і гарно між собою поєднаною без раптових просідань чи розривів. 

 

Як і минулі релізи Сергія, цей також не обійшовся без гостей. Ними цього разу стали гітаристи Ренд Баркі (ex-Atheist) і Шон МакКой (ex-Confessor), які відіграли соло в третій композиції, а також знову Джон Галлахер, з яким гурт записав кавер на ще одну культову одиницю НХБХМ - Grim Reaper.

 

Вражаючий альбом. І це попри ряд проблем, з якими довелось зіткнутись його творцю, детальніше про які він зізнається сам у вищезгаданому огляді. Очевидно, що величезний вплив на нього мали практично всі ті гурти, представники яких були запрошені в якості гостьових музикантів, але особливо з точки зору інструментальної складової в рамках Bestial Invasion це стосується Atheist, Watchtower та, можливо, Spiral Architect, а через подібні захоплення класичними творіннями ще одні легендарних німців Mekong Delta. Та й то більшою мірою за рахунок свого фірмово вираженого басу, звучання якого, вважаю, Сергію вдалось виокремити ще більше. Більшість усіх цих гуртів, на мою думку, особливими робить неймовірно складна ритм-секція, наближена до джазової. Послухайте тільки хоча б два лонгплеї Watchtower і все зрозумієте самі. Наш музикант же тут зупинився або на півдорозі до подібного складного саунду, або пішов окремим паралельним шляхом, запропонувавши більш технологічний прагматичний механізований підхід. Мабуть, однією з причин такого є непостійність складу гурту та логістика, адже всі задіяні музиканти живуть в різних куточках України, а деякі і поза нею.

Facebook: https://www.facebook.com/bestialinvasionua
Vk: https://vk.com/bestialinvasionua

Neformat.com.ua ©

01. Inception
02. N.E.V.E.R.M.O.R.E.
03. Prisoner of Miserable Fate
04. Camera Obscura (Caravaggio Specular version)
05. Enigma (Bass Etude)
06. Repudiating the Power
07. Zodiac: Crime World Mystery
08. Caligula: Salacious Age
09. (Technical) Thrash Attack (Destruction cover)
10. Numenor (2017 version)
11. See You in Hell (Grim Reaper cover feat John Gallagher)
12. Caligula: Salacious Age (drums and bass version)

12/10/2017
Shellfire Attacks