Юрій Бондарчук — Про що ми насправді говоримо, коли говоримо про любов (2020)

Раз на рік колишній вокаліст oh, Deer! та колишній мешканець України Юрій Бондарчук випускає альбом або EP зі своєю сольною творчістю. Цей карантинний високосний 2020 теж потрапив під реліз митця.

"Про що ми насправді говоримо, коли говоримо про любов" вийшов наприкінці квітня. Весняний ЕР наповнений властивою цьому періоду лірикою. Цього разу Юра зачепив Шевченка з його "Заповітом", Черкаську область та навіть одного харківського художника. Як відомо, митця образити може кожен. Отже, мабуть, це той самий випадок. До речі, виконавець каже, що особисто не знайомий з Гамлетом Зінківським, але в пісні на честь великого твору Шекспіра він його згадав.

Як завжди, однозначно назвати ЕР Бондарчука хіп-хопом неможливо. Цього разу це більше все ж таки spoken word. У порівнянні з попередньою роботою поета та вокаліста, альбомом "Екзиль" (2019),ця слабкіша, але має право на існування.

У "Про що ми насправді говоримо, коли говоримо про любов" уже більше лірики. Мабуть, весна діє та карантин. Ще у мініальбомі відчувається самотність. Важко сказати, чому. Просто вона є. Мабуть, найсильнішим треком цього музичного видання можна назвати "Хто всі ці люди, що бачили той самий пейзаж?". Ну, а найбільш філософським — все ж таки "Заповіт". Автор вважає Кобзаря кимось на кшталт пророка.

По суті, Тарас Григорович у свій час головний наказ дав — з ким кохатися, а з ким ні. Та й художник він був гарний. На обкладинці релізу, створеній українським художником Ярославом Футимським (Гробом), можна побачити три жіночі паспортні фото. Вони стилізовані так, що не зрозуміти — чи це одна людина, чи ні. А ще є порожнє місце на альбомному арті. Для кого Юрій Бондарчук приберіг його — загадка.

Взагалі, після такого EP у виконавця має вибухнути наступний. За такими релізами можна побачити, що автор починає виписуватись. Тобто не деградувати у творчості, а навпаки робити її більш досконалою. Хоча в ЕР всього 5 треків, тому важко судити, яким буде повноформатний альбом. Тож, будемо чекати на 2021 рік. Щоб послухати вже масштабнішу роботу. А ще по релізу чути, що у митця трапилася переоцінка цінностей. Мабуть, це вік та обставини в особистому житті та світі. Зараз у всіх змінилось життя. Юрій Бондарчук у цій ситуації точно не виняток.

"Особисто я не вважаю себе поетом, перестав у далекому 2007-му чи 2008-му. Тоді мені не подобалося націоналістське спрямування української навкололітературної тусовки. Зараз мені неприємна її елітарність та закритість. Крім того, я неконкурентний поет. Я дозволяю собі писати максимум до десяти текстів на рік. Це контрпродуктивно, особливо в наш час, коли треба постійно нагадувати про себе", — казав автор сам про себе в інтерв’ю Лінії Втечі, що стосувалося його минулої роботи "Екзиль".

Мабуть, він має рацію, бо, якщо зараз постійно не заявляти про себе, можна загубитися десь у вирії інфопростору. Але чи це потрібно — взагалі питання. Раніше Юрій Бондарчук позиціонував себе як повністю некомерційний проєкт. Зараз, здається, теж. А що буде в наступному релізі — подивимось.

Юрій Бондарчук — учасник нині недіючого скрімо-гурту oh, deer! та поетичного проєкту Резидент. У 2018 році створив новий spoken word проєкт. Згодом до нього приєднався Сергій Воронов, учасник гурту Зэ Джозерс, який став постійним саундпродюсером проєкту. На рахунку дуету мініальбоми "Вдень і вночі" (2018), "Чорне дзеркало" (2018) та альбом "Екзиль" (2019). 

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Юрій Бондарчук у соцмережах:

https://soundcloud.com/yuriibondarchuk
https://www.facebook.com/bondarchuk.yurii/

Neformat.com.ua ©

1. Гамлет
2. Можливість півострова
3. Хто всі ці люди, що бачили той самий пейзаж?
4. Про що ми насправді говоримо, коли говоримо про любов
5. Заповіт

23.04.2020