Ембієнтова “радіостанція” kyïvite презентує перший запис

Новостворений проєкт днями презентував дебютний реліз, що базується на архівних записах Закарпатського народного хору 60-х.

Творча формація kyïvite або "Кияночка" виникла, щоби доносити до слухачів українську музику минулих часів нейтрально, вільно та систематично. Її кінцевою метою є вшанування творців і виконавців минулого. За задумом натхненниці й директорки проєкту Квітослави, кожен їхній реліз звучить як запис ефіру радіостанції:

"Саме свобода висловлення і данина українській музичній спадщині стали основною рушійною силою у створенні kyïvite. Назва передусім відсилає до місця базування нашого "радіомовлення", хоч, як відомо, перша українська радіостанція зʼявилася не в Києві, а в Харкові, у 1924 році. Звичайно, Київ нині є осердям країни, бо це столиця і найбільше місто України, проте в кожному регіоні, місті, селищі є свої скарби, про які релізи-радіоефіри розказуватимуть щомісяця", — розповіла Квітослава для Neformat.

У першому опублікованому записі "Кияночка" звучать твори у виконанні Закарпатського народного хору 1960-х років під керівництвом Михайла Кречка, обрамлені ембієнтом. Кречко — видатний український диригент, композитор і фольклорист, один із ключових діячів музичної культури Закарпаття XX століття.

Команда проєкту працювала над першим епізодом кілька днів. Його підготовка полягала в ретельному прослуховуванні матеріалів, що перебувають у вільному доступі, реміксуванні й подекуди покращенні якості звуку оригінальних записів. Нині kyïvite також дбають про поширення цієї музики на стримінгах.

"Ми дуже уважно ставимося до питання авторських прав, адже це першочергово повага до праці митців, виконавців та збирачів. Ми лише ретранслюємо красу в обраному форматі й тому ми не кличемося музикантами, а саме радіостанцією. Хотілося би показувати скарби української музики, оповідати про них якомога ширшій аудиторії, не лише в Україні, але й за кордоном. Кожна мелодія, кожен голос, кожен твір є унікальним, і вартий уваги та памʼяті", — додає Квітослава.

Наразі на руках кураторів проєкту достатньо матеріалу з Wikicommons для кількох наступних релізів. Та у майбутньому вони прагнуть співпрацювати з архівами та колекціонерами, яким було б цікаво ділитися спільними надбаннями української музичної культури.

kyïvite у мережі:


https://www.instagram.com/kyivite.music

Фото обкладинки — надано для Neformat