Денні Дельта про "Служи собі" аппекса

29 листопада світ побачив перший повноформатний альбом аппекса, українського реп-виконавця, який, утім, частіше називав свої останні релізи альтернативним репом. Відгук на цю роботу написав інший вітчизняний репер Денні Дельта. 

Спонукати мене до написання такого матеріалу може лише одне — справді велике бажання отримати альбом раніше його появи в мережі. І якщо зараз текст рябить перед вашими очима, то "Служи собі" гарантовано вартий уваги. На цьому можна було б поставити крапку, але розділові знаки в наш час — відстій 80-их, а граю я в інфлюенсера, тому продовжимо вільне падіння думки…

Реп завжди називали музикою протесту. І цілком логічно, що на певному етапі розвитку він повинен був виступити, зокрема, і проти себе самого...

Альбом наштовхнув до написання рецензії (похованого на кладовищі історії жанру) в нетиповий спосіб: закортіло не просто привернути увагу до релізу, а долучитися до філософії автора — не намагатися встигнути за сьогоденням, а невимушено рухатися просторами часу в довільному напрямку.

Аппекс — це ліричний герой із паралельного всесвіту; це скажений професор з німої опери "Вперед у минуле". Ось вони з Вутабі, саундпродюсером альбому, дбайливо накладають ультрасучасний нанобандаж на ламаний біт, а вже у наступній сцені розпиздовують його табуреткою, на якій цілком міг колись сидіти Висоцький з гітарою в руках на задимленій кухні валютного спекулянта. Замість плутонію для свого "делореана" використовують семпли, що заповнювали космічний вакуум у науково-популярних передачах на радянському телебаченні.

Ховаюся в багажнику — і через хвилину знову тусуюся в сільському клубі з найкращим другом — касетником "Весна", за допомогою якого пізнього вечора мій батько мутитиме на великодній дискотеці люте двіжло.

"Служи собі" — це режисерська, артхаусна версія "Любив", але про давно забуті дні, котрі фантастичним чином нам із 2019-го пощастило пережити вдруге... 

А тим часом натовп не любить просвітників і палить їх на вогнищі (бортовий комп’ютер не може визначити рік) — Аппекс напарює найзакрученіший куплет вікіпедія-репу, знімаючи балонову олімпійку, щоб зберегти її вже для третього покоління. Натовп, втомлений Коліївщиною, вимагає вікендівщини (бортовий комп’ютер не може визначити рік) — Аппекс бере восьму ноту, повторивши цей больовий, поки ніхто не встиг оговтатися.

І спостерігаючи за такою миролюбною, але наполегливою боротьбою з Хроносом і трендами, котрих він ще не з'їв, дедалі чіткіше розумієш, що… Не реп — це новий реп.

*фінальна розпальцівка*

Блог іншого нашого автора Олександра Нечая про цей реліз можна почитати за цим посиланням. 

Думки, висловлені у блогах, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

аппекс у соцмережах:

https://soundcloud.com/appeks_lzr_dmg
https://vk.com/appeks_lzr_dmg
https://www.facebook.com/ApeksLzrDmg/
https://appeks.bandcamp.com/