Паліндром: важко бути бітником, який блукає узбіччям автостради та рахує зорі
Менш ніж за місяць Степан Глава, добре відомий також як Кашляючий Ед, а ще як учасник гурту Глава 94, презентує свій дебютний альбом у рамках проєкту Паліндром. Ми поговорили з виконавцем про те, як зароджувався цей проєкт, що він думає про вічні порівняння зі Скрябіним та тернистий шлях музиканта, в цілому.
— У ФБ ти називаєш Паліндром третьою стороною своєї творчості. Чим він визначний і чим відмінний від інших твоїх гуртів та проєктів?
— Напевно, тим, що я там не читаю реп. Тут я намагаюсь робити те, що на мою думку виходить мені найменш вдало — намагаюсь співати. Концепція проєкту — музика на диктофон. Який сьогодні настрій — така і композиція може вийти, це вільний політ, фристайл.
Кашляючий Ед, Глава 94 — це серйозні вірші, над якими я парюся, шукаю засоби, техніку і т.д. Тут же все відбувається дуже спонтанно, ірраціонально. У порівнянні з моїми хіп-хоп проєктами, в Паліндромі задіюється стилістика пост-панку, сінтіпопу, електроніка, моментами тріп-хоп.
— Коли ти випускав найперший трек, було відчуття, що це класний експеримент, який, утім, невідомо, чи матиме продовження. Але зараз ми вже бачимо досить послідовну роботу. Цікаво, для тебе старт Паліндрому був справді експериментом, чи ти вже тоді мав більш-менш чіткий план наступних синглів?
— Одного ранку сів писати просто біт, але захотілося наспівати кілька фраз під щось схоже на ембіент. В результаті отримали не просто біт і не просто ембіент, а вийшла композиція, яку я вирішив назвати "Сонце". Підібрав назву для проєкту так само швидко, як і написав сам трек. Зазирнувши у свій щоденник переглянутого кіно, я звернув увагу на фільм, який вразив мене чи не найбільше за останній час — це "Прибуття" Дені Вільньова. Там присутня тема паліндрому.
Робити далі мене змусили, мабуть, фідбеки слухачів від першого треку і легкість написання цієї музики. Тому що чи не головна фішка проєкту Паліндром — це спонтанність, швидкість. Кажуть, що перша думка — це істинна думка. Цього і притримуюсь у процесі творення. Мабуть, після треку "Гарні слова" я зрозумів, що Паліндром став систематичним зануренням у пошуки моєї музики.
— Ого, щоденник переглянутого кіно. Звучить цікаво! Як саме ти його ведеш і чи нотуєш там щось окрім, власне, назв фільмів? Що саме?
— Щоденник вирішив вести, бо якось придумав собі забавку дивитись кіно щодня. Іноді виходить, іноді не дуже. У щоденнику лише місяць року і переглянуті фільми (назва, режисер, дата виходу). Це, скоріше, професійна звичка з часів універу. А от цитати та всі інші діла я записую в ще один окремий нотатник.
— Разом з останнім синглом ти розповів, що усі зроблені композиції стануть частиною альбому, але назвав не так багато деталей. Тож що планується і коли?
— Вже відома дата релізу — будемо намагатися встигнути на 1 вересня цього року. Це дата народження тіла, яке я зношую в цій реальності. Назва альбому "Про сьогодні, вчора і завтра."
— Найчастіше тебе порівнюють з раннім Скрябіним ну або ще з проєктом Дельфин. Як тобі такі порівняння? Які гурти чи проєкти справді мали вплив на звучання Паліндрому?
— Конкретно на звучання Паліндрому має вплив, напевно, все, що я слухаю. Чому порівнюють зі Скрябіним раннім — я і гадки не маю. Але слухав ранню творчість Скрябіна у дитинстві, іноді слухаю і зараз, це вже частина нашого культурного коду. В людей відбуваються флешбеки до цієї музики, тому що я використовую схожу стилістику в музиці, меланхолійну атмосферу та філософію.
— На твоїй особистій сторінці часто можна побачити дуже різноманітні релізи, у тому числі й різний метальчик. За останній час які 3-5 пісень, альбомів або виконавців ти для себе відкрив, що тебе найдужче вразили?
— Останнім часом намагаюсь переслухати весь творчий доробок американських фольклористів Agalloch. Загалом я слухаю все, що мене чіпляє, якимось певним жанром це не таврується.
— Ти писав наступне: "У треці "Зламані" персонажем є той же герой, що і на інших треках, просто тут він зробив серйозніше лице, стурбовано закашлявся і розказав про зламані ріки". Цей герой — ти сам, чи все ж є якась дистанція між тобою реальним і цим персонажем?
— Напевно, є дистанція, бо мій ліричний герой керується ірраціональним, він романтичний мрійник, який намагається усвідомити свою екзистенцію. У свою чергу, я — реальний, змушений керуватися раціональним і правилами, які стали нормою в суспільстві, у якому я живу. Коли потрібно платити за комуналку, їсти та взути файні кроси — важко бути бітником, який блукає узбіччям автостради та рахує зорі, але прагнути до цього варто.
— Паліндром на цей момент є найновішим твоїм проєктом. Однак цікаво, чи він відокремлений на всі 100, чи все ж чинить вплив на інші твої проєкти, ту ж Главу, чи творчість у рамках Кашляючого Еда?
— Паліндром — це окремий проєкт, який не має відношення до мене в хіп-хопі. Люди часто пишуть "чому Глава почала співати", "шо це за гівно, де реп" і тому подібні коменти. Я наголошую на тому, що цей проєкт не має відношення до репу всюди, де можу. Викладаємо треки на каналі Глави 94 в ютюбі тільки тому, що там є сформована база підписників.
— Важливою частиною цього проєкту є відео, якими ти супроводжуєш кожен сингл. Чому взагалі так робиш? Краще заходить слухачам? І де ти береш ті раритетні відео для кліпів?
— Ви самі відповіли на своє питання, візуалізація музкомпозиції завжди краще заходить слухачу — глядачу. Плюс, як би в мені не горів дух протесту, я все ж мушу зняти капелюха перед ютюб трендами та піддатись їм. Бо уся творчість нашого загону грунтується на платформі ютюбу.
Пошук відео — це теж ютюб. У результаті маємо таке собі прокляття замкнутого кола. Імпортуємо відео з ютюбу в редактор відео, а з нього експортуємо назад в ютюб. Тільки на фон грає авторська музика й іноді з'являюсь я.
— Наче десь проскакувала інформація, що ти монтуєш весілля. Це правда? І якщо так, то саме цей скіл допомагає тобі досить оперативно монтувати власні ролики?
— Я займаюсь монтажем відео, тобто монтую все що монтується.
— Сайту Лінія Втечі ти розповідав, що вирішив не підписувати запропонований тобі контракт із відомим продюсерським агенством. Розкажеш детальніше, хто це був або хоча б які умови тобі пропонували? І чому все ж бачиш Паліндром як DIY-проєкт?
— Називати конкретні імена, думаю, не варто. А умови контракту досить-таки незручні для того, аби його підписати одразу.
Я не люблю слово diy і слово андеграунд, і я не позиціоную проєкт Паліндром як щось маргінальне, як щось, що апріорі не має йти в медіа-простір. Навпаки, я гадаю, що моя музика варта того, щоб потрапити в нього. Адже кількість лайна у цьому просторі має свій ліміт.
— Окей, вибач за невдале визначення. Тоді який взагалі твій план у здоланні цього лайна, як крізь нього пробитися? Все-таки підписати контракт, але на вигідних умовах? Чи є якісь альтернативи?
— Дуже важко задумуватись і формулювати відповідь на такі питання. Я чітко усвідомлюю, що маю робити музику для себе і для близьких нам по духу. Можливо, весь концепт "сізіфової праці" з нашого боку не є випадковим. Бунт — велика частина творчості, і якби нас з легкістю та хлібом-сіллю зустріли простори шоубізнесу, то чи був би сенс творити взагалі? Якби Стуса не спіткала така важка доля поета у совку, то чи написав би він свої геніальні рядки? І я ні в якому разі не намагаюсь порівняти себе з Василем Семеновичем, якщо комусь раптом таке спаде на думку, а радше натякаю на умови загалом.
— Коли ми зможемо почути Паліндром наживо і чи взагалі плануєш подібне?
— Коли я вирішу презентувати проєкт наживо, всі будуть в курсі.
Паліндром у соцмережах:
https://soundcloud.com/stepan-glava
https://www.facebook.com/palindroms
https://www.instagram.com/suicidecough
https://www.youtube.com/channel/UChC0-DWHSWUMbK-P1HzEs3Q
Фото Tania Oleksenko
