Валерія Бабко та її "Вініл". Уривок з книги

240 сторінок про музику, любов і затишний Київ — це все "Вініл", дебютний роман Валерії Бабко, письменниці, копірайтерки та музикантки. Презентуємо уривок з нього. 

Останніми роками українці стали більше цікавитися читанням книг і прослуховуванням музики з платівок, чи колекціонуванням тих і інших. Отож, цілком логічно, цього літа світ побачив "Вініл" — психологічний роман Валерії Бабко про 30-річних, які свого часу так і не подорослішали.

"У центрі історії — Рита, авторка пісень, яка за останні сім років нічого не написала. Вона намагається розібратися, чому ж так сталося. Чому не вийшло побудувати стосунки з колишнім партнером по гурту і чи здатна справжня дружба пережити все? Це книжка про життя в Києві з його затишними вуличками, переповненими барами та старими кінотеатрами. А ще це текст про втрати й пам’ять, про любов, яка не завжди має щасливий фінал, і про музику як спосіб зберегти себе", — йдеться у пресрелізі. 

Роман, очевидно, перегукується з досвідом самої авторки, адже Валерія — письменниця, копірайтерка, маркетологиня та авторка пісень. Закінчила економічний факультет КНУ. На парах писала вірші, а під час навчання заснувала кілька музичних гуртів у стилі dream-pop, alternative rock, electro-pop, творчість яких, однак, не збереглася на записах. Паралельно працювала креативною копірайтеркою в рекламних агенціях. Зараз письменниця не займається музикою професійно, проте співає у колективі "Київська Маланка".

"Ми збираємося раз на рік і співаємо традиційні маланкові пісні. Готуємо традиційні костюми й маски, перевтілюємося в героїв і збираємо донати для фонду "Гуркіт", — розповідає письменниця. 

Музика — одне з головних джерел натхнення Валерії. Спочатку авторка складає плейлист роману, а вже потім береться за саму історію. Саме так вона й написала «Вініл». До того ж кожен розділ тут має назву конкретного треку, що відсилають нас до таких виконавців як The Smiths, Portishead, Nick Drake, Patti Smith. Усіх їх письменниця люб'язно зібрала до плейлиста, який, на жаль, не вдалося додати як QR-код до самої книги через нюанси авторського права. 

"У романі немає випадкових треків. Мені було важливо, щоб пісні доповнювали настрій розділів і перегукувалися з ними за змістом. Тому в романі так багато цитувань текстів пісень. Звісно, мені б хотілося, щоб читачі слухали плейліст під час читання роману — це сильніше занурює в атмосферу. Музика в літературі не працює так, як у кіно, але мені хотілося дати читачам таку опцію — "дивитися кіно, читаючи текст".

Щодо того, що ці пісні означають для мене… Це пісні гуртів, на яких формувався мій музичний смак. Я слухала їх у юнацтві… у тому ж "Клубі 44" на Хрещатику. Роман доволі ностальгійний, тож і плейліст у ньому відповідний", — додає Валерія. 

Шукайте плейлист на інших платформах

Як зрозуміло з назви книги, вініл грає в цій історії важливу роль. Це щось аналогове у цифровому світі, і це дуже про головну героїню роману. Вона купує речі на барахолках, слухає музику тих часів і робить із усього ритуал. Але також це і про саму авторку, яка не колекціонує платівки як самоціль, однак усе ж має невелику добірку улюблених виконавців. 

"У мене є 10-20 вінілів, кожен із них я ніжно люблю. Слухаю їх на програвачі. Улюблені альбоми:

• "The Velvet Underground & Nico", The Velvet Underground & Nico

У юнацтві я слухала багато рок-музики, але особливо мені подобався експериментальний рок, артрок, психоделічний рок.. щось незвичайне. Про цей гурт я дізналася через захоплення Енді Ворхолом. А ще мене дуже приваблює голос Ніко — холодний, відсторонений, але гіпнотичний.

• "Back to Black", Емі Вайнгауз

Мене колись вразила історія, що навіть отримавши п’ять "Ґреммі" за цей альбом, Емі думала не про успіх, а про те, де дістати наркотики. Це трагічна історія неймовірно талановитої жінки. Можливо, тому цей альбом так тримає.

• "Homogenic", Бйорк

Є всі інші — і є Бйорк. Космічна, смілива, експериментальна. Мені пощастило побувати на її концерті в Норвегії, і це був один із найкращих концертів у моєму житті".

"Вініл", уривок 

Перше, що ти бачиш, зайшовши в мою квартиру, — постер із виступу Девіда Бові. Оригінальний постер 1973 року — «David Bowie performing as Ziggy Stardust». Я купила його в Лондоні в крамничці вінілу, розташованій у задушливому підвалі. Його власник із вицвілими дредами був на тому концерті особисто й, схоже, не змінював зачіски з того-таки 73-го.

Я люблю речі. Люблю вініли, на які часом витрачаю більше, ніж можу собі дозволити. Люблю кожну з дюжини банок зі зволожувальними кремами, заспокійливими сироватками, кислотними ексфоліантами. Мій улюблений запах мила — розмарин і кедр. Так пахне в крамницях із дорогим одягом і непривітними продавцями. Моя улюблена річ у гардеробі — шуба, як у Марго Тененбаум. Вона із секонду на Лісовій.

Через мою любов до речей я ніколи не куплю квартиру. Та й хіба вона потрібна? Може, завтра я вирішу поїхати звідси. А може, і не буде ніякого завтра.

Так, ти, мабуть, помітив, що сьогодні в мене паскудний настрій. Його можна відстежувати за маніакальною чистотою у квартирі. Мене видає лискучий паркет, наче його щойно помили з оцтом. Баночки зі спеціями, розставлені за кольорами. Ідеально біла, випрасувана скатертина на столі (ніби в когось є на це час).

Пахне пало санто, травою і корицею. Цими днями я багато печу. Замішую дріжджове тісто, даю йому відпочити кілька годин, розсипаю борошно по столу й розминаю тісто руками — знову й знову, доки воно не стане еластичним і не припинить прилипати до пальців.

Перед тим ставлю платівку. Іноді це Бові, іноді The Velvet Underground, Бйорк — у мене їх багато. Під різні настрої, під різні епізоди — як у кіно. Так я запам'ятовую. Розкладаючи спогади за жанрами, альбомами й роками.

Пританцьовуючи під The Smiths, бо саме їх ми час то слухали перед вечірками, я повертаюсь на кухню й дістаю з верхньої шухляди свою магічну коробку. Вона обклеєна наліпками: рожевими єдинорогами, ісландськими вівцями, мертвими рок-зірками. Беру маленький зіп-пакет із сативою та пересипаю його вміст у гріндер, щоб подрібнити траву. Наспівую «There Is a Light That Never Goes Out»:

Take me out tonight
Where there’s music and there’s people
And they’re young and alive.

Я вдихаю дим і відчуваю, як легені наповнюються теплом. Тіло стає важким і піддатливим. Кінцівки німіють, а з ними — й думки. Стають в’язкими, як липовий мед. Я розвалююсь на стільці й довго дивлюсь на наше з тобою фото на холодильнику. Здається, ми зробили його під час першої подорожі за кордон у берлінській будці. Нам було по дев’ятнадцять.

Свій примірник книги ви можете придбати безпосередньо від самого видавництва, також він доступний у численних книжкових мережах. 

Більше про авторку:

https://www.facebook.com/valery.babko
https://www.instagram.com/lerababko

Нагадаємо, раніше ми писали про детективний трилер Світлани Кострикіної — "Мертва жива вода", що також вийшов за підтримки видавництва "Віхола" і та само містив багато музичних відсилок.