Godzadva: музика на зламі епох

Постпанк гурт Godzadva виник і розквіт у складний період — саме розпався СРСР і тільки-но відродилася незалежна Україна. Їхній короткий, але яскравий шлях і пригадуємо в цьому матеріалі.

Сучасну українську сцену неможливо уявити без постпанку або ж готичного року, жанрів із досить впізнаваним звуком та підходом. Проте далеко не кожен зараз пригадає, що гурти з подібними настроями почали проростати в Україні ще в кінці 1980-х — початку 1990-х. Були серед них і Godzadva, що проіснували всього кілька років, записали лише один альбом, проте встигли створити власний звук та залишити помітний слід на київській сцені 1990-х.

Godzadva: зверху — Гліб Бутузов, сидять зліва-направо — Алекс Криштопович, Олександр Старовойтов, Олександр Євстратенко. Фото — Сергій Гусєв. Усі учасники колективу були представниками різних музичних тусовок Києва, що неабияк вплинуло на подальшу творчість гурту.

Історія Godzadva розпочалася весною 1990 року. Гліб Бутузов, гітарист уже культового гурту Колезький Асесор, покидає колектив через творчі розбіжності, та й сам бенд на деякий час припиняє існування.

Після припинення співпраці з колективом, Бутузов зробив коротку музичну паузу, проте невдовзі доля звела його з досить незвичними та цікавими музикантами, які згодом увійдуть до складу гурту Godzadva.

Гліб Бутузов: Сашко Старовойтов був давнім шанувальником Асесора, часто заходив до нас на репетиції і відвідував концерти. Якось я випадково дізнався, що він має музичну освіту і грає на скрипці. Я подумав, що скрипка цілком може бути тим самим оркестровим інструментом, який збагатить звучання і зробить його індивідуальним, та запропонував йому приєднатися до майбутнього гурту. З Алексом (Олександром) Криштоповичем ми познайомилися під час гастролей. Він був барабанщиком метал-гурту Титанік, і якось після концерту Алекс підійшов до нас та висловив захоплення музикою Колезького Асесора, нашою зіграністю. Виявилося, що він не був типовим представником металу й мав дуже різноманітні музичні уподобання, але, найголовніше, Алекс був дуже технічним барабанщиком, зі здатністю вигадувати неординарні складні ритмічні малюнки та виконувати їх із високою точністю. Сашко Євстратенко (надалі басист Godzadva) грав у гурті Акустична комісія, і я запропонував йому прийти на репетицію. У результаті наша компанія зібралася вперше в підвалі гуртожитку КПІ 9 травня 1990 року. Майже відразу було взаєморозуміння; так виник гурт із постійним складом.

Демо 1990 року

Досить швидко з’явилася назва новоспеченого гурту, у чому їм допоміг давній товариш Бутузова Юрій Сторожук (відомий також як Ramana), учасник колективу Цвіркунове Число.

Гліб Бутузов: Якось випадково я побачив його на вулиці, ми розговорилися і почали грати в гру — придумувати комбінацію слів, які можна по-різному читати. У той день Юра видав слово "годзадва" й мені воно сподобалося, тому на цій назві ми й зупинилися. Сторожук теж почав приходити до нас на репетиції, ми навіть зробили кілька його речей, а згодом він приніс кілька хороших текстів, на які ми зробили музику. Взагалі Godzadva — це була справжня колективна творчість; початкові ідеї могли бути мої або Рамани, але готова пісня була наша спільна — кожен докладав зусиль до аранжування, створення інструментальних партій, звучання та загального сенсу пісні.

Восени гурт дебютує на київській сцені, здивувавши присутніх наявністю ситару, грою на якому Сторожук розпочинав виступ, що було дуже слушною ідеєю, оскільки це зосередило увагу публіки. Як пригадував Бутузов, після такого старту було дуже легко відіграти програму. Щоправда, цей виступ був єдиним, у якому брав участь Юрій Сторожук, проте він і надалі продовжив спільну роботу в колективі як автор та музикант.

Композиція "Fake Snake" створена спільно зі Сторожуком

Окрім цього, Godzadva ледь не відразу знайшли свій особливий звук — суміш з агресивно-мелодійної гітарної гри Бутузова, делікатної скрипки Старовойтова та чіткої ритм-секції Євстратенка і Криштоповича.

Згодом, стараннями Володимира Нестеренка, у гурту з’явилися спонсори, які надали кошти для кліпу на пісню "Ugly Duckling", написану спільно з Раманою. Зйомки відбувалися в підвалі гуртожитку КПІ, а сам процес, за спогадами, відбувався імпровізовано — кожен додавав власні ідеї, які відразу й реалізовувалися.

Ще однією родзинкою кліпу була футболка гурту Nirvana, яку одягнув Криштопович. Вона випадково потрапила до музикантів завдяки Миколі Єжову, у той час як меломани на наших теренах могли лише здогадуватися про існування цього гранж-гурту із Сіетлу. Монтаж кліпу виконав друг колективу Віктор Горецький.

Далі Godzadva активно концертує, виступаючи ледь не на всіх тогочасних фестивалях, що інколи супроводжувалося курйозами.

Гліб Бутузов: Найбільше запам'ятався концерт на стадіоні в місті Самтредія в Грузії. Згідно з побажанням організаторів, ми грали під інструментальну фонограму без голосу, проте як глибокий авангард концертної технології нам включили всі інструменти, і на сцені працювали монітори, тобто ми чули і фонограму, і свій живий, хоч і сильно приглушений звук. Місцеві шанувальники рок-н-ролу на знак захоплення кидали в нас після кожної виконаної композиції дрібними, але важкими предметами на кшталт порожніх пляшок та осколків цегли. На щастя, ніхто з нас не постраждав, але я більше ніде не зустрічав такого способу висловлювати свої почуття від музики.

Музиканти підготували чимало матеріалу, який необхідно було записати. На той час єдиною професійною студією в Києві був "Будинок Звукозапису" (БЗЗ), куди потрапити було досить непросто. Також місцеві музики могли записатися в "Будинку Вчених", проте, маючи досвід роботи в цій студії, Бутузов не мав особливого бажання туди повертатися. Врешті, були знайдені кошти на студійний час у БЗЗ, де музиканти успішно записали свої композиції, хоч без нюансів знову ж не обійшлося.

Гліб Бутузов: У перший день запису я зранку пив каву вдома, під телевізор, що, як завжди, щось бурчав. Якоїсь миті я зрозумів, що звук не змінюється і грає Чайковський. Був час їхати до "Будинку Звукозапису", і я особливо не переймався, в чому річ. Ранок був дуже важкий (замовлена ​​машина не приїхала, довелося везти додаткове обладнання на таксі), треба було швидко пристосуватися до студії та починати записувати матеріал. Лише ввечері ми зрозуміли, що відбувається назовні. Новини були погані; того, що надходило з офіційних джерел було достатньо, щоб це зрозуміти. Чутки були ще гіршими — говорили, що московські танки вже під Києвом на випадок, якщо він не підкориться. Наступного ранку в студії ми гадали, чи зможемо довести запис до кінця. Але, на щастя, ще через добу все скінчилось і ми продовжили працювати в студії, як і планували.

Записаний матеріал отримав назву "Sadismysmile", та офіційно вийшов лише в 1995 році на касеті стараннями лейблу НазаRec. Фактично це був ледь не єдиний професійний запис гурту, який відображає специфіку звуку колективу у всій красі.

Після сесії в БЗЗ музиканти роздумували щодо подальших дій. В Україні, яка тільки-но стала незалежною, перспектив для молодої команди було не так і багато. Ба більше, хоч у колах музичної тусовки Києва Godzadva і вважали гуртом із явним нахилом у комерцію, за спогадами Бутузова, піком їхнього комерційного успіху було отримати гроші після концерту, яких вистачало, у кращому випадку, на їжу та випивку.

Розуміючи, що вижити як гурту в тогочасних реаліях буде вкрай складно, музиканти вирішують поїхати на гастролі до Англії. За організацію поїздки й подальших концертів мав відповідати Нік Хоббс, який влаштував приїзд Колезького Асесора за кілька років до цього.

Проте, як тільки Godzadva прибули до Альбіону, виявилося, що Хоббс не дочекався гурту та поїхав у Італію, залишивши ключі від кімнати та записку з вибаченнями. Музикантам не лишалося нічого іншого, як розносити свої касети по клубах із надією, що хтось відгукнеться з пропозицією співпраці. Коли подібних не надійшло, а також закінчилися гроші, гурт повернувся до Києва, окрім Євстратенка, який ще на деякий час залишився у своєї подруги. Буквально через тиждень від нього надійшла інформація, що місцеві промоутери нарешті прослухали касети й почали пропонувати контракти та виступи в клубах. Проте вже було пізно — у музикантів не було можливості поїхати ще раз, що, звичайно ж, не додало натхнення для подальших звершень.

Під впливом цієї поїздки Бутузов створив пісню "Brixton"

Здавалося, що все зайшло в глухий кут, тому в лютому 1992-го Бутузов спільно з Катериною Судоргіною (у минулому менеджеркою гурту Кому Вниз) організовують фестиваль "Dead End", де окрім Godzadva виступили Ivanov Down, Shake Hi-Fi, Relic Trucks та СВ Патруль.

Гліб Бутузов: Коли ми повернулися з Британії, було зрозуміло, що без грошей там нічого не зробиш, а в Україні наша музика потрібна дуже невеликому колу слухачів. Концерт відбувся в невеликому залі на вулиці Гарматній. Звук там був поганий. У Старовойтова була електроскрипка, і контакт між пультом та його кабелем був поганий. Він у якийсь момент не витримав та став бити ногами контактну коробку. Ми не дограли програму до кінця.

Godzadva на фестивалі Dead End. Фото з архіву Тетяни Єжової

Водночас після повернення з Британії гурт змінив своє звучання на більш жорстке. Власне, із цією ціллю Старовойтов переходить зі скрипки на безладовий бас, причому грає не партії скрипки, а саме басові партії, паралельні до того, що грав Євстратенко.

Одна з останніх композицій гурту

Не менш жорсткі реалії навколо музикантів теж вплинули на настрій всередині колективу. У березні 1992-го гурт зіграв концерт у Молодіжному театрі в Києві. Попри повний зал, а також знімальну команду телеканалу УТ-1, оптимізму колективу це не додало і, як показав час, цей виступ виявився для Godzadva останнім.

Гліб Бутузов: Крім Євстратенка, на той момент усі учасники нашого гурту мали дружин та дітей. Оскільки я був лідером колективу, час від часу зі мною зв'язувалися родичі музикантів, з'ясовуючи, "які в нас перспективи", коли найближчий платний концерт і скільки ми розраховуємо заробити наступного місяця.

Коли на наш сольний концерт у Молодіжному Театрі половина зали проникла без квитків, а "розігрів" вилився в півтори години виступів незапланованих молодих гуртів, мій терпець урвався. Наступного дня після концерту я зібрав усіх членів гурту та офіційно оголосив, що не можу нести відповідальність за наше подальше життя як професійних музикантів, оскільки не бачу перспектив продовжувати так само. Кожен вільний займатися, чим він хоче, і знайти собі заробіток. Ми залишаємося друзями, але гурту більше не існує.

Усі були дуже засмучені та розчаровані (крім родичів), але я досі вважаю, що це було правильне та своєчасне рішення. В Україні тоді не існувало розвиненого музичного бізнесу, у якому ми могли б знайти нішу, що дозволяла б якось зводити кінці з кінцями.

Останній виступ гурту у Молодіжному Театрі. Фото— Сергій Гусєв

Попри те, що історія Godzadva закінчилася, взаємодія музикантів ще на певний час продовжилася, зокрема Бутузов, Криштопович та Старовойтов грали в гурті Haze Bell Hum разом із Яном Тіяном. Окрім цього, Євстратенко зайняв місце барабанщика в гурті Shake Hi-Fi, в записі останньої роботи якого також узяли епізодичну участь Криштопович та Бутузов, який і досі публікує нові роботи, а цього року врешті зробив ремастеринг єдиного альбому гурту Godzadva на основі знайденої нещодавно аналогової плівки.

Фото надані музикантами