Міф про Shake Hi-Fi

У новому дослідженні підвалин українського андеграунду Влад Яковлєв докладно переповідає звивисту історію столичного рок-гурту Shake Hi-Fi. Численні зміни складу, сварки, життя на сквотах, співпраця з художниками, експериментальні спонтанні записи та імпровізовані виступи — усе це, хоч і в сетингу 90-х, до болю нагадує історії численних колективів, що повторювалися у 2000-х, 2010-х та й зараз мають місце. Відтак цей текст — гарний матеріал для знайомства з минулим, але також і для рефлексії щодо власного місця в історії української музики.

Розмовляючи про київську сцену 80-х та 90-х, як правило, пригадують такі формації як Колезький Асесор, Раббота Хо, Цукор — біла смерть та інші. Проте, не варто оминати увагою гурт Shake Hi-Fi, який сміливо можна назвати суперкомандою того часу, оскільки в ній брала участь ціла низка відомих персонажів сцени 90-х — Вадим Югрінов, Таміла Мазур, Світлана Няньо, Євген Таран, Іван Москаленко (aka DJ Derbastler), Андрій Саліхов, Віктор Пушкар та інші. Хоч історія цієї формації була досить коротка, та й зупинилася на середині шляху, Shake Hi-Fi лишили після себе безліч чудернацьких концертних записів та студійних експериментів.

Класичний склад Shake Hi-Fi — Таміла Мазур, Андрій Саліхов, Вадим Югрінов, Ігор Фількін. Фото — Юрій Тугушев, 1992

Розпочалася ця історія ще в другій половині 80-х, коли на київських небосхилах з’явився гурт Уксусник, засновниками якого були Вадим Югрінов та Женя Ніколаєв (згодом відомий як Євген Гудзь). Заручившись допомогою старших товаришів із гурту Колезький Асесор, до Уксусника долучилися басист Олександр Кієвцев і барабанщик Олексій Ринденко. Згодом товариш музикантів Андрій Саліхов привів свого друга — барабанщика Віталія Гаранжу (між іншим, одного з найрівніших барабанщиків Києва), який став повноцінним учасником новоявленого гурту.

Євген Гудзь і Вадим Югрінов. Фото — Іван Москаленко, 1989

У квітні 1989 року сталася ще одна важлива подія — молоді музики потрапили на концерт гурту Sonic Youth, про який у Києві тоді знали лише одиниці, проте виступ американської команди справив на Югрінова й Ніколаєва чимале враження, зруйнувавши всі бар’єри в головах молодих гітаристів.

Відчути вайб того виступу можна на живому записі від Sonic Youth

На квартирі Ніколаєва в багатоквартирному будинку району Оболонь хлопці зібралися, щоби записати свій альбом. Звукорежисером запису виступив басист Олександр Кієвцев, а барабанщик Ринденко також активно брав участь у звуковому хаосі. Одна з речей цієї сесії нещодавно навіть потрапила на збірку "Аж Гай Гуде" від лейбла Light In The Attic. Що дивно, у буклеті цього видання чомусь забули вказати співзасновника гурту Вадима Югрінова.

Згодом, наприкінці 1989-го, Євген Ніколаєв вирушає за кордон. Для обох засновників Уксусника цей розрив хоч і виявився досить болючим, вони продовжили обмінюватися ідеями через листи, а також через свою музичну діяльність. Своєю чергою, Колезький Асесор, який переживав кризу в складі, запросив Югрінова до себе. Власне, на одній із репетицій він познайомився з молодою віолончелісткою Тамілою Мазур, яка грала в гурті Цукор — біла смерть. Виступивши разом лише одного разу на київському фестивалі "Чорна Рада" у вересні 1990 року, Таміла та Вадим залишилися разом, створюючи цілу низку композицій, що згодом увійшли до альбому "Королева Ла-Той-Си", записаного в Броварах. У його створенні також взяла участь молодша сестра Таміли — Марія Мазур.

Таміла Мазур, кінець 1980-х. Фото з сімейного архіву Югрінових

Окрім того Югрінов проводив чимало часу з учасниками гурту Ivanov Down, який наробив чимало шуму на київській сцені початку 90-х. Вадим зіграв із ними кілька концертів у ролі гітариста, один із яких навіть зберігся на плівці. Проте після польських гастролей лідер колективу Олексій Дегтяр, більше відомий як Макет, звільнив усіх учасників гурту й почав підшуковувати нових музикантів.

Андрій Саліхов, Вадим Югрінов, Ігор Фількін, Олексій Дегтяр у складі Ivanov Down після концерту у Запоріжжі. Фото з архіву Сергія Девяткіна.

Решта гурту вирішили створити новий колектив, який згодом і отримав назву Shake Hi-Fi. Туди увійшли сам Вадим Югрінов, гітарист Андрій Саліхов та барабанщик Ігор Фількін. Щодо бас-гітариста, то спочатку на його місце був запрошений Ігор Вислоух, більше відомий як Кісик, проте досить швидко його змінила Таміла Мазур, яка в короткий термін освоїла новий для себе інструмент із досить незвичною віолончельною манерою гри.

"Таміла, як віолончелістка з освітою, мала особливі погляди на музику, явно ширші за "ми просто граємо рок". Іноді вона давала дуже влучні зауваження, чого нам не варто робити, і після її зауважень цього робити дійсно не хотілось. Але головне — як вона грала на басу. Це було трохи схоже на Дарсі Рецкі, або на Кім Гордон. Така дуже впевнена, але при тому делікатна манера", — пригадує Віктор Пушкар.

Перші репетиції проходили вдома — у квартирі Андрія Саліхова, що добряче "веселило" сусідів. Попри це, гурт підготував гітарну програму. Однак перший альбом Shake Hi-Fi був електронним, чи радше експериментальним.

Андрій Саліхов, Таміла Мазур, Вадим Югрінов.Домашня студія Віктора Пушкаря. Фото для компіляції "Нова Сцена" — Гвідо Єрфен, 1992.

У 1991-му Світлана Няньо та Євген Таран здійснили подорож до Одеси, звідки привезли чимало нової музики, зокрема й останній на той час альбом гурту Cabaret Voltaire. Проводячи вечори в клавішника гурту "Іван Самшит" Дмитра Петішкіна, у якого був інструмент Roland D-5, вони записали багацько дивних абстрактних композицій, які не зовсім підходили для Цукор — біла смерть. Плівки із цими записами, які Світлана й Дмитро окреслили як "підкладки", Таран приніс до Югрінова та Саліхова. На основі цих електронних підкладок у студії Театру ім. Лесі Українки за одну вересневу ніч 1991-го був записаний їхній перший альбом — "Isn’t May Dream — Sonic Dream". Звуком займався Олександр Лінецький, відомий тоді як Борисович. Враження від цього запису різняться: Євген Таран називає цю роботу найвдалішою з дискографії "шейків", проте Андрій Саліхов вважає дещо інакше:

"Власне, цей запис є цікавим скоріше як документ того часу, аніж щось музичне. Навіть із нойзу я б зробив зараз зовсім інакше".

"Isn't May Dream-Sonic Dream" (запис був виданий у 1994-му)

У грудні 1991 року гурт дебютує в Харкові на фестивалі "Нова Сцена" за запрошенням Сергія Мясоєдова. Програма складалася як із нових композицій, так і з частково перероблених, створених ще за часів Уксусника. Варто додати, що гітарна програма так і не була записана в студійних умовах, а більшість своїх концертів Shake Hi-Fi зіграли саме в Харкові — у Києві гурт сприймався більш як нашвидкуруч створений проєкт, аніж серйозний, хоча поодинокі виступи в рідному місті (наприклад, на фестивалі Dead End, організованому гуртом Godzadva) таки були.

Запис із фестивалю "Нова Сцена", Харків, 1991

Невдовзі музиканти продовжують студійні експерименти в домашніх умовах. Назбиравши різноманітної апаратури з різних куточків Києва, гурт на тиждень закрився у закинутій хатинці на околицях міста задля запису свого наступного альбому.

"Ми тоді були в ейфорії, і спонтанно вирішили записати альбом вдома, не мавши навіть ідей, які можна було б зафіксувати. Назбирали апарат, де тільки можна. Для прикладу, електронні совкові барабани, які ми називали "шестигранниками", я позичив у свого друга Віталіка Кабана, ну а їхнє відповідне звучання можна почути на альбомі. На барабанах настукував то Вадик, то я. Велику роль, як і в записі першого альбому, так і другого, відіграв Женя Таран, бо завжди мав багато ідей. Та й тексти в основному це теж справа його рук, тому що як тільки потрібно було щось написати, він у ту ж секунду на колінці міг написати готовий текст", — пригадує Андрій Саліхов.

Таміла Мазур, своєю чергою додає, що музиканти дуже любили домашні альбоми:

"Могли за тиждень усе придумати та записати. Потім це все комусь показували, і нам казали, як це чудово, а ми думали: "О, давайте ще щось запишемо, давайте вийдемо на сцену, давайте ще щось додамо". Тоді це було зовсім нескладно. Або нас, наприклад, запрошують на фестиваль і запитують: "А у вас є з чим виступити?". І завжди були якісь заготовки, і ми могли спокійно мінятися одне з одним інструментами: "Пограєш? Пограю!"

Результатом став альбом "Bananas Whole Year", що таки спричинив ажіотаж у місцевих андерграундних колах, а сам гурт урешті запросили на фестиваль "Індюшата". Коли до організатора події Олександра Кушніра надійшов дзвінок із Києва з пропозицією покликати Shake Hi-Fi на концерт, він поняття не мав, хто це. Проте коли почув, що там грають учасники Ivanov Down, Колезький Асесор і Цукор — біла смерть, то відразу погодився запросити гурт на фестиваль без попереднього прослуховування демо-запису. У березні 1992-го Shake Hi-Fi з’явилися на сцені фестивалю "Індюшата", де, попри досить поганий звук, гурт успішно відіграв. За словами того ж Кушніра вони "грали передостанніми, що супроводжувалося гітарною тонкою партитурою та нервовою ритм-секцією, а в кінці виступу їхній драйв таки пробив зал".

Живий запис із фестивалю "Індюшата" (1992)

Водночас усередині колективу назрівала криза й невдовзі після виступу гурт покинули Ігор Фількін та Андрій Саліхов, пояснивши це загальною втомою від творчої взаємодії з Вадимом і Тамілою, із якими в них почали погіршуватися стосунки.

Реалії життя київських музикантів теж не були прості — деякий час Вадим із Тамілою проживали в сквоті на вулиці Ірининській, у будинку колишньої лабораторії. На першому поверсі будівлі були цілком придатні умови для життя — не вимикали світло й опалення, була гаряча вода та навіть домашній телефон, за який ніхто не платив. Проте згодом парі довелося переїхати в будинок на вулицю Софіївську, який перебував в аварійному стані, де було 5 вільних кімнат, а згодом там почали проводити репетиції не тільки Shake Hi-Fi, а й гурт Yarn.

Вадим Югрінов і Таміла Мазур. Перша половина 1990-х. Фото з сімейного архіву Югрінових.

Леонід Бєлєй, учасник обох колективів, пригадував, що його завжди дивувало, як Таміла з Вадимом могли жити в цьому приміщенні, оскільки там завжди був протяг через дірки в стінах і в підлозі. Заразом вони опинилися в епіцентрі творчого життя Києва — буквально недалеко знаходився будинок Паркомуни, де працювали такі художники як Олександр Гнилицький, Олег Голосій та Кирило Проценко, а також поряд була розташована майстерня Іллі Чічкана. Власне, ця дружба призвела до цікавих результатів — Кирило Проценко, який у той час не тільки створював картини, а й короткометражні кінороботи, використав пісню Shake Hi-Fi як саундтрек до свого фільму "Yes", відзнятого на тій самій Паркомуні.

Щодо діяльності самого колективу, то музиканти вирішили взяти паузу та перемкнутися на створення спільних саундтреків з Іваном Москаленком до його 8-міліметрових фільмів. Невдовзі з’являється проєкт Північний Вітер, до якого, окрім Вадима, Таміли та Івана, увійшов Віктор Пушкар. Оскільки батьки Віктора з його братом поїхали на відпочинок, його квартира на вулиці Володимирській була перетворена на імпровізовану студію, куди періодично заходили музичні діячі того часу.

На кухні Віктора Пушкаря — Олександр Юрченко, Таміла Мазур, Вадим Югрінов, Олександр Кохановський, Євген Таран, Віктор Пушкар. Фото — Іван Москаленко

Також новоявленому проєкту надійшла пропозиція від Сергія Мясоєдова — узяти участь у фестивалі "Нова Сцена". Їхні виступи проходили в Харкові та Донецьку. Вадим постав на сцені в ролі басиста, Таміла з Віктором грали на клавішах, а Іван Москаленко — на барабанах і гітарі. Окрім цього, у деяких номерах брав участь Олександр Кохановський — колишній учасник Цукор — біла смерть, який також грав на фестивалі зі своїм проєктом Pan Kifared на пару з Віктором Пушкарем. Також у Донецьку на сцену із цим проєктом вийшов і колишній учасник "шейків" Андрій Саліхов, який брав участь у фестивалі зі своїм гуртом Іспанський Льотчик.

Невдовзі музиканти таки вирішили продовжити історію Shake Hi-Fi, тим більше для цього виник привід — у Німеччині вийшла компіляція "Нова Сцена", із записами харківських та київських команд, видана лейблом What So Funny About на компакт-диску. Гурт не тільки побачив новий для себе носій музичної інформації, а і вперше мав справу з реальними контрактами на видання їхньої творчості. Відбулося це завдяки тому ж Сергію Мясоєдову, який мав чимало зв’язків за кордоном і регулярно обмінювався записами української незалежної сцени з невеличкими лейблами. У травні 1993-го в Харкові відбулася презентація компакт-диска, куди, звичайно ж, були запрошені Shake Hi-Fi. Там вони виступили в розширеному складі: окрім Югрінова, на гітарі грав Леонід Бєлєй, Таміла й Іван Москаленко грали у дві бас-гітари, а Віктор Пушкар був "оператором ритм-машини". Цю подію знімали кілька телеканалів, хоча до останнього не було відомо, чи вдасться отримати диски, і лише за лічені хвилини до початку презентації Мясоєдову привезли очікувану коробку з компактами.

Варто додати, що в Німеччині цю збірку по-справжньому оцінили лише через багато років, коли до модних кураторів нарешті дійшло, що коли вони шукали щось інакше аніж техно і гранж у 90-х, на цій збірці було 14 дверей, які б привели до виходу із цього лабіринту.

До збірки також увійшли роботи Foa Hoka, Колезького Асесора, Цукор — біла смерть та інших цікавих тогочасних команд

Своєю чергою, гурт переходить в останню фазу існування, де знову ж не обійшлося без змін у складі. Shake Hi-Fi покидають Таміла Мазур і Віктор Пушкар, проте приєднується барабанщик Олександр Євстратенко та Люба Стасюк, подруга Вадима й Таміли ще за часів проживання в сквотах. Бєлєй змінив роль гітариста на акордеоніста колективу й гурт розпочав роботу над новою програмою, із якою завітав на харківський фестиваль "Культ Модерна" у травні 1994 року. Попри деякі проблеми зі звуком, а також те, що Югрінов і Стасюк періодично забували текст і придумували його "на ходу", виступ сподобався всім. На жаль, цей перформанс зберігся лише на фотографіях, що можна пояснити появою чеченців за сценою, від яких ледве вдалося "відбитися". Це була остання поява гурту на сцені.

Останній виступ Shake Hi-Fi, травень 1994. На передньому плані — Вадим Югрінов і Люба Стасюк, позаду них — Іван Москаленко та Леонід Бєлєй. Фото з архіву Івана Москаленка

Після гастролей гурт покидає Вадим Югрінов, якого дедалі більше цікавило життя, не пов’язане з музикою. Хоч і недовго, гурт таки продовжив існування. В однокімнатній квартирі Євстратенка на Борщагівці Shake Hi-Fi записують свою останню роботу — "Stand Still". Окрім сталих учасників колективу, у ній взяли участь Гліб Бутузов та Олександр Криштапович із гурту Godzadva, а скрипаль Олександр Старовойтов надав свою портастудію для запису, який тривав близько тижня.

Були плани здійснити гастролі разом із гуртом Foa Hoka у Польщу та Німеччину, де їх намагався промотувати Сергій Мясоєдов — навіть вмикав їхні записи голові Recommended Records. Більше того, завдяки старанням Влодека Наконечного в Польщі на його лейблі Koka Records вийшла офіційна касета з першим альбомом гурту. Але коли Foa Hoka, де на роль бас-гітариста був запрошений Іван Москаленко, таки поїхали давати концерти, історія Shake Hi-Fi уже закінчилася.

Як згадував той же Москаленко, причиною остаточного розпаду колективу було те, що барабанщик Олександр Євстатенко був змушений покинути Україну через "реалії 90-х", а грати цей матеріал під ритм-машину не було сенсу.

"Stand Still"

Та і саме музичне життя Києва неабияк змінювалося — зокрема відбулися перші рейви й вилилися в серію вечірок Torba Party, у яких брали участь і колишні учасники гурту Shake Hi-Fi — Андрій Саліхов (aka DJ Salikh) та Іван Москаленко (aka DJ Derbastler).

Щодо подальшої долі засновників колективу, то вона склалася по-різному.

Вадим Югрінов у середині 90-х епізодично брав участь у вечірках Torba у ролі "піротехніка", проте це було разовою акцією, оскільки згодом він практично відійшов від музичної тусовки, а саме його життя обросло різноманітними легендами та пригодами. Щоправда, він мав намір відродити гурт спільно з Андрієм Саліховим, але не склалося. У 2003 році, під час приїзду Євгена Гудзя в Київ для виступу, на цей концерт прийшов і Югрінов. Це була їхня перша зустріч після від’їзду за кордон і, як виявилося, остання — у вересні того ж року Вадим помер.

Вадим Югрінов і Ігор Вислоух. Початок 2000-х. Фото з архіву Сергія Девяткіна

Таміла Мазур продовжувала займатися музикою у 90-х — періодично вона виступала дуетом зі Світланою Няньо, а також брала участь у спектаклях на запрошення Олександра Кохановського. Іноді вона збиралась зі своїми давніми колегами з гурту Цукор — біла смерть на імпровізовані репетиції.

Таміла Мазур на спектаклі Фауст, 1999

Усередині 2000-х Таміла продає віолончель та остаточно покидає музику. Хоча в останні роки її життя часто поставало питання щодо відновлення музикування спільно з Кохановським, на жаль, реалізувати цього не вдалося, бо в червні 2022 року Таміла померла внаслідок тривалої хвороби.

З моменту розпаду формації минуло понад 30 років, однак періодично про неї й досі згадують, а Сергій Мясоєдов вважає гурт одним із найкращих представників українського індепенденту 90-х. Це лише доводить, що міф про Shake Hi-Fi і далі живе.