Sumno Soloveiko випустив сингл про минулі часи

Минулого тижня інді-проєкт презентував композицію "Elegia Grisea (Сіра Елегія)". У цій оповіді про монотонні будні музикант послуговується інструментами ембієнту на противагу звичному бедрум-попу.

У новій композиції артист Микола Філонович торкається спогадів і естетики періоду, коли він мав багато вільного часу, щоби просто споглядати українську буденність. Він почав писати пісню наприкінці минулого року, а завершив уже цього січня, коли постсвятковий настрій знову навіяв "сірість", закарбовану у треку:

"Це пісня про часи з минулого, коли один день був таким самим, як і попередній, і не було ні обов’язків, ні справ, ні страшної війни, але купа вільного часу. Ти бродиш по гігантському спальному району в найсіріший з сірих днів, навколо — двори з безлистими деревами, гаражі, дядьки напідпитку, що йдуть невідомо куди і невідомо звідки, ларьки з повнотілими продавщицями невизначеного віку, що продадуть тобі, шкету, пиво і сигарети, і районні базари з купою різноманітного барахла на прилавках, яке цікаво роздивлятись. День тягнеться довго, а завтра буде ще один, і місто відчувається як великий кіт, що дрімає, розвалившись гігантською вагою на закутаній в асфальт землі. Із люків іде теплий пар, а на бетонних грибах біля початкової школи кайфово курити сигарети з ментоловими капсулами.

Ближче до вечора вікна висоток перетворяться на тисячі і тисячі маленьких порталів у життя мільйонів людей — і кожне з них світиться теплом і затишком, розказує свою унікальну історію. Цей сірий день не скінчиться ніколи — у цієї сірої елегії немає ні початку, ні кінця", — візуалізує Микола для Neformat.

Цього разу артист втілив свою емоцію через ембієнт, що найближче пасував задуму. Музика у випадку Миколи завжди первинна й лише потім, коли він переслухав її і пережив її настрій багато разів, виконавець пише лірику.

На обкладинці синглу — колаж із троєщинських висоток і ТЕЦ на горизонті. Саме між цими "мурашниками" ходить ліричний герой композиції.

Хоча артист не відкидає, що може орієнтуватися на ембієнт у майбутньому, він зазвичай не надто звертає увагу на жанри.

"Привʼязка до жанру може бути занадто формальною й обмежувати. Мені здається, коли ти свідомо обираєш жанр, то одразу себе ставиш у ієрархічну систему. Я пишу музику і вірші тому, що в цьому щось є — для всіх нас. Щось центральне для нашого існування, щось, що забувається за всіма іншими справами людини в житті, хоча напряму повʼязане із ним. 

У наш час, коли все заполоняє зроблене нелюдиною, мені трошки страшно, що інші люди, які слухають, дивляться чи читають, не зможуть знайти серед шуму справжнє, пережите, оформлене з любов’ю. Тоді цінність мистецтва для людства впаде. Вона вже впала! Але я буду сподіватися на краще", — додає музикант.

Раніше ми писали про дебютний альбом артиста "Краплинки Вуглинки Зірки", а також відзначили його в нашому топі найкращих альбомів 2025 року.

Sumno Soloveiko — сольний наїв-поп-проєкт київського виконавця Миколи Філоновича, який пише музику з 2022 року. У своїй творчості він торкається теми щирих людських переживань, краси життя і природи, суму й затишку. Перший альбом проєкту "Краплинки Вуглинки Зірки" вийшов 2025 року й увійшов до списку найкращих тогорічних релізів за версією Neformat.

Sumno Soloveiko в мережі:

https://www.instagram.com/sumnosoloveiko/

Фото обкладинки — надав виконавець для Neformat