Vin de Mia Trix: Людина завжди програє ландшафту
Спілкуємося з киянами Vin de Mia Trix про третій повнофрматник, живі виступи та долю Doom Over Kyiv.
Старожили київської doom metal сцени Vin de Mia Trix повертаються з новим епіком під назвою “This Landscape Is Alive”. Третій повноформатний реліз киян побачив світ через вісім років після виходу схваленого критиками й публікою лонгплею “PALIMPSESTS” (2017). Водночас варто згадати й “Waves ~ Stars” EP 2022-го, який вийшов у перерві між ними. Утім, робота над третім альбомом тривала увесь цей час. Ба більше, як розповідає вокаліст гурту Андрій Ткаченко, вона розпочалася ще до офіційного релізу ”PALIMPSESTS”:
“Наші творчі процеси завжди протікали повільно й неквапливо. Усі ці роки ми поступово полірували цей матеріал — поспішати не хотілося, оскільки попередній альбом задав дуже високу планку, а значить, і композиційно, і технічно новий запис мав бути неперевершеним. До студії ми зрештою дійшли лише у 2021 році, а завершували запис і зводили альбом уже під час повномасштабної війни”.
“This Landscape Is Alive” підносить прогресивні елементи попередника на новий рівень, залишаючись при цьому міцно вкоріненим у похмурий і атмосферний funeral/death-doom. А над фінальним його звучанням Vin de Mia Trix працювали з відомим саунд-інженером Greg Chandler, співзасновником знакового британського funeral doom гурту Esoteric, а також власником Priory Recording Studios.
“Ґреґ зробив фінальний мастеринг альбому, і саме це допомогло перетворити просто хороший запис на роботу, що звучить дійсно професійно і “фірмово”. Його внесок був скоріше технічним, аніж творчим, але це аж ніяк не применшує його роль у кінцевому результаті”, — додає Андрій.
Тексти пісень на “This Landscape Is Alive”, очікувано для цього гурту, мають глибоке підгрунтя і є поетичними та філософськими роздумами про буремне співіснування людини та ландшафту.
“У Vin de Mia Trix створення музики зазвичай передує написанню текстів, і музика надихає слово. Коли я почув демо “Exit Glacier”, то перед очима одразу постав образ чогось грандіозного і водночас чужорідного й холодного — байдужого до людини — і я намагався схопити це в тексті. Трек названо на честь реального льодовика на Алясці, і цей образ скерував усю подальшу роботу над лірикою до альбому.
Метал-музика в цілому й особливо doom metal для мене асоціюються з межовими (екстремальними) емоціями й “великим” звуком, що органічно перекладається в образи дикої неприборканої природи — величні гори із засніженими вершинами, могутні океанські хвилі тощо. Водночас метал є людським витвором, і людина створила власні версії гір і морів, тож мені стало цікаво протиставити ці різні форми гігантоманії: природної та людської. Спойлер: у кінці людина завжди програє ландшафту”, — розповідає Лесь Виноградов (вокал, бас).
Загальну ідею релізу музиканти підкріпили і яскравою обкладинкою, над якою працювала художниця і дизайнерка Оля Гордієнко.
“Коли Оля послухала альбом і почитала про джерела натхнення для текстів, їй це нагадало власний повторюваний сон, у якому вона на київській Троєщині й там поміж високих панельних будинків раптом бачить ідеальний сад із фонтанами. Так і з’явилася обкладинка, де сюрреалістичні версальські сади й фонтани Арнгайму простягаються до горизонту, а з-поміж льодовиків виростають примарні ар-декошні хмарочоси в дусі Г’ю Ферріса”, — додає Лесь.
Кожен трек на альбомі з різного ракурсу торкається тематики ландшафту.
“Exit Glacier” — це історія поета, який намагається знайти слова, щоб описати велич льодовика. Він пробує різні підходи — поетичну й наукову мову; ставить під сумнів існування власного “я”, і зрештою вмирає з голоду посеред льодової пустелі. А льодовик тим часом продовжує своє неспішне існування, цілком байдужий до людської борні й переживань.
Назва “Ferrissian Void” походить від імені американського архітектора Г’ю Ферріса, а саме це словосполучення використав Рем Колхас у книзі “Delirious New York”. Як і у випадку з “Exit Glacier”, спочатку була музика, а потім образ — і в цьому випадку це був образ готичних хмарочосів Ферріса в стилі ар-деко, що надихнули дісішний Ґотем та інші нуарні фантасмагорії. Колхас у напрочуд поетичній манері змальовує народження хмарочоса як утопічної ідеї світу майбутнього, що так і не стався. Химерна мова Колхаса, як мені здалося, чудово пасує до метал-музики, тож я подумав: “Чом би не зробити цей трек про архітектуру?”.
Якщо “Exit Glacier” це про природний ландшафт, де нема місця людині, а “Ferrissian Void” — про людську манію величі, що намагається “переплюнути” природу, то “The Arnheim Domain” є своєрідним синтезом цих двох ідей. В основі тексту оповідання По про ексцентричного мрійника, одержимого ідеєю створити ідеальний ландшафт — гармонійне поєднання природи й мистецтва. Успадкувавши величезне багатство, він присвятив роки тому, щоби перетворити віддалену територію, маєток Арнгайм, на райську долину з ідеально вивіреними формами, водоспадами й садами. У пісні ми відвідуємо Арнгайм у наш час: за півтора століття все в ньому занепало, і природа відвоювала кожен клаптик землі, яку так дбайливо плекала людська рука. Цей ландшафт живий — він пережив людину”, — зазначає Лесь Виноградов.
Попри рідкісні живі виступи, Vin de Mia Trix за час існування встигли розділити сцену з такими легендами жанру як Saturnus, Pantheist, October Tide, Mourning Beloveth, Swallow the Sun, Mournful Congregation та Green Carnation. А минулого року киянам удалося двічі виступити наживо на благодійних івентах, що самі музиканти характеризують як велику удачу.
“Ми дуже б хотіли презентувати альбом вживу, але на цей момент поки такої можливості немає; минулорічні концерти скоріше були щасливим збігом обставин. Втім, ми розглядаємо різні варіанти й дуже сподіваємось, що в осяжному майбутньому все ж вдасться повернутись на сцену”, — зазначає Андрій.
Доречно згадати, що багато років Vin de Mia Trix й самі були організаторами тематичного фестивалю Doom Over Kyiv. Востаннє такий відбувся в далекому 2019-му. Як розповідає Андрій Ткаченко, команда події мала великі плани на 2020 рік, зокрема хотіла провести концерт американців Evoken:
“На жаль, ці плани спочатку перенеслись через пандемію COVID-19, а потім скасувались через російське вторгнення. Команда DOK наразі не організовує івентів, але doom-сцена живе: час від часу відбуваються тематичні події, у тому числі за сприяння одеських організаторів з More Music Club. Як я вже згадував, нам вдалося двічі виступити у 2024 році, і було помітно, що ентузіазм публіки до важкої музики нікуди не подівся. Чи повернеться саме Doom Over Kyiv — питання відкрите, але точно можна сказати, що doom буде жити”.
Водночас Андрій зазначає, що Death/doom і Funeral doom, як жанри, й у світовому контексті почуваються нормально, оскільки “нішевість зазвичай вберігає сцену від різких коливань”.
“Останнім часом сил стежити за новою музикою, тим більше зарубіжною, а особливо живими івентами за кордонами України, залишається небагато. Втім, складається враження, що більшість тематичних фестивалів продовжують діяльність, нові гурти з’являються, досвідчені ветерани випускають нові альбоми.
З релізів цього року варто відзначити в першу чергу новий повноформатник Evoken, другий альбом готичних Tribunal, а також дебют новачків Gloombound. І, звісно, не можу не згадати наших давніх друзів Suffer Yourself — до речі, лідер гурту S.G. записав божевільне гітарне соло для треку “Ferrissian Void”, — додає музикант.
Тріумфальне повернення Vin de Mia Trix з такою сильною роботою стало знаковим і для їхнього лейбла Robustfellow, який альбом видає. Зокрема готується ексклюзивний наклад касет — усього 33 примірники, з яких лише близько двадцяти взагалі потраплять у вільний продаж.
Філ Добров, співзасновник Robustfellow Prods., підкреслює, що підхід лейбла дуже органічно резонує з творчим всесвітом Vin de Mia Trix.
“Хлопці давно мали щире бажання вийти саме на нашому лейблі й терпляче чекали моменту, коли це стане можливим. І коли «зірки зійшлися», ми вирішили зробити щось дійсно особливе.
Для касетного видання ми протестували кілька європейських виробників і врешті зупинилися на невеликій, але дуже прискіпливій італійській мануфактурі. Якість плівки, звучання та друку на самій касеті перевершила очікування — це той випадок, коли аналоговий формат справді живе й дихає.
Завдяки Vin de Mia Trix ми буквально «заливаємо паливо» й перезапускаємо Robustfellow. Це символічний та дуже правильний реліз, щоб гідно завершити важкий 2025-й і відкрити новий розділ у житті лейблу”.
Щойно музиканти та лейбл отримали перші робочі зразки касет, вирішили не тягнути й таки подати реліз цього року. Тож у музичних гурманів ще є чудова нагода розслухати альбом і додати його до своїх підсумків року.
