Soulrest: проблеми зі складом переслідують нас постійно

Ужгородський дез метал гурт Soulrest — один з тих небагаточисельних колективів, які утворилися в далеких вже 90-х, але зуміли проіснувати до цього часу. І хоча на шляху їхньому без труднощів не обійшлося, все ж музиканти впевнено крокують у майбутнє, пишуть нову музику і трошки замало виступають, але про все це ми якраз і поговоримо в інтерв'ю. 

— Привіт. Для початку розкажіть, як ваші справи. Останній ваш повноформатний альбом виходив у 2017 році. Чи готуєте щось нове і якщо так, то чого варто очікувати від наступного релізу?

Іван (далі — І.): Привіт! Трохи зайняті роботою і життєвою рутиною, проте все добре, оскільки залишається трохи вільного часу для заняття музикою. Дійсно, "In Spite" вийшов два роки тому, проте ще під час його запису ми вже мали декілька різнорідних ідей для наступного альбому. Всі вони кардинально стилістично і тематично відрізняються одна від одної. Тому наступний реліз цілковито буде залежати від того, на якій з цих ідей ми остаточно зупинимося.

Віктор (далі — В.): Час проходить, так, емоційний фон і переживання лишаються приблизно там же, поповнюючись новими страхами та  сподіваннями. Думаю, читач здогадався, що з моєї сторони мова йде про тематичне наповнення майбутніх робіт. Воно завжди "бродить" потроху, висить десь у повітрі, поки не впіймаєш і не сформулюєш остаточно. Тому чого чекати далі, ми самі поки певно не можемо сказати. І в цьому кайф та інтрига. З музичної сторони, є ідеї, є фрагменти, напрацювання, проблема лише у часі, якого на все не вистачає.

— Ужгородські гурти і конкретно вас не оминула проблема з діючим складом музикантів. Якщо пройтись історією Soulrest, то склад змінювався купу разів. А той, що був заявлений при записі останнього альбому, не виявився стабільним, як я розумію. Нещодавно у вас на сторінці в фейсбуці з'явилась свіжа фотографія з репетиції у повному складі. Варто очікувати від вас виступів наживо, чи це просто підготовка матеріалу до наступного релізу?

І.: Так, ти маєш рацію, проблеми зі складом переслідують нас постійно, проте ми вже звикли до цього! У Soulrest побувало багато чудових музикантів, кожен з яких залишив у гурті частинку своєї музичної ідентичності, що дозволило нам експериментувати, виходити за рамки стилю, використовувати ідеї та рифи, які не є стандартними для дет металу. Всі музиканти, які грали у Soulrest, були та залишаються нашими хорошими друзями. Деякі з них час від часу знову з'являються у нашому складі, про що свідчить і останнє фото на нашій Facebook сторінці, де ми проводили репетицію з нашим колишнім ударником Едгаром, що повернувся з-за кордону. Ідея виступити наживо переслідує нас вже деякий час. Не будемо забігати наперед, проте, можливо, з цього щось і вийде:) Новий матеріал теж "не за горами"!

В.: Якщо колись Soulrest зіграє наживо у повному складі, я пострижусь налисо, обіцяю. (ред. ми це не забудемо)

— На спліті з Обрієм з'явився перший за історію гурту україномовний трек. Чи варто очікувати подібне в майбутньому? І яких тем лірика гурту буде торкатися цього разу?

І.: Ідея видати щось спільне з нашими друзями з гурту Обрій з’явилася десь у 2016 році, коли я допомагав хлопцям з підготовкою і записом їхнього EP "Олтар утопії". Згодом, під час роботи над "In Spite" ми підготували україномовну версію "Perpetual Decay II" – "Вічний занепад", яка і увійшла у спліт з Обрієм. Надіємося, що це не останній наш спільний реліз:)

Насправді першу пісню рідною мовою під назвою "Зародок" ми презентували ще у 1998 році. Вона звучала на всіх наших живих виступах того періоду, однак ми не встигли її записати у зв’язку з трагічною смертю тодішнього нашого вокаліста Сергія Косаревського (RIP).

В.: Може, угорською наступну треба, щоб відповідати відомому стереотипу про закарпатців. Насправді наперед забігати не можемо, як було зазначено вище. До речі, про різницю між англійською й українською в металі цікаво б дізнатись від Обріївців: чи є різниця як люди реагують, чи відчувають якусь різницю взагалі, і чи вважає іноземна публіка це своєрідною "фішкою/родзинкою"....?

— З розвитком інтернету, соціальних мереж і стрімінгових сервісів слухач ризикує "потонути" в безкінечних потоках музики, а гуртам все важче привернути до себе увагу. Чи вважаєте ви за потрібне приділяти значну увагу промо гурту? І чи може цифровий формат релізу зрівнятися по значимості з фізичним носієм?

В.: З розвитком соцмереж і доступних технологій, повалив такий потік "творчості" (так, саме в лапках), пустослів’я, двосекундних розваг, маразму і "пахомовщини", що нам просто не хочеться займатись тим самим, ще й на те час витрачати. З особистої точки зору, бісить також те, що зараз мусиш пропустити через себе сотні і сотні нецікавої музики, щоб знайти 2-3 достойні альбоми.

Для промо гурту у нас є ФБ-сторінка, вся дискографія на Бендкемпі, є відео-роботи на Ютубі, думаю, достатньо. Заливати у всі можливі діри та вихвалятись 130-ма прослуховуваннями на Спотіфай — не наше заняття. На рахунок цифрових і фізичних форматів, нормально ставимось до всіх варіантів, кожному подобається своє, добре коли є вибір і доступність. Не нормально ставимося до тих, хто постійно намагається щось там комусь доводити.

— Продовжуючи питання прогресу сучасних технологій. Наскільки я знаю, записуєте і зводите ви свій матеріал самотужки. Порівняйте можливості запису у 90-х і зараз. Наскільки вам важливо контролювати створення релізу від початку і до кінця?

І.: Всі наші релізи, окрім першого "Pathological Processes" були записані власними силами в домашніх, чи наближених до них умовах. При підготовці першого альбому в 1996-97 роках ми не мали жодної технічної можливості самостійного запису матеріалу, тому й звернулися до напівпрофесійної студії, де прискореними темпами та спільними зусиллями гурту й дійсно талановитого звукооператора (котрий вперше у своєму житті завдяки нам почув дет-метал), записали за неповні три дні наш дебютник. Це був чудовий досвід, який у майбутньому допоміг нам, хоч і не професійно, проте самостійно здійснювати записи наших релізів.

Технічні можливості звукозапису за останні десятиліття настільки змінилися, що навіть нема чого й порівнювати. Це зовсім інший рівень, на якому кожен музикант не виходячи з дому може творити й репрезентувати своє мистецтво без посередництва продюсерів, лейблів і т.д. Все залежить від того, хто і як звик працювати. Хтось звертається за допомогою до професійних студій і послуг лейблів, а хтось, як ми, звикли все робити самотужки, ні від кого не залежати, нарощувати і контролювати свій творчий потенціал.

— Ви дієте ще з 90-х, застали всі періоди (етапи) існування ужгородської метал сцени. На вашу думку, чому дез метал став домінуючим стилем локальної сцени у той час, коли в Україні традиційно домінував блек метал?

В.: Домінуючим стилем локальної сцени стали "бухі вечорниці" на Фонтані, концерти "на шару", а потім школярі по брейкдаунам, а не дез-метал. Добре, що це вже в минулому. Та й 2, 3, 4, чи скільки там гуртів по "смерть-металу" — це не показник по суті. Важливіше якість, відклик у серці слухача, нові ідеї, нові музиканти, місця для виступів, цікаві концерти і події…. от цього всього бракує.

— До речі, дивлячись на фото ужгородських металхедів з 90-х, для себе відмічав, що купа народу носила якісний мерч крутих команд. Враховуючи, що то були досить тяжкі роки для країни, де це все бралося і якими силами? Як у руки пересічного ужгородського металіста потрапляли фізичні носії з релізами та музична преса?

І.: Дійсно, 90-ті роки були важким періодом у житті кожного українця. Жебрачі зарплати спонукали всіх шукати додаткові джерела доходів. Враховуючи те, що Закарпаття розташоване на кордоні з чотирма європейськими державами, ми мали можливість виїжджати в Угорщину, Польщу, Словаччину, де й можна було придбати дефіцитну на той час рок-атрибутику, касети, компакт диски та друковану продукцію. Пам'ятаю, я першим з ужгородців привіз із Польщі "студійку" Sepultura "Arise". Ти навіть не уявляєш, яка черга фанів стояла у моєму під'їзді з бажанням отримати її:)

В.: Я думаю, в такий самий спосіб — через переписану касету — вперше почув Soulrest, десь у 1999 році.

— Вже котрий рік іде відродження старорежимного дез металу. З'являється купа нових команд, виходять міцні релізи. Які ваші враження від теперішнього стану стилю? І чи можете відмітити когось з діючих команд чи щось зі свіжих релізів?

В.:  Радує, звісно. Є багато пустого хламу по принципу "Давайте заєбашимо як Dismember, це ж тепер круто", але також є цікаві роботи. Шведи Morbus Chron (вже розпались, на жаль), Runemagick, Maim. Штатівські Disma, Cerebral Rot, Scolex, Extremity, Gruesome. Taphos i Vomit Angel з Данії. Фіни Galvanizer, Krypts, Desolate Shrine. Не кажучи й про банди зі стажем, на кшталт, Asphyx, Immolation, Incantation, Gorguts, Vader і т.д., які й досі активні. Всіх не перерахуєш за раз, тому жанр живе і процвітає. З найсвіжіших релізів, раджу демки Malignant Altar (чекаємо альбом), Tomb Mold "Cerulean salvation", Fetid "Steeping corporeal mess", Ghastly "Death velour", Archaic Tomb / Cryptworm split, Suffering Hour "Dwell", Contaminated "Final man".

— Прогресивний дез тоді і зараз. На вашу думку, роки існування стилю пішли йому на користь чи навпаки?

І.: Як на мене, то найбільш вдалим еволюційним етапом розвитку прог-дету була перша половина 90-х років минулого століття. Цей період породив такі гурти — еталони стилю, як Cynic, Pestilence, Atheist, Nocturnus. На жаль, роки існування стилю не принесли йому користі, а тільки розбавили новітніми музичними тенденціями, що призвело до загибелі класичного прогресивного дету. Сучасний прог-дет характеризується майже цілковитою відсутністю цікавих ідей, які підмінені бездушними рифами і гітарними понтами музикантів-задротів.

В.:  Нічого крутішого за Death "Symbolic" не було і не буде вже ніколи. От на цьому твердженні давайте заодно і провіримо, чи читає хтось уважно інтерв’ю з гуртом Soulrest і подібними.

— Крім металу прослуховуванню якої музики надаєте перевагу?

І.: Слухаємо практично всю музичну палітру. Головне, щоб музика була якісною і цікавою, а не шаблонним непотребом, яким переповнена сучасна музична індустрія. Як на мене, то цікавішою є музична сцена 70-90 років минулого століття, аніж теперішній імпотентний плагіат добротних старих забутих хітів.

В.:  Ого, гітарист розбушувався :), треба закінчувати. По питанню: слухаю багато чого крім металу. Електро, техно, індастріал, всяку експериментальну і абстрактну хрінь. Конкретно в цей момент у навушниках лунає Anenzephalia. Багато ембіенту останнім часом, для рівноваги, мабуть. Дуже багато є всякого цікавого.

— Ну то закінчуємо. Пару слів наостанок для наших читачів.

І.: Вдосконалюйтесь і розвивайтесь, спілкуйтесь наживо, бережіть рідних і друзів, слухайте якісну музику та підтримуйте українську металево-рокову сцену! Дякуємо за прекрасне спілкування, до наступного разу!!!

Soulrest у соцмережах: 

https://soulrest.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/Soulrestofficial

Neformat.com.ua ©