Щоб вийти на новий рівень, потрібні зусилля і преси, і музикантів, і слухачів

26 лютого 2004 року форум Neformat.com.ua розпочав свою діяльність, а отже сьогодні нам виповнюється 15 років. Тож саме в такий день ділимося колонкою нашої головної редакторки. 

Ця колонка далася мені нелегко, якщо чесно. Я вперше на посаді головної редакторки, та й колонок подібних досі не писала. До останнього сподівалася спихнути це діло на нашого CEO, але не вдалося)

Складно мені найбільше тому, що до роботи над Неформатом я долучилася тільки у 2016 році, що у порівнянні з деякими іншими активними та знаними його представниками (як-то Анатолій Нук, Максим Сікаленко, Світлана SubwaySun чи той же Олександр Масовець) геть мало. Тож дуже небагато таких днів, коли б я не ставила собі питання: чи все я роблю правильно, чи гідно продовжую справу цих людей? Показники наші не супершвидко, але стабільно ростуть, тож, мабуть, відповідь на перше питання ствердна. А от що стосується другого, то тут можу хіба здогадуватися.

З найпершого дня моєї роботи на Неформаті (тоді ще не головною редакторкою) я намагалася зловити той дух ресурсу і зберегти його, бо хто я така, щоб псувати багаторічну роботу стількох людей до мене? Але водночас уже з новою командою ми розширили музичні рамки Неформату. Дехто зі старої гвардії сприйняв це погано, але також ми здобули увагу нової аудиторії. Десь у такому напрямку будемо рухатися і далі, тут нічого нового загалом.

Ідея Неформату залишається також незмінною — максимальна підтримка якісного вітчизняного андеграунду. Знаю, багато людей критикує це слово, але воно, на мою думку, все ще відображає той пласт виконавців, про яких ми пишемо. Так, серед них є ті, чиї імена ви вже могли бачити на СЛУХу, чи Карабасі, але є й такі, які пишуть гарну музику, але не можуть її нормально залити на Ютуб чи Бендкемп. Та й сподіватися, що український хардкор чи дез-метал буде рухатися в сторону мас-культури годі. Не факт, що й треба, але все ж я б хотіла бачити грамотнішу роботу з цільовою аудиторією з боку частини цих музикантів. Тож наша роль тут — підтримати андеграундних виконавців, що ви й бачите у наших рубриках та інтерв’ю.

Окремо хотілося б згадати про команду, яку нам вдалося зібрати за останні кілька років навколо Неформату. І мова йде не тільки про редакцію, яка часто займається рутинними новинами чи афішами (що теж важливо), але й про купу тих авторів-фрілансерів, які пишуть статті, рецензії, інтерв’ю. Насправді ми досить вузькопрофільне видання і знайти кожного чи кожну з цих людей було непросто, тому підтримуємо контакти з усіма, навіть з тими, хто взяв творчу паузу. Щиро віримо, що вони відпочинуть і з новими силами до нас повернуться)

Про редакцію багато писати не хочу, бо ми всі — рівноправні колеги, і кожен та кожна з нас сумлінно виконують свій шматок роботи, що врешті дає загальний результат. Зауважу лише, що я дуже рада працювати саме з вами та щиро вдячна за ваш вклад у нашу спільну справу.

Проблеми? Так, у нас вони є, як і у всіх. Брак грошей, застарілий дизайн, відсутність досвіду у певних питаннях, тотальна конкуренція в інформаційному полі... Можна довго продовжувати. Головне, що ми розуміємо наявність цих проблем і в міру своїх можливостей їх долаємо. Десь виходить краще, десь гірше, але, певна, що загальний прогрес сайту видно навіть не дуже уважному читачеві)

Якщо брати ширше, то проблеми є й у тієї музики, про яку ми пишемо. Це той самий брак грошей, обмежена аудиторія, постійна конкуренція за увагу слухача, відсутність знань та уміння просувати свою музику, брак розвиненої музичної інфраструктури. Десь це і мала підтримка тої самої преси, бо навіть ми не встигаємо фізично реагувати на всі запити, які до нас надходять. Але не можемо сказати водночас, що сцена у стагнації. Візьміть до прикладу хоча б кількість підписантів на Napalm Records або подивіться, наскільки професійна діяльність лейблу Robustfellow. Тобто, якщо чесно старатися і видавати якісний матеріал, можна і на світовий рівень вийти, хоч ти музикант, хоч ти лейбл. Питання до української публіки залишаються, але ми повинні чітко усвідомлювати, до кого і як ми звертаємося, кого та чим можна зацікавити за сьогоднішніх умов та чи реальні наші очікування. Тоді й розчарувань буде трохи менше.

Виходячи з останнього твердження я бачу ідеальний шлях розвитку Неформату у балансі між розважальним та освітнім контентом. Ми не розраховуємо, що нас читатимуть мільйони українців, бо не пишемо про масову культуру, тож це нормально. Але водночас для нас важливо донести інформацію про те, що ось такі гурти існують, вони класні і їх треба слухати та підтримувати. Взагалі розвиток музикантів, слухачів і преси — це така кругова порука і тільки разом ми зможемо всі вийти на новий рівень.Тож ми обіцяємо старатися, зі свого боку, і сподіваюсь, що й інші учасники цих масштабних процесів не відставатимуть.

Дякую, що читаєте Неформат і залишаєтеся з нами! Ми пишемо для вас і ми хочемо вам подобатися ще дужче)

Neformat.com.ua ©