Neformat Family: Был Замечен

У рамках рубрики Neformat Family ми поспілкувались з гуртом та дізнались з перших вуст (учасників останнього складу: Ігоря Хліба, Миколи Amorth та Влада Lv) про творчий шлях, теперішній стан формації та подальші плани одного з найцікавіших, неординарних та самобутніх гуртів української психоделічної сцени.

Был Замечен
Харківський стоунер гурт 

Гурт був сформований на початку 2010 року у Харкові вокалістом та незмінним лідером Хлібом. З самого початку планувалося проведення творчих експериментів на ниві психоделічного і стонер року. Якщо враховувати масу різних впливів, яким піддавалися учасники колективу, не дивно, що загальне звучання та склад сесійних музикантів гурту змінювався від концерту до концерту. Был замечен тісно співпрацювали з такими мастодонтами української важкої сцени як BOMG, Заводь і ін.

На рахунку гурту два релізи, які виходили на фізичних носіях: "s/t" (аудіокасета, BadRoad, 2013) та "Стало только хуже" (трикутний бокс із аудіокасетою, Robustfellow Prods, 2016).

Після низки виступів на масштабних фестивалях (Robust Mass, Mosow Psych Fest, Spb Psych Fest,) та російсько-українського туру гурт занурився у тишу, з 2018 року не було чутно ніяких новин, ні про розпад, ні про нові релізи. 

— Хто й де грав до Был Замечен?

Ігор Хліб (вокал, гітара, перкусії, далі — ІХ.): У 15 років блек метал грав, але він був, такий… підпільний. Ніяких записів не лишилося.

— Назву гурту ще пам'ятає історія?

ІХ: Може, не було й назви.

Микола Amorth (ударні, далі — МА.): Я займаюся музикою практично все життя, а приблизно з 2000 року вже граю концерти. Так що гуртів було багато десятків. В основному, у стилі black metal. (ред. на початку 2000-х Amorth Drums грав у Astrofaes, Thunderkraft та Drudkh) Хоч з Ігорем знайомі з початку 2000-х, але музично особливо не взаємодіяли.

Влад Lv (далі — BL): Так, БЗ — це перший серйозний гурт, до цього нічого подібного не було.

— Питання до Хліба, як до засновника гурту: Як так вийшло, що після блеку вирішив раптом грати стоунер?

ІХ: Після декількох років блекметального максималізму душа потягнулася до жахливої експериментальної музики (ред. сміється). Почалося все з грайндкору та різної електроніки, потім були експерименти зі зміненими станами свідомості. Випадково хтось підкинув мені Doors та Black Sabbath. Так я захопився експериментальною музикою 60-70-х років: Hawkwind, The United States Of America, White Noise… Хотілося чогось максимально відірваного від життя. І на тлі цього я побачив якийсь ревайвал стоунер року та через нього вийшов на стоунер-рок сцену 90-х років, зокрема Electric Wizard, і найбільш експериментальну та психоделічну її частину, на дивний звук із такими простими корінними рифами без жодних вивертів. І чомусь цей момент збігся з тим, що захотілося самому лабати. Тобто якби я в цей момент слухав іншу музику, я б почав грати іншу музику, а так виходить, що я почав грати психоделік рок і стоунер…

 

— Як Влад та Микола прийшли до гурту? З чого все починалося?

ВL: Все почалося досить забавно — бачив розміщені пости Ігоря на місцевому форумі про пошук музикантів, але не відгукувався, оскільки майже не вмів грати. (ред. сміється) Волею випадку мій друг пішов на концерт і доїбався до Ігоря щодо бакенбардів. У результаті бесіди Ігор отримав мої контакти, через деякий час ми зустрілися поджемити й почалося.

МА: Для мене все почалося здалеку… Приблизно у 2005–2006 роках я вперше почув стоунер. На якийсь час мене захопили деякі гурти й дотепер іноді я їх слухаю. Але, загалом, не можу себе назвати прямо адептом жанру. Я звик до швидшої та складнішої музики. У стоунер року мені подобається звук і тематика. Коротше. У той період ми досить рідко перетиналися з Ігорем, і я особливо не знав, чим він живе. Але незабаром дізнався, що і він, походу, послухав стоунер і вирішив зробити гурт. Так, до речі, до мене в БЗ були ще інші барабанщики, але не подовгу. Хоча на багато пісень із першого альбому я "знімав" основні партії попереднього барабанщика — Ігорька "Роги" що також відомий участю в проєктах Hyperhate, the_maaaigs, Asura. Ось. Вони навіть зіграли кілька концертів, але я там не був присутній. І, у якийсь момент, Ігор запропонував мені пограти разом. А на тлі суцільного блека, для мене це було певною альтернативою, експериментом, і просто я відчував інтерес до творчості друзів. Ще, завдяки БЗ, я познайомився з Владом (бас) і в підсумку опинився в його гурті Заводь.

— Виходить, що гурт зібрався у 2009-му, і до 2012 року ви нічого не записували?

ІХ: Якийсь квартирний сейшн був у лютому 2010-го, а потім у квітні того ж року був сейшн уже повноцінний. І так, ми нічого не писали. Якісь там демки галімі… ну так нічого по суті справи не було. Наприкінці 2010-го я переїхав до Києва й почав грати в Bomg і вже тоді, співаючи у Bomg, на їхній студії в Монастирищі ми зібрали наш дебютний альбом "Был Замечен…". Барабани та бас, щоправда, писалися в Харкові.

 

— Як узагалі ви писали альбоми?

МА: Барабани для першого альбому писали у Харкові на студії Riff, бас — на домашній студії. Якихось особливих моментів запису я, чесно кажучи, не пригадую. Пам'ятаю, що іноді бували нічні репетиції, на яких я нерідко засинав десь біля барабанної установки. Другий альбом "стало ещё только хуже" записувався в Києві, тому що на той момент Хліб жив уже там. Запис проходив на студії Evergreen, яка перебувала ще в ремонтному періоді.

ІХ: З часу запису першого альбому основні чуваки в БЗ — це Влад і Коля, періодично з'являлися якісь напівсесійні люди, наприклад, Женя на клавішах. Хоча Женя, вважай, теж постійний учасник. Женя взагалі чувак відв'язний. Знаєш, з тієї категорії, що люди талановиті, але важко контрольовані. Перед першим нашим туром він примудрився руку зламати, але все одно на сцені рубався оскаженіло. З ним буває важко працювати, але так, коротше, він молодець, мільйон ідей від нього постійно, мільйон ентузіазму.

— Він писав клавішні партії?

ІХ: Розумієш, як БЗ працює взагалі? Є основна канва, це бувають акорди, а іноді просто тональність. Але, як правило, є гармонія, послідовність із двох-трьох акордів і динаміка. Грубо кажучи: махнув рукою — лабаємо вступ, тихо чотири квадрати в такій-то тональності, потім махнув — почався куплет, їбашимо голосно, потім махнув — тихо, потім махнув — почалася яка-небудь зв'язка, потім махнув — якийсь-там хардрок. Ось. Й основні, рифи тягнуть бас і гітара, як правило. Можна сказати, що бас, тому що гітара, часто буває, щось просто шумить. А такі інструменти як клавіші та саксофон, наприклад, у них є місця, де треба грати пади, а є місця, де в них є тональність і вони можуть грати що завгодно, основна умова — це грати тихо або голосно. Тому сказати, що сам придумав партію або не сам… ну, напевно, так, сам… тому, що в БЗ дуже багато імпровізації. Є основна канва й навколо неї надбудовується хмара всякої хуйні. При тому, що вона, ця хмара, кожного разу може бути різною. Не сильно, не кардинально, але досить відрізнятися від сейшена до сейшена. Загальна концепція ось така.

— Усі музиканти писалися на студії гурту Bomg — Evergreen?

ІХ: Ні, у першому альбомі барабани писалися в Харкові, бас записувався дистанційно вдома у Влада, а буквально все інше записувалося у Bomg в Монастирищі. На другий альбом, студія Bomg-ів переїхала до Києва, і всі записувалися в них за винятком баса, який теж писався в Харкові. Клавіші на другий альбом я писав сам. Саксофон писав Коля з Selma. На бек-вокалі в нас була Еліна з Lucifer Rising.

— Хто зводив та робив мастеринг?

ІХ: Обидва альбоми зводив і мастерив Микола — гітарист Bomg.

— Чи можете пару слів сказати про запис і саму студію Evergreen?

МА: Там була (думаю, що й зараз є) досить вінтажна ударна установка й кілька разів під час запису в мене то відкручувалося кріплення, то просто відлітали зі стійок тарілки. Для якоїсь пісні вирішили задати темп 40 bpm і присутні учасники гурту Bomg не могли не звернути на це увагу.

ІХ: Була техніка напів із сірників та жолудів, а було й багато досить пиздатого апарату. Тим, що було не дуже намагалися вирулити як фішкою… Як Єгор Лєтов, котрий на своєму лайні записував лайно, але воно в нього було прикольне. Тут була схожа ситуація: якщо включити мізки, то можна отримати хороший результат. І, в принципі, можна було краще зробити обидва альбоми, але то більше залежало від мене, від мого бачення і здатності його передати, ніж від зведення та мастерингу… Але вийшло нормально, як я вважаю.

— Чому перший альбом так відрізняється від другого?

МА: Хах. Ну, альбомів то всього два. І вони, напевно, повинні чимось і відрізнятися й бути схожими. По-моєму, майже в будь-якого гурту так. Альбоми записані в різний час, у різних місцях, у різних настроях і станах. Якщо вдаватися в подробиці, то більша частина першого альбому була придумана до моєї появи в гурті. Я лише вніс невеликі коректування в структуру й у свої партії. Другий же альбом Ігор придумував уже переїхавши до Києва. Хоча, знову ж таки, кожен вніс свої нюанси в партії та структури пісень. На першому альбомі банально більше пісень, ніж на другому. Хоча б через це він різноманітніший, до нього увійшло все, що накопичилося на той час. Другий альбом уже більш концептуально продуманий, більш "дорослий". Напевно, так.

ІХ: Перший альбом, певно, більш чесний. Тексти, сама концепція шли від душі. Писалося все в непрості в особистому плані часи. Але це не вийшло передати в студії… А другий альбом більш вивірений, по-перше, по-друге, багато матеріалу мені давалося реально важко, і я дуже довго його робив, напевно тому, що на той час я трохи виснажився. Водночас другий альбом є більш витонченим і деталізованим. Я вирішив із ним не поспішати, і, напевно, це я зробив правильно. Хоча, з іншого боку, коли ти не поспішаєш, матеріал гасне і втрачає свою актуальність для виконавця. Пісня, вірш, або що хочеш взагалі, наприклад, картинку ти малюєш — воно актуально навіть не коли воно тільки зроблено, а тільки в процесі створення. Так у моєму випадку конкретно.

BL: У процесі запису першого альбому не вдалося реалізувати всі ідеї та залучити потрібних музикантів. Так само на стадії запису першого альбому тільки зібрався основний кістяк гурту. А ось під час запису другого вдалося додати те, що треба і з'явилося краще розуміння звуку.

МА: В Ігоря своєрідні музичні смаки, але мені було цікаво пізнавати щось неординарне. І результат мені завжди подобався. БЗ взагалі, один із небагатьох моїх гуртів, які я з задоволенням слухаю досі.

— Чи є у вас музичні орієнтири / кумири? На кого ви рівнялися, коли лабали в БЗ?

BL: Не бачу сенсу створювати кумира — в існуванні є цілком явний баланс усього. Якщо і брати орієнтир — то тільки кращі якості окремих людей. А як музичні орієнтири на той момент були Spacemen 3, Loop, Sun Dial, The Heads, Bardo Pond, Earth, Acid Mothers Temple, Boris і всякий suomi saundi.

МА: Є просто священні для мене гурти, які якось вплинули на стиль гри. Наприклад, Meshuggah, Katatonia, Mayhem, Depeche Mode, The Gathering, Deep Purple, а також маса електробітових, D'n'B, rap, pop, R'n'B виконавців. Чесно кажучи, начебто ні на кого не рівнявся. Звичайно, зі стоунера слухав: Bongzilla, Bardo Pond, Brant Bjork, Fu Manchu, My Sleeping Karma, Monno, Ramesses, Saturnalia Temple, Talbot, Ufomammut, Yob і ще мільярди букв. З вітчизняного можу відзначити: Bomg, Mozergush, Shiva the Destructor, Dreadnought in the Pond, Ethereal Riffian.

ІХ: Моїми орієнтирами-натхненниками на момент запису першого альбом були Угол (ред. вокаліст Оргазм Нострадамуса) та Джим Моррісон. І невідомо, як поети або як артисти взагалі. Що стосується другого альбому, то там десь на обкладинці написано, що альбом натхненний роботами Лавкрафта, Берроуза та Філіпа Діка. Але це, знову ж таки, у плані концепції текстів та атмосфери альбому. Перераховувати музикантів, що на мене вплинули, буде занадто довго.

— До речі, Хліб неодноразово казав, що для БЗ первинне значення мають саме тексти. Чому так?

ІХ: Тому що мені так легше складати пісні. Це основна причина. Пісні БЗ — це історії, а історію мені, насамперед, легше висловити словами. Якщо з приводу мови текстів, чому саме російська — щодо цього теж. Тому що російська — моя рідна й мені нею найлегше оперувати. А оскільки в БЗ я вкладаю душу, мені легше висловити всю атмосферу російською мовою. А музика — це фонова складова для історії. Виходить так.

 

— Чому БЗ так сильно відрізняється від решти українських стоунер команд?

BL: Думаю, річ у тому, що ми не надто намагалися грати стереотипний стоунер. До того ж тексти російською теж відрізняють нас від решти представників сцени.

МА: Музика БЗ так сильно відрізняється від усього іншого українського стоунера хоча б тому, що БЗ — один із перших стоунер гуртів України, а в Харкові й досі стоунера не дуже багато. Тому, було мало впливу ззовні. Плюс самобутність самого Хліба, він ніколи не був фанатом мейнстріму, і в його піснях конкретно відображені почуття, думки та ситуації, що відбувалися тоді. Ще й не англійською мовою.

ІХ: Я знаю, що на той момент, усередині двохтисячних, коли з'явилися передумови до виникнення вітчизняної стоунер сцени, багато людей зависало на металкорі, маткорі, щохочешкорі. І мені здається, що багато чуваків, які лабали потім стоунер, вони з цієї корової тусовки. Мені ця музика ніколи не було цікава. Я слухав спочатку метал, потім грайндкор, потім жорстку електроніку, а потім перед самим початком БЗ — Єгора Лєтова, психоделію та всякий експериментальний морок 70-х, всякий прогресів-рок… знаєш, усілякі weird теми. Тобто музику з роковим корінням, але реально хвору на всю голову. Можливо, ось у цьому полягає різниця.

— Чому все закінчилося? Ви думали писати нові альбоми та грати лайви далі?

ІХ: Насправді, нічого не закінчилося. Музика з'являється в ті моменти, коли є потреба щось сказати. І є кому сказати… перший альбом для мене був одним великим стресом, його тексти — вони реально вистраждані. Другий альбом дався мені вже легше. Тоді було цікавіше робити музику, і сама двіжуха, у плані повиступати. А потім у мене закінчилися тексти, немає ідей і я більше не відчуваю потреби щось сказати. Напевно, те, що хотілося, я вже сказав. У мене є ще якісь текстові заготовки, але мені не хочеться поки над ними працювати. А мотивом для виступів може стати тільки якийсь стимул. Я ж не гроші цим заробляю. Якби покликали кудись, оплатили б там дорогу, те се, я б подумав. Або якби турне грати — це взагалі заїбісь. Але БЗ гурт настільки нішевий, настільки не затребуваний масово, будемо відверто говорити, що його не кличуть, бо на бабки влетять усі. Офіційно нічого не закрито, а оголошувати про розпад або перерву треба було ще чотири роки тому, після останнього турне. Імовірність є, що щось ще буде, а поки що просто анабіоз.

 

— Де ви граєте зараз, і чим взагалі займаєтесь?

BL: Я пересів за барабани та готуюся записати галасливий роковий реліз із гуртом Double Heads. Так само є плани зробити ще пару релізів у різних жанрах до кінця року

МА: Це найскладніше питання. Великою мірою, ніде не граю. Хотів зробити реп-проєкт, але вже дуже важко знайти однодумців. Ще, з поважними харківськими гаражними рокерами зробили гурт Бульвар (інді /пост-панк), але, з невідомих нікому причин, поки проєкт завис. Хоча музика мені дуже подобалася. Періодично граю джеми на студії з різними музикантами, а також веду нечасту викладацьку діяльність.

ІХ: Хотів грати індастріал, але зараз у мене тимчасово пропав інтерес. Якщо зберуся щось робити, про це одразу стане відомо.

— Тож коли чекати нового альбому БЗ. 

BL: Коли зійде потрібна зоря.

 

Был Замечен у мережі:

https://b-z-speaks.bandcamp.com/
https://m.facebook.com/b.z.speaks/community
https://forum.neformat.com.ua/distorted-unit/52601-byl-zamechen.html

Раніше в рубриці: https://www.neformat.com.ua/neformat-family

Neformat.com.ua ©