Клятий 2020-ий. Висновки та враження від Олександра Масовця
Автор: Neformat.com.ua

Наша рубрика вже помалу добігає свого кінця і сьогодні слово отримує Олександр Масовець, CEO видання та його основна рушійна сила. 

Олександр Масовець
CEO

На форумі з 2007 року, приблизно з того ж часу і відповідає за його утримання. Наприкінці 2015-го запустив редакцію neformat з метою і бажанням перевести ідеї щодо становлення і розвитку української сцени у практичну площину, що успішно втілюється і по сьогодні. Найбільше цікавиться построком і постметалом.  

За лічені дні ми перегорнемо для багатьох важку, а для декого й останню в різних сенсах сторінку "2020". Підбиваючи підсумки, хочу виділити кілька думок, які "наболіли" протягом року та які хотів би проговорити вголос.

Як "вмирають" жанри та чи варто цього боятися?

Недавно ми спостерігали похорони українського репу, ще раніше на цвинтарі бачили всі можливі метали та рок, пост- жанри, техно, регі та ще купи різних напрямів у музиці. Сльоза стікає по щоці 30-річного емокіда, і не дуже зрозуміло, як далі жити з тим, що жанри "вмирають" і твій улюблений гурт тепер збирає не 1000 людей, а, може, лише з пару десятків.

Насправді це — нормальний процес. Ротація моди, у тому числі й у музиці, відбувається постійно й безперервно вже сотні років. Різниця тільки в тому, що раніше знадобилося 150–170 років на перехід від ренесансу до бароко в інструментальній музиці (яку ми зараз називаємо "класичною"), а від звучання хіп-хопу старої школи до клауд репу — уже всього 30, і між ними утворилося десятки підтечій і піджанрів. На це дуже впливають технології, що значно розширюють поле для експериментів, усе більша доступність швидкого запису та дистрибуції, і просто статистична кількість населення планети, серед яких невпинно росте кількість музикантів і ідей.

Тож, чи варто боятися, що ваш улюблений жанр рано чи пізно "помре"? Погляньмо на джаз, блюз, фанк тощо. Коли проходить гайп і мінлива аудиторія лине до наступної яскравої забави, у жанрів усе одно залишаються їхні вірні прихильники, як музиканти, так і слухачі, навіть через десятки років після апогею слави.

"Чому альбом досі не на стрімінгу?"

Не раз стикався з проблемою, що реліз крутого гурту є тільки на bandcamp або взагалі на офлайнових носіях. У часи незліченних івентів це ще якось можна пережити, послухавши гурт вживу. А що зараз?

Вчергове хочу підштовхнути музикантів до ідеї про присутність гурту на всіх можливих майданчиках. Звісно, може скластися враження, що викласти альбом на Spotify чи Deezer — справа не з простих (насправді ні) і далеко не запорука чи гарантія успіху, що це погано монетизується тощо. Але! Це насамперед не заробіток, а реклама себе і свого контенту, індикатор вашої актуальності для аудиторії.

Краще бути в кожному смартфоні, ніж ні :)

Що таке "неформат", "Неформат" і "neformat"?

Попри абсолютно ідентичне звучання це три самостійні назви. І зовсім не дивно інколи читати невдоволені коментарі від деяких гуртів "О, дивіться! Ми неформат для Неформату".

Незадовго після того, як Неформат опинився в моїх руках у 2016 році з настановою "роби з ним, що вважаєш за потрібне", постало питання ідентифікації та формулювання для себе, що ж таке "неформат" як термін та "Неформат" як ресурс. А згодом до дискурсу долучився "neformat", як назва онлайн-видання, що на той час уже набуло певної суб’єктності та почало робити свої перші несміливі кроки. Нумо розбиратися.

"неформат" — це загальновідомий термін, прототип якого виник ще в часи появи рок-н-ролу. Не кожне радіо на той час могло ризикнути поставити в етер цю "музику бунтарської молоді". Пізніше з’явилася так звана "комерційна музика" й неформатність набула інших рис, рис фінансової неуспішності. А далі, з появою "важкої музики", термін ще більше обріс маргінальним та підпільним контекстом.
Наразі радіостанції або телевізор перестали бути бар’єром для поширення будь-якого контенту й поняття неформатності все більше розмивається, втрачає сенс. Навіть найтрешовіші речі завдяки віральності можуть "злетіти" в популярності за лічені години, уже не кажучи про дійсно вартісний контент. Тому тег "неформатності", за моїми спостереженнями, собі найчастіше приписують для виправдання браку цікавості до себе в тих чи інших аудиторій чи медіа.

"Неформат" — ком’юніті форуму (forum.neformat.com.ua), що сформувалося у 2004 році, має свою історію, цінності тощо й діє до сьогодні як майданчик для діалогу між творчими людьми.

"neformat" — редакція новинного ЗМІ про якісну некомерційну українську музику, яка варта уваги широкої публіки. Редакція сформувалася наприкінці 2015 року з кількох учасників ком’юніті Неформату. Але тоді як Неформат — це територія вільного спілкування, neformat має свою редакційну політику, дотримується стандартів журналістики та, безумовно, керується відпрацьованою роками системою маркерів для оцінювання придатності контенту до публікації.

Чи можлива якісна музична журналістика в Україні?

Не секрет, що у 2000-х політична і звичайна джинса суттєво підкосили журналістику в Україні, а деколи "журналіст" звучало більше як клеймо ніж професія. Здавалося, що все куплено великими бізнесами і вільних медіа більше не лишилось. У другій половині 2010-х почали з’являтися нові проєкти, яким повірили люди, нові імена, краудфандинги, гранти, почали реалізовуватися концепти незалежного медіа. А що ж музична журналістика? На жаль, музична журналістика в Україні значно відстає від класичної у своєму розвитку. Й ось чому.

Суттєвою проблемою є те, що досить тривалий час перевернутий із ніг на голову ринок реклами в медіа фактично заблокував істотні джерела фінансування навіть для тієї незначної кількості муз. видань, що працювали й досі працюють на ентузіазмі всі ці роки. В Україні з близько п’ятнадцяти видань часів 2010-х на сьогодні залишилося всього 5, і тільки одному з них вдалося знайти більш-менш стабільне фінансування.

Також у Радянському Союзі музичної журналістики не було як виду, тому гостро відчувається брак спадковості професії, що помножено на неможливість здобути профільну освіту саме в цьому напрямі.Через це відчувається значний кадровий і експертний голод. Здебільшого журналістів мало цікавить музична журналістика через брак фінансування, а експерти — це меломани або музиканти, які роками займаються музичною самоосвітою та до журналістики часто мають досить опосередкований стосунок.

Але не все так безпросвітно. Якісна музична журналістика ростиме й дозріватиме разом із медіасферою загалом. Попри всі перешкоди вже очевидно, що вчорашні експерти-меломани за підтримки видань набивають руку в написанні серйозних аналітичних матеріалів. Музичні ЗМІ, своєю чергою, усе більше відчувають свою суб’єктність та впевненіше переймають досвід із грантового та краудфандингового фінансування, залучаються підтримкою аудиторій, які вони нарощували всі ці роки. До того ж криза, яку ми переживаємо у 2020, стає каталізатором змін, генерації нових ідей і сенсів.

Що там по івентах у 2021?

Наразі великі майданчики або стали на тривалу паузу та мінімізували витрати, або й узагалі зачиняються. Менші ж поступово переходять від стратегії напівпідпільних івентів, за які доводиться платити значні штрафи, до краудфандингових кампаній для забезпечення своєї життєдіяльності. Великі фестивалі й тури почали оголошувати перенос дат на 22 рік. Усе це наводить на думку, що концертний сезон 2021-го почнеться з великим запізнення і все ще не так стрімко й масштабно, як би цього хотілося організаторам і публіці. Я б зробив ставку на опен-ейри та терасні формати, для яких треба, як мінімум, дочекатися тепла, а також поборотися за все меншу кількість таких майданчиків, які ці формати можуть запропонувати.

Рік був дійсно складний, але він залишає простір для обережного оптимізму у 2021, чого я й бажаю вам, друзі, у Новому Році.

Підписуйтесь на наші Facebook, Instagram та Telegram. А також ставайте патронами на нашому Patreon.

https://facebook.com/neformat
https://www.youtube.com/neformatcomua
https://t.me/neformatcomua
https://instagram.com/neformatcomua
https://www.patreon.com/neformat

 

Усі підбірки редакції про клятий 2020-ий шукайте тут — https://www.neformat.com.ua/rubrika/klyatiy-2020-iy

Neformat.com.ua ©