Фотомомент: Аліна Плеська
Цією публікацією ми розпочинаємо нову рубрику про українських концертних фотографів! Перша героїня серії — наша випускова редакторка Аліна Плеська, яка знімала виступи White Ward, Orpha, House Of Flowers, Vovk, Knifeman, Злидень, Sectorial, концерти Неформату та багато іншого.
Мене звати Аліна Плеська, у фб та інста більш відома як Alinele Grotesque та grotesquefilm, відповідно. Я працюю на декількох роботах — креативною контент-менеджеркою у компанії DepositPhotos, випусковою редакторкою на порталі neformat.com.ua та фотографкою сама на себе. Також, я є частиною проєкту ForTheOutcast (це спільнота жінок* з Європи, які знімають, в основному, DIY-сцену. Наша ціль — зробити фотокнигу, а також ми беремо участь у різних фестивалях). Ну і час від часу буваю волонтеркою для проєкту ХочуСобаку. Знімаю тільки на плівку. Регулярно почала займатися цим у 2016 році.
Tank-2000 (Kyiv, 2017)
Це фото я зняла ще три роки тому на концерті у Києві. Тоді грали Reptiloids, Murder, Reminded та Tank2000. На фото зображені якраз останні. Я тоді вперше взяла від друга спалах, аби спробувати, але в процесі мені "не зайшло", тож я вирішила ризикнути та знімати, як завше, інтуїтивно. Хто був у клубі Отель — той знає, що там дуже темно. Знімати на плівку в таких умовах майже неможливо. Фото не дуже чітке, більш видно публіку, ніж музикантів, але у мене воно асоціюється з якоюсь магією і дотепер залишається одним з моїх улюблених.
Початок захоплення
Знімати я почала ще зі школи, коли мені дістався старий Зеніт мого дідуся. Але то було більше "просто цікаво". Знімала все підряд — архітектуру, природу, іноді людей. Потім трохи набридло, почалися якісь інші захоплення, з'явилися цифрові камери, які я іноді брала на канци, але й вони швидко набридли, тож фотографію я закинула аж до 2016 року. Тоді зрозуміла, що фотографувати на плівку мені, все ж таки, подобається, а особливо — ловити емоції людей. Концертна фотографія прийшла до мене трохи згодом, коли я просто вирішила спробувати, "чому ні". Концерти знімаю не дуже часто, бо світло не завжди дозволяє розгулятися з плівкою, інколи просто не хочеться тягати з собою на концерт важку камеру, а інколи банально не хочеться витрачати гроші (так, знімати на плівку не дешево).
Heilung (Tilburg, 2019)
Співпраця
Найчастіше знімаю виступи друзів. White Ward, Orpha, House Of Flowers, Vovk, Knifeman, Злидень, Sectorial, концерти Неформату ну і таке різне. На акредитації майже ніколи не подаюся, бо адекватно оцінюю свої здібності, вміння та техніку у порівнянні з професійними концерт-фотографами. Знімала "офіційно" Нове Коло, цього року подалася на акред на Roadburn, але, через всесвітній стан і вірус, фестиваль перенесли. Минулого року знімала "неофіційно", хоч мене і лякали, що мені не дозволять — ніхто навіть слова не сказав. Кликали знімати на Holy Death Over Kyiv, де грали Mgła, але саме тоді я була у Нідерландах. Пам'ятаю, тоді дуже засмутилася :)
White Ward (Kyiv, 2018)
Улюблені роботи
Важко адекватно оцінювати свої роботи. Мабуть, одна з моїх найулюбленіших робіт — це фотографія гурту At The Gates на тогорічному Roadburn. Я тоді протиснулася в перший ряд і мені було доволі боляче, ха-ха) Але саме тоді я вирішила спробувати свою улюблену техніку мультиекспозиції і вийшло таке фото. Але все дуже відносно — я викладала це фото у соцмережі і люди якось не дуже активно реагували на нього. Тож я не дуже можу пояснити, чим саме воно мені подобається. Можливо, це просто емоції та спогади грають свою роль.
At The Gates (Tilburg, 2019)
Натхнення та умови для роботи
Умова тільки одна — світло! Музиканти дуже рідко стоять на місці під час виступів, тож коли світла недостатньо — всі плівкові фото виглядають як розмазане незрозуміло що. Плюси є — можна подаватися з такими роботами на конкурси на тему "абстракція") Я обожнюю ловити живі емоції, тож надихають мене люди, які роблять свою музику і кайфують від неї під час виступів. Мені подобається стежити за рухами через об'єктив і тиснути на пуск "у потрібний момент".
Sectorial (Kyiv, 2019)
Труднощі
Плівка — це одні такі великі труднощі. Ха-ха, жартую. Чи ні..) Насправді — що я й написала вище — недостатньо світла. Зазвичай, мало хто з артистів думає про фотографів — їм треба, щоб світло було на сцені, і це зрозуміло. Тож треба вміти або "вижати" максимум, або просто не знімати та насолоджуватись виступом. До речі, по собі теж помітила таку річ — якщо я знімаю концерт, я взагалі не слухаю музику, бо я зосереджена на "спіймати кадр". Останнім часом стала про це думати більше і, якщо чесно, менше знімати.
Якщо брати не концертну фотографію — багато хто не дуже розуміє плівку. Одна людина мені якось сказала "твої фото якісь депресивні". Ну.. Мені так не здається, але всі люди різні і занадто багато людей хочуть фото "сонечко на руці", а не просто портрет з емоцією. Ну і плюс (тут, думаю, багато артистів мене підтримають) — у нас не дуже прийнято платити за творчу працю. Люди думають, що фотограф/ка просто натискає на кнопку, але не рахують, що час — теж цінний ресурс. Не кажучи вже про плівкову фотографію — я маю купити плівку, а потім здати її на проявку і сканування, що саме по собі теж не дуже дешево. Про це можна говорити дуже довго.
Radiance (Kyiv, 2017)
Техніка
У мене одна основна камера — Nikon F100 та портретний об'єктив до неї — Nikkor 50mm 1.4. Все мрію купити щось більш широке, але поки маю сумніви щодо того, що саме хочу. Так, я знімаю концерти на портретник) З плівки раніше знімала виключно на звичайний Kodak ColorPlus 200, зараз майже повністю перейшла на Kodak Vision3 500T — дорожчий варіант, але це кіноплівка, тож і результат інший. Іноді (але дуже рідко) знімаю концерти на чорно-білу Adox Silvermax 100. Коли дуже лінь тягати великий Нікон — беру маленьку мильничку Olympus AF-10 mini — там і спалах є, якщо треба. Але й фото не такі, як мені хочеться.
1914 (Kyiv, 2018)
Інші фотографи
Ми всі в одному човні, чи як то кажуть? Обожнюю фотографії та історії Олі Закревської — ми знайомі сто років і я все ще захоплююсь її цілеспрямованістю. А ще, вона знімала самого Іггі! Авжеж слідкую за Юрою Кіраї. У нього своєрідний погляд на речі, мені дуже подобається. Нещодавно познайомилася з Олею Андросовою. Вважаю, що вона дуже кайфово знімає! Стежу за всіма дівчатками* з нашої організації ForTheOutcast. У Європі проходить більше "андеграуд" концертів і всі учасниці* дуже кайфово знімають, я захоплююся ними! З неконцертних дуже люблю роботи Юліани Паранько та Юри Шевченка. Абсолютно унікальні погляди на зовсім банальні речі. Захоплююся роботами Петера Ліндберга, Енні Лейбовіц, Сола Лейтера, Райана Мюрхеда. Звісно, фотографів/ок, які мене захоплюють дуже багато — стежу за всіма в інстаграмі.
* - тут і вище на позначення того, що спільнота ForTheOutcast включає не лише цисгендерних жінок.
Orpha (Kyiv, 2019)
Музичні смаки
Різне я слухаю. У 8 класі я познайомилась з панк-роком і досі — це моя улюблена музика. Але, звісно ж, з приходом інтернету, діставати музику стало набагато простіше, а з приходом стримінгів — узагалі елементарно. Тому я не обмежую себе панком. Хардкор, емо, скрімо, блек, шугейз, дрім-поп. Якщо чесно, я не дуже добре розбираюся в стилях. Я орієнтуюся на почуття — якщо я чую якусь пісню й автоматично починаю танцювати — значить, ця музика "моя". Це може бути абсолютно що завгодно. Наприклад, я обожнюю Джастіна Тімберлейка. Такий своєрідний радар. Але іноді буває проблематично — особливо, коли починаю танцювати в метро)
Myrkur (Tilburg, 2019)
Інші захоплення
Захоплююся усім потроху. Основною роботою + буваю волонтеркою в організації, яка допомагає безпритульним тваринам. Обожнюю подорожі, взагалі не можу довго на одному місці сидіти. Завжди мріяла грати у панк-гурті, але, попри музичну освіту, з цим не склалося зовсім. Мрію побачити китів у живій природі. Комікси читаю. Коротше, багато чим)
Reka (Kyiv, 2018)
З ким хотіла би попрацювати
Немає когось прям конкретного, але я б хотіла знімати не стільки концерти, скільки бекстейдж. Те, що гурт чи виконавець/иця робить до виступу у гримерці, те, що робить після. Хочу робити фотосети гуртам, але у нас це не дуже сильно розвинуто, на жаль. Хотіла би познімати Bikini Kill :) Також, все хочу зробити свою виставку з фотографіями ударників. Мені здається, їх не дуже часто знімають, а я обожнюю фотографувати саме їх. Але я не дуже вмію в піар і погано розуміюся на тому, як це все організувати, тож, поки що, це тільки десь там у моїй голові. Хоча фотографій барабанщиків у мене вже більш, ніж достатньо.
Ceremony (Kyiv, 2019)
Плани
У планах було познімати декілька фестивалів, але тепер все під великим питанням. Тож плани на цей рік я, поки що, не будую. Хай буде, що буде. Звісно ж, хочу знімати ще й ще, ось і всі плани)
Фото Юліани Паранько
Аліна Плеська у мережі:
https://www.facebook.com/pleskaya
https://www.instagram.com/grotesquefilm
https://www.behance.net/grotesquefilm
Інші матеріали у цій рубриці — https://www.neformat.com.ua/rubrika/fotomoment
