Esquizet: Відчувати музику всередині себе — найцінніше

В останній день весни я потрапив на цікавий івент у київському клубі RiverPort, організований гуртом Straytones. Вечір закривав тоді ще невідомий мені гурт Esquizet — це було неочікувано круто і дуже емоційно. Після цього я пів ночі шукав якусь інформацію і виявив, що у мережі майже нічого про них немає. І вирішив це виправити.

До того ж у жовтні відбувся реліз першого повноформатного альбому "Trivial Trivia" гурту, який супроводжувався туром містами України. Це чудовий привід ближче познайомитись з учасниками колективу і трошки поспілкуватися. Ми зустрілися з вокалісткою Настею, гітаристом Колею та небагатослівним ударником Льошею, які поділились історією гурту, враженнями від свого першого туру та планами на майбутнє.

— Нумо знайомитись, розкажіть трохи про себе та про те, як сформувався гурт?

Настя (далі — Н.): Ми з Колею знайомі ще з дитинства і знаємо одне одного вже понад 20 років, просто наші батьки разом тусувалися. Люди часто вважають, що ми — брат і сестра. Ми навіть чимось схожі. Саме Коля мав на мене музичний вплив – постійно давав щось слухати, але думаю, ми ніколи серйозно не задумувались, щоб разом грати.

Коля (далі — К.) : Я завжди знав, що хочу і буду займатися музикою, але не знав, що разом з Настею, так співпало просто, що ми опинились в одному гурті й у 2013 році зібрали поточний склад Esquizet.

Н.: Проте разом ми почали грати ще раніше.

Льоша (далі — Л.): До Esquizet я грав у купі різних гуртів, на одному з виступів ми ділили сцену і я зацінив виступ Esquizet, але їм тоді не вистачало одного компоненту – мене, згодом ми зустрілись і почали грати вже разом.

IMG_3130

— Чому ви почали займатися музикою?

К.: Для мене відчувати музику всередині себе — найцінніше.

Н.: З дитинства якось повелося, що батьки постійно мене відправляли на всілякі гуртки: танці, хор, але це ніколи не було чимось суперсерйозним. Років у 17-18 у моєму оточенні з'явилися чуваки, які шпилили на електрогітарах. Мене покликали до гурту грати на гітарі, хоч я тоді взагалі не вміла, але маю з дитинства нормальне почуття ритму і слух, тому сама і навчилася. Так я, по суті, і прийшла до виконання музики і хочу й надалі розвиватися в цьому. Без музики жити не можна.

Л.: Вдома валялися палиці, я взяв їх і почав стукати по дивану, колінах, а потім мене взяли у гурт.

— Що таке Esquizet?

К.: Я підбирав назву, просто генерував рандомні слова, словосполучення, так з'явилося Esquizet, друзям сподобалося, і ми його залишили.

Н.: Спочатку було просто 3 літери SQZ, але потім ми розширили назву. Такого слова не існує і в ньому немає якогось сенсу, але воно прикольне, красиво звучить.

К.: Ще в іспанській мові є слово "esquizofrenia", що означає "шизофренія"

— Хто пише тексти, чому саме англійською?

К.: Я в цьому гурті пишу музику, транслюю себе через гру на гітарі, це моя відповідальність. А тексти пише Настя, хто співає — той і пише.

Н.: Не всі. Наприклад, текст до "Lost and Found" Коля написав. У нас з самого початку якось повелося, що тексти англійською мовою, просто ми всі слухаємо переважно іноземну музику, зі знанням мови у нас теж непогано, я ось зараз викладаю — практикую зі студентами розмовну англійську. А з іншого боку, коли висловлюєш думки англійською, тебе можуть тут не зрозуміти, відповідно, можеш співати будь-яку єресь і так і залишишся незрозумілим, ну а хто шарить англійську — копне глибше і знайде сенс.

— Як ви характеризуєте свій стиль? Ким надихаєтесь?

К.: Важко сказати, що у нас за жанр. Часто нас відносять до "гаражної" музики, але це більше через звучання. За жанром, радше, neo-psychedelia. Останні кілька років мене надихає Касабланкас (Julian Casablancas) і його сайд-проект The Voids (він фронтмен гурту The Strokes)

— У вас нещодавно вийшов перший альбом "Trivial Trivia", чи задоволені ви ним?

К.: Я задоволений! Ми вперше мали повний контроль над зведенням, вийшло не зовсім, як ми задумали, але все одно круто. Послухали кілька варіантів від різних звукорежисерів, але жоден нам не підійшов, тому зводити альбом довірили нашому басисту. На рахунок звучання відгуки суперечливі, і це круто!

Н.: Результатом задоволена, вийшло кльово, так в Україні роблять рідко, воно "шизонуто" вийшло, і хтось цього не зрозумів. Ну, хлопці, ОК, ми з вами різні.

Л.: Записали, і добре)

— Який з виступів, на вашу думку, найгірший? А найкращий?

Н.: Колись давно ми грали в Малій Опері на корпоративі для рекламників, було, м'яко кажучи, не дуже — народ просто прийшов побухати, ніякої реакції в залі.

К.: Було досить "крінджово", ми тоді ще були на такому рівні, що не вміли абстрагуватися від "морозу" публіки. Це зараз ми можемо зіграти на належному рівні, незалежно від реакції в залі.

Н.: Найкращі концерти для мене були в турі: сім днів поспіль такий нон-стоп. Неважливо, скільки людей, байдуже, які емоції, як тебе сприймають, але ти повинен "їбошити" — це було дуже круто. Я максимально розкрилася в плані емоцій. Для мене головним було те, що відбувається на сцені, як я себе подаю і кайфую від цього — тут ти проживаєш кожен виступ. Я вже, напевно, не та, що була до туру.
Ще дуже запам'ятався виступ на "Bowie Night" — це був вщент забитий "Sentrum" і дуже атмосферний вечір.

IMG_3249

— Чим особливим запам'ятався перший тур Україною?

Н.: Перше, про що я згадую — українські дороги, ми зустріли саме пекло. 200 км з Кривого Рогу в Миколаїв ми їхали 7 годин, не тією дорогою поїхали, через якісь села, і в одному з них просто не було шматка мосту, а у нас автобус, набитий стафом, 14 осіб.

Л.: Посередині моста була діра, і треба було розігнатися, щоб її перескочити. Ми всі вийшли та знімали, як автобус буде падати в річку ... але він не впав.

К.: У цілому, від поїздки по Україні досить трешові відчуття. Ось для мене вся країна, як київський вокзал. А ще ми чомусь майже в кожному місті грали у спальних районах.

Н.: Так, у кожному місті, крім Одеси, ми грали в якихось "єбенях", але в цьому була своя естетика туру. Ми відзняли класний матеріал і, можливо, з цього вийде навіть якийсь фільм.

Л.: Зі мною найцікавіша історія сталася у місті Миколаїв — я в кінці сету заліз на бочку, потім вона поламалася і нам довелося її спалити. А потім ми тікали з клубу, поки нас не спіймали. Отож у Миколаєві нам тепер не раді)

Н.: Було багато претензій до цього ходу конем, всі просто наїжачилися на нас, мабуть, там такого раніше ніколи не бачили.

— Чи стежите ви за українською сценою? Кого б виділили з виконавців?

Л.: З останнього, що сподобалося — це виступ Yuko на Atlas Weekend, не всі їх записи мені по кайфу, але живий виступ — просто бомба.

К.: У мене кілька фаворитів за всю історію незалежної України: свого часу, я дуже висів на музиці гурту ТОЛ, потім прийшла Димна Суміш та накрила мене ще більше. Так само мені подобається Людська Подоба, мало хто їх знає, але це один з небагатьох (якщо не єдиний) в Україні гурт, що пропагує ЛГБТ і квір-культуру — у них пісні про це. Вони дуже ідейні хлопці і часто у них круті арт-перформанси, навіть незвичніші, ніж якісь Нью-Йорські ЛГБТ-тусовки.

Н.: Ми взагалі різну музику слухаємо. Я можу сказати, ким особисто надихаюся, — Ванею Дорном. Крутий чувак, не тільки в плані бізнесу, ідей — він крутий у плані музики, її подачі, за ним цікаво спостерігати. Гурт [O] ​​з Мастерской теж класні. І, безумовно, Димна Суміш. І взагалі творчість Саші Чемерова.

— Які ваші плани на майбутнє?

К.: Я завжди кажу в "планах", що ми будемо робити європейські тури

Н.: Так, але робити євротур самому складно — або ти робиш все сам і йдеш у жорсткий мінус, або ж шукаєш промоутера за гроші, і він возить тебе Європою.

К.: Ми вже згадували, що плануємо міні-фільм про тур і про нас, відповідно. Здається, вийде щось цікаве. Може, ще кліп буде з цього матеріалу.

Л.: У людей буде можливість зануритись у світ Esquizet.

Н.: Ми часто виступаємо одними з організаторів різних івентів разом з дружніми колективами — це можливість і зібрати більше людей, і знайти кльовий майданчик (як, наприклад, згаданий тобою RiverPort — дуже нетиповий для подібних концертів). У нас є кенти, з якими ми збираємося зробити щось на зразок міні-фестивалю цієї зими у якомусь цікавому місці.

DSC09536

— На якому з музичних фестивалів ви хотіли б виступити?

К.: Та я на всіх хотів би виступити! Офігенно круто було б зіграти там, де ти був як відвідувач.

Н.: Ми з Колею у 2013 році втратили "фестивальну цнотливість" — разом їздили на Opener. Взагалі ми часто гуртом їздимо на концерти та фестивалі, нам пощастило потрапити на Tame Impala, були на Radiohead, Foo Fighters, кілька разів на Queens of the Stone Age. Було б круто зіграти на якомусь нетиповому для нас фестивалі, техно, наприклад — адже ми можемо не обмежуватися стилями та сетами.

К.: Ну, навіть якщо я буду робити електроніку, все одно буде елемент естетики живої музики.

— Що б ви хотіли побажати неформату?

Н.: Того ж, чого й нам — побільше резонувати!

К.: Щоб так склалося, щоб резонанс був! Форуму побажань особливо немає, це ж один з найвідоміших зараз в Україні, йому ж уже років 15? Навіть зараз можна зануритися туди, почитати статті всякі, переписки.

Л.: Рости, розвиватися, радувати!

Склад гурту:

  • Настя Швиденко — вокал, гітара
  • Коля Цховребашвілі — гітара, вокал
  • Саша Фроленко — бас, плейбеки
  • Льоша Келип — барабани (сайд-проект — Osnova)
  • Сєва Сироватський — вокальні ефекти, плейбеки

Esquizet у соцмережах:

https://www.facebook.com/esquizet
https://www.instagram.com/esquizet_band/
https://soundcloud.com/esquizet/
https://www.deezer.com/en/artist/75436842
https://www.youtube.com/channel/UCVmV-13b3H1Ch4DkcSEG9Lg

Фото надані гуртом

Neformat.com.ua ©