Burshtyn - Безвірник (2017)
Якщо про те, яка країна нині є лідером на світовій black metal-сцені, можна вести дискусії, то зі столицею українського блеку завжди все було очевидним — за останні пару десятиліть лише лінивий не відзначав феномен харківського блеку та значимості його для жанру в цілому. Попри наявність у цьому практично прикордонному місті всесвітньо відомих гросмейстерів — про історію українського блеку, втім, на жаль, досі не написано жодної солідної книжки. Однак це проблема не музикантів, а слухачів, публіки. Зважаючи на спірний стан і якість нинішньої вітчизняної музжурналістики, можу припустити, що відсутність такого фоліанта радше є позитивним моментом, аніж навпаки.
 
Проте якби подібна книжка все ж заіснувала, то одним з епіграфів до розділу про Харків зокрема та українське Лівобережжя загалом могло б стати влучне спостереження мого давнього інтернет-знайомого (ім'я його вам усе одно нічого не скаже, та й публічності він не прагне, тож залишу це таємницею): 
Цьогоріч двічі відвідав Галичину та столицю її. Обидві подорожі було здійснено автобусом, що дозволило роздивитися одну з найстаріших провінцій Київської Імперії достатньо добре. Передусім впала в око відмінність придорожніх селянських та хуторських будівель. На Старій Гетьманщині будинок край дороги (бодай відновлений за старосвітськими кресленнями після тотальної випаленої землі Другої світової війни) нагадує людину у насунутій на очі вівчарській шапці із обов'язковим ножем за пазухою. Обов'язковим є паркан або ж огорожа, злий собака на подвір'ї та мисливська зброя у самій хаті. Галичина попід Львовом здивувала надто символічними огорожами та майже повною відсутністю вартових псів.
Попри велику частку суб'єктивності в цих враженнях, наведений щойно приклад вдало підкреслює зарізяцько-вовкулацький дух Лівобережної України й зокрема Слобожанщини, яка в системі геополітичних координат козацької епохи лежала вже за межами Європи. Усвідомлення цього "нюансу" є чи не найважливішим ключем до автентичних культурних явищ цього регіону.
 
Одним із найновіших таких явищ є Burshtyn — порівняно новий проект лідера та учасників знаменитої харківської банди Dub Buk, що дала своє останнє шоу на черкаському благодійному фестивалі Повстанець у вересні 2015 року. Відтоді до мене долітали впевнені чутки, що Артур "Ізверг" та компанія готують щось нове, потужне і не менш цікаве. Очікування виявилось недовгим — уже в листопаді 2016 побачив світ дебютний "бурштиновий" повнформатник під безкомпромісною назвою "Прах Відчайдухів". Трансформація Dub Buk у Burshtyn не виглядала серйозним катаклізмом: попри зміни в звучанні та концепції, найсвіжішу творчість без особливих зусиль можна було уявити й під старою вивіскою.  Проте нова назва очевидно приносить і нові сенси: тут згадуєш і культовий статус цього каменю в античні часи, і те, що давні греки називали його електроном. Також у цьому асоціативному полі обертається поняття прихованого скарбу природного походження. Порівнюючи враження від лонгплея-дебютника — і від його наступника, одразу приходиш до висновку, що спільного ніж відмінного тут іще більше: упізнаваний вокал Ізверга, впевнена, "м'ясиста" і загалом передбачувана ритм-секція, агресивна манера подачі вкупі з деякою монотонністю і нахилом до епічності, та ж атмосфера і дуже схожа тематика. 
 
Остання риса дістала особливий розвиток саме на "Безвірнику" — хронометраж останніх двох треків (обидва є довшими за 10 хвилин) говорить сам за себе. До речі, першим з них є старовинна козацька дума, виконувана стороннім музикантом ув автентичній манері (на кобзі). Залучення такої масштабної "музичної цитати" з іншої епохи викликає в пам'яті і давній альбом "Battlefields" культових Hate Forest і "Прах Відчайдухів" самих Burshtyn (саме з приводу такого цитування автентики), але насамперед — класичну платівку Drudkh "Лебединий Шлях", котру влучно завершує саме козацька дума. Призначення ж думи у складі "Безвірника" — дуже неочевидне, хоча водночас комфортно дещо перемкнутись і послухати цю "інтермедію" перед фінальним супербойовиком "Тризуб Мій Стяг, Тризуб Мій Горн", який водночас є найкращим треком альбому (особливо сподобалася його кінцева частина, яку можна назвати вишуканою). Помітно, що харків'яни продумано підійшли до свого другого лонгплею, не поскупившись і на цікаві деталі: у "Коловороті" (який став промо-треком альбому ще влітку) в якийсь момент чуємо партію на цимбалах, а в щойно згаданому останньому треку чути скрегіт шабель. Але саундом "покращення" не завершується — цього разу Burshtyn співпрацювали зі своїм відмороженим земляком — метал-художником Костянтином Копачем, тож новинка має по-справжньому жирний буклет і фронтальну обкладинку в характерному і типовому для нього хтонічно-демонічному стилі, який би був впізнаваним навіть без підпису. Цікаво, що оформлення тут лютіше за саму музику (досить розмірену і в чомусь неповоротку насправді).
 
 
Очевидним мінусом платівки є її тексти (та сама біда, хоч і менш помітна, була свого часу і в Dub Buk, і в дебютника Burshtyn) — їхня художня цінність є відверто сумнівною і вони реально не дотягують до рівня музики, яка, попри деяку затягнутість композицій, є прикладом якості. Енергійний вокал за таких розкладів сприймається тут зазвичай лиш як іще один з інструментів, не додаючи змісту місцями дуже кострубатим висловам текстів, а вдалі рядки у них є де-факто гаслами, а не поезією. Після повторних прослуховувань "Безвірника" я все ж переконався у своїх перших враженнях: друга половина "Праху Відчайдухів" є найкращою у нинішньому доробку Burshtyn. До речі, важливо усвідомлювати, що Burshtyn у студійній та в концертній (розширеній) версіях дещо відрізняється складом і персоналіями вокалістів, що зумовлює й різні враження — наживо вони виглядають переконливіше, бо сама їх музика більше підходить для концертів, ніж для усамітненого сприйняття. Впевнений, що популярність цієї команди зростатиме (попри згадані на початку абзацу мінуси їхнього матеріалу) — є широка за мірками андеграунду лояльна аудиторія, є середовище побратимів. А це дуже важливий чинник.
 

 

Facebook: https://www.facebook.com/Burshtyn-470663666632239/

Neformat.com.ua ©

1. 5000 Вердену             
2. Коловорот   
3. Янтарний Сокіл Волі
4. Хрест Іспокон           
5. Про Мазепу і Палія (старовинна козацька дума)   
6. Тризуб Мій Стяг, Тризуб Мій Горн  

Dub Buk Katakraft