Soulrest – In Spite (2017)

Дез-метал – це, перш за все, хвиля, що наприкінці 80-х накрила Флориду і Скандинавію, зробивши їх авторитетами у справах важкого щільного рубілова. А український дезметал, здавалося, був сконцентрований десь на Лівобережжі України і, зазвичай, мав більш брутальний характер, ніж фірмовій кач від флоридських праотців, та й знаходився у доволі пригніченому стані.

Але є певні ознаки того, що дезметал-сцена починає відроджуватися. Ностальгія по олдскульному дез-металу відчутна у різних частинах світу, тож достатньо згадати відносно недавні релізи ужгородців Обрій чи росіян Kytowrath. Переосмислена злість тридцятирічної давнини отримує новий підхід, змішується з іншими стилями і знаходить вихід у вигляді нових релізів.

Одним з таких є альбом Soulrest – In Spite. Гурт вже понад 20 років грає дезметал в Ужгороді. У квітні 2017 року вони перевидали перше демо "Pathological Processes" на честь 20-річчя його виходу. З того часу матеріал і звук став очікувано якіснішим, але не менш агресивним і цікавим.

Музиканти мають своєрідний підхід щодо створення композицій. Немає жодного схожого треку, та, менше з тим, все витримано у одному фірмовому стилі, що породжений еклектичною оргією жанрів. Так, потрібно відзначити трек "Pokol", що починається як мелодік дез-метал, потроху стає не таким мелодійним середньотемповим дезом, раптово занурює у легкий блюзово-димний, не побоюся сказати, психоделічний момент, а потім знову продовжує качати середньотемповий дез.

Це нагадує культових Pestilence, але сказати, що це основна опора творчості Soulrest, ніяк не можна. Ці панове мають своєрідне бачення мелодійного і прогресивного дезу, дивним чином змішуючи його із відверто хеві-метальними моментами, що яскраво доводять треки "Absurdity of Absurdities" чи "Parallaxis", який можна було б навіть назвати дез-метальною баладою, яка швидко перетікає у треш-метальний трек "Perpetual Decay, pt. II", підтверджуючи тезу щодо нестандартного підходу до композиції альбому.

Характерного відтінку олдскулу додає вокал, витриманий в найкращих традиціях жанру, по-звірячому злий. В мозок одразу ж вистрілює асоціація із грандами Celtic Frost, Bolt Thrower і, знову ж, Pestilence. Звісно, снобам різатиме вухо ледь помітний акцент, але в цьому випадку він додає композиціям ще більшої автентичності. До речі, вокал пречудово лягає на мізантропічно-апокаліптичні тексти, підкреслюючи атмосферу, що створює альбом.

Загалом, реліз слухається дуже легко і на одному диханні. Дуже приємно, коли гурти, що грають вже не перший рік, не застрягають в одному стилі і від релізу до релізу змінюються, при цьому не втрачаючи зв’язок із корінням. Але для консервативного дез-металіста, що застряг навіки у 1994-му, цей альбом може здатися якимось нищенням традиційних цінностей. Так, ми маємо своєрідну суміш, наче Alice Cooper затусив із флоридськими м’ясорубами і кишковоротами. Звукорежисер доклав усіх зусиль, щоб така суміш звучала правильно: де потрібно – фірмовий злісний кач із обскурними сінтами, а десь солодкуваті хеві-ріфи із легкими клавішними програшами; ритм секція звучить як налагоджений механізм, чітко підкреслюючи брутальну мелодійність і загальну атмосферу альбому.

Поки що, на жаль, до України повільно докочується ця нова хвиля фанатіння від олдскульного дезу, який гратимуть хлопці, що вчора грали, наприклад, пост-рок чи idm, щоб отримати неповторне дивне звучання. Але для опенмайндів різного ґатунку існують Soulrest, які реліз від релізу дають ковток свіжого повітря, винурюючи із океану тотального копіювання старих майстрів.

Neformat.com.ua ©

1. When Words Fail 
2. Pokol 
3. Parallaxis 
4. Perpetual Decay, pt.II 03
5. Sine Fiducia 
6. Grinning In Spite 
7. Absurdity of Absurdities
8. The Burden Grows Heavier 

07.07.2017