Mortui Vultus — Distant Echoes (2025)

У січні постблековий одеський гурт Mortui Vultus після двох років плідної праці випустив свій перший альбом — "Distant Echoes". Про різноманітні впливи, які на ньому чутно, та як це все сприймається, розмірковує Єгор Фелюст.

Мене всесвіт вберіг від входження у блек-метал через "De Mysteriis Dom Sathanas" або Burzum, воно було завдяки Satyricon та Dimmu Borgir. Ба більше, перше з Mayhem, до чого дійшли руки, це "Ordo Ad Chao" та "Grand Declaration of War". Уявіть: 2008 рік, мені 15, вмикається прог-метал на однойменній композиції. Читаю статтю — це позначають "постблеком", закриваю статтю, видаляю Мейхем і забуваю про жанр загалом.

У голові мене підлітка не вкладалося, що жанр настільки похмурий, агресивний, навіть брутальний, може видозмінюватись. Що це за декламація замість воронячого каркання, поліритмія, перебори та рифи, які витісняють всюдисуще тремоло? Уже свідомо повернувшись до блеку через багато років, я зрозумів, що не всі бажають сковувати себе прославленими роботами та стояти на місці.

Слухайте Distant Echoes на стримінгах

Mortui Vultus, однак, для мене грають некомфортний постблек, який тегають хіпстерблеком, воідблеком/воідгейзом. За словами самих музикантів, у "Distant Echoes" від треку до треку трапляються перехід на слабкі долі, ламані ритми та поліритмія, хардкорні брейкдауни, відвертий шугейз, відголоски мідвесту й навіть загравання зі скрімо-експресією.

Відчуття після себе цей матеріал залишає… незрозумілі. Немов змусили з’їсти якийсь делікатес. Для себе цей дискомфорт я пояснюю бажанням змішати сучасні елементи постблеку, але без композиційного та логічного розвитку. Немов кожен наступник трек музично не є продовженням попереднього та не розвиває його ідей.

Утім, після особистого спілкування з музикантами про нюанси створення альбому, його референси та особливості, я зрозумів, що насправді LP можна розділити на три категорії інфлюенсів:

• Депресивний (Begotten) та атмоблек (Kaskaskia, Woods of Desolation) — треки "Mara" та "Susurration".
• Построковий із домішками скрімо та постхардкору (Envy, Asunojokey) — трек "Broken Bed".
• Блекгейз та шугейз нової хвилі/хевігейз (Lantlos, Deafheaven, Nothing, Sadness) — треки "Outmoon", "Klekit".

Мені, як слухачу, комфортніше було б бачити все це в трьох окремих роботах. Так гурт вдало зміг би показати себе із різних піджанрових сторін. Виходить, я став заручником власних очікувань? Напевно. Адже на молодий та, несумнівно, перспективний проєкт я покладав занадто багато сподівань.

Особливо хотілося б подякувати за українськомовні тексти. Дуже приємно в окремих моментах виривати вухом шматки рідної мови та розуміти, що насамперед цей проєкт створений для тебе, носія мови. Та ще й у "Susurration" є відсилка на легендарний гурт Хвилини Тисячі Мільйонів із цитатою: "Спокій кришталю відчинять двері". Дуже гарна згадка.

"Broken Bed" виявився, на мою думку, найміцнішим із трьох піджанрових розгалужень. Унаслідок цього експерименти на інших чотирьох композиціях дещо тьмяніють. У рамках серії мініальбомів, припускаю, увага так би не втрачалась. До того ж це б розв’язало музикантам руки й дало нагоду пропрацювали більш окреслені межі скрімо, шугейзу чи постхардкору.

Але чи робить це альбом поганим? Думаю, у контексті рецензії зрозуміло, що ніскільки.

Mortui Vultus — постблек-метал/блекгейз-гурт, заснований у 2022 році. Наразі в дискографії музикантів два сингли й альбом "Distant Echoes" (2025).

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Mortui Vultus у мережі:

https://linktr.ee/mortuivultus