Ivan Humoreska випустив дебютний альбом про панічні атаки та абсурдну реальність

1 грудня Ivan Humoreska презентував свій дебютний альбом "Ми маємо уявляти Сізіфа щасливим", куди увійшли 14 композицій про життя, панічні атаки, війну та абсурдну реальність.

У пресрелізі музикант зазначає, що намагається не обмежуватись одним стилем, бо вірить, що у 2023 році жанрів більше не існує. 

Альбом також доступний на стримінгах

Назва альбому "Ми маємо уявляти Сізіфа щасливим" є прямою відсилкою до Альбера Камю — саме цією фразою завершується його есе "Міф про Сізіфа", присвячене тематиці абсурду людського життя.

"Пишучи цю книгу впродовж II світової війни, у французькому підпіллі, автор і сам мав певні підстави сумніватись в існуванні всіляких сенсів для життя. Як би дивовижно це не було, але наприкінці твору Камю виводить думку, що відсутність сенсу, чи то пак, влада абсурду над світом, не означає, що життя не має снаги бути прожитим. "Гнітючі істини відступають, коли їх розпізнають". Не в боротьбі з абсурдом, а у зневазі та прийнятті його ми прокидаємось щоранку. Десь такими пафосними думками я, наївна дитина часу, надихався, складаючи ці пісні", — рефлексує на працю французького письменника автор релізу Іван Гумореска. 

Іван розпочав свою музичну діяльність два роки тому, і на цей комент, окрім повноформатника, має у дискографії також два мніальбоми — "Смерть однієї амбіції" та "Літо", а ще декілька синглів, зокрема і спільний з Юрієм Бондарчуком сингл "Нога". 

Над новим альбомом Іван працював із запрошеними музикантами: Денис Камкін відповідав за барабани, Нікіта Власов записав піаніно і саксофон для декількох треків, а джембе Аліни Шеремети можна почути ближче до кінця альбому. Фото музиканта для обкладинки зробила Оленка Високолян. 

У пресрелізі Іван також розкрив зміст треків з альбому, ось декілька з них: 

"Вирва". Пісня про нашу жахливу реальність, де такі прості речі як дитячий садок, дорога до роботи чи город біля хати можуть надовго стати свідками і символами розрухи та смерті, аж поки їх не приведуть до ладу. Не перетворять чи то на артоб’єкт, чи то на бліндаж, або просто не засиплють землею. Слід зникне, а наслідки — ні.

"Закінчення сумного дня". Два роки тому мої дні сповнились новим "хобі" — тривожністю та панічними атаками. "Закінчення сумного дня" — це опис звичного дня. Відчуття, коли ти весь день боровся із собою, і врешті переміг, проте в голові звучать лише депресивні думки і аргументів проти немає, і сил працювати немає. 

"Маріуполь". Вперше пісню я видав на початку повномасштабної війни, ще коли захисники Маріуполя тримали оборону Азовсталі. Жахіття Маріуполя не давало змоги повністю усвідомити реальність, адже це було за межами розуміння. Але пісня про інше. Тоді, в березні-квітні 22-го, я зрозумів — навряд ще хтось колись побачить красу міста Маріуполь. А все що я чув про нього від друзів з Донбасу — саме про красу. Ось я і вирішив — нехай він буде красивий не лише в спогадах містян, а ще й в моїх віршах.

"Кінчаючи". Вірш Богдана-Ігоря Антонича, який мені просто сподобався своєю назвою. Якось я прийшов зі стендапу Сергія Чиркова, який дуже красиво цитував Антонича, як підсумок свого виступу. Це надихнуло мене перечитати його вірші, якими я захоплювався у 2013-му, коли лише переїхав у Львів вчитись. Тоді Антонич здавався чимось дуже справжнім на фоні усієї іншої львівської "пряничності" або бруду пабу "Буковскі". Тож цією піснею віддаю йому шану".

Ivan Humoreska у мережі: 

https://www.instagram.com/ivan_humoreska/
https://twitter.com/Ivan_Humoreska

Фото надані виконавцем