Dahau Holidays — Шудра (2020)

Після 4 років мовчання адепти дарквейву Dahau Holidays раптово повернулися з новим альбомом. Яким він вийшов і чи задоволені ним фани гурту?

Люди, які встигли пожити на крайньому сході та заході України, а тепер оселилися на її півдні; ті ще меломани й любителі почитати важку філософську літературу; експериментатори, які змінили та перепробували не один десяток синтів і подібної техніки — такий бекграунд я би хотіла навести для дуету Ксенії Янус та Вадима Олійникова, аби уважний слухач розумів, з ким має справу (а саме вони є ядром команди, хоча Dahau Holidays водночас не є дуетом). Ще я хочу зауважити, що вважаю цих людей своїми гарними друзями, тому десь це буде на мої судження впливати, утім загалом аналіз постараюся зробити об'єктивним, наскільки це дозволяють рамки такого жанру, як рецензія.

З творчістю Dahau Holidays я знайома з найпершого їхнього мініальбому "Brest" (2014), який, виданий на касеті, особисто передавала Сергію Жадану, бо там є пісня "Лілі Марлен" на його вірші. Уже з того першого релізу була очевидною любов гурту до готичної культури, але куди більше мене й тоді, і зараз цікавили їхні тексти. Це певна суміш прочитаних книг, цікавого життєвого досвіду, різних культурних відсилок, які без додаткових пояснень не завжди і зрозумілі. Наприклад, пісня "Ленти" з того EP для мене була загадкою, доки Вадим не розповів про походження ідеї для приспіву, а йшлося насправді про роботу на будівництві й будівельне сміття, відповідно. Як такі буденні речі змогли поєднатися з ідеєю про нікчемність життя, то вже загадка до мозку творця, але декодувати тексти Dahau Holidays цікаво було із самісінького початку.

За два роки, у 2016-му, вийшов безіменний альбом, яким гурт ознаменував припинення діяльності, адже на той момент дует Вадима та Ксенії вирішив зосередитися на трохи іншій музиці в рамках проєкту Климентово Поле. Цей безіменний реліз я й зараз назвала би своїм улюбленим, адже в ньому якість звучання сильно виросла, а тексти і далі радували похмурими образами. Чого варта хоча б пісня "Исход", побудована на однойменній книзі Петра Сілаєва. Та і взагалі, як на мене, усі пісні на тому альбомі однаково потужні, складно виділити одну найкращу.

Гадаю, лонгплей "Шудра" став для мене й інших відданих фанів гурту подарунком, адже особливих ознак відновлення діяльності Dahau Holidays помітно не було, а почути щось нове від них ми вже й не сподівалися. Але ось воно! Коли зараз, у 2021-му порівняти "Шудру" і "Брест", то різниця дуже відчутна. Протягом усього свого творчого шляху Dahau Holidays зі звуком працюють самі, тобто той прогрес, який ми бачимо на останньому записі, є результатом тривалої роботи над собою, численних спроб та помилок. Мабуть, найяскравіше це чутно на вокалі Вадима, але і якість зведення сильно радує — усі інструменти в міксі достатньо яскраві самі по собі, але і вкупі звучать гармонійно.

Але є одне але. За словами музикантів, треки для останнього альбому вони збирали протягом тривалого часу, а саме "Жёлтые лампы" та "Франсуаза" були написані ще в 17 році, а "Торез" Dahau Holidays грали наживо ще у 2015-ому на Неформат фесті. І ця різниця досить сильно відчувається — перші дві пісні провокують слухача на похмурі, але активні танці, після чого, знову на дві пісні, досить раптово темп сповільнюється — такий собі період для повільного танцю. Далі трохи бадьоріший "Торез" і завершується все звичайним кавером на порівняно відому пісню Банда четырех “Любовь это власть”. Виходить трохи специфічна дискотека, яка не кожному зайде, і саме тому попередній альбом із його однорідністю мені все ще подобається більше.

Якби мене просили виділити одну найхітовішу пісню на альбомі, то це, однозначно, "Франсуаза". Але, що цікаво, задумана вона як антиестетичний маніфест вторинності чи гімн неоригінальності, адже текст її складається з власних рядків Вадима, шматка пісні Fleur "Сегодня" і пісні "Выстоим" гурту Грот.  А басова партія взагалі узята з пісні "Space Monkey" гурту Placebo. Натхненням же для створення "Франсуази, за словами виконавця, стала книга Жане "Богоматерь Цветов". Після такого пояснення удаватися в детальний розбір усієї лірики страшнувато, тож не буду цього робити, але зауважу, що для мене, як людини, що виросла на заході України, світовідчуття учасників Dahau Holidays, продиктоване зокрема їхнім походженням із протилежного кінця неньки, завжди було чимось самим по собі захопливим, додатковою культурною родзинкою, і тут я відчуваю це також.

Висновок? Якщо ви любите дарквейв, Dahau Holidays мусите послухати обов’язково, врешті не так багато команд у нашій країні цей жанр представляють. Можливо, альбом "Шудра" й не став шедевром, але для такого збірного релізу це нормально. Куди важливіше, що це сигнал для фанів — гурт живий і пише новий матеріал, який, сподіваюся, уже буде більш цілісним. А “раз дякуву” й за такий підгін.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію усієї редакції Neformat.com.ua

 

Dahau Holidays заснували в Ужгороді переселенці з Донецька Вадим, Ксенія, Руслан та Олександр. У 2014-му вони видали перший мініальбом "Brest", що випускався на касетах ужгородським лейблом та промо-групою КРУК. Потім був невеликий реліз "Котлован" (2015), а вже у 2016-му Вадим та Ксенія переїхали до Одеси, де вирішили продовжити музичну діяльність в інших жанрах та під іншою назвою. На прощання видали безіменний альбом та провели невеликий тур Україною. За той період діяльності колектив встиг дати чимало концертів та відіграти на знакових українських фестивалях. Згодом Вадим та Ксенія працювали над проєктами Климентово Поле та Орфос, а у 2020-му раптово повернулися до діяльності з LP "Шудра" та оновленим складом.

Dahau Holidays у соцмережах:

https://dahauholidays.bandcamp.com/

Neformat.com.ua ©

1. Жёлтые лампы
2. Франсуаза
3. Счастье
4. Имя
5. Торез
6. .

25.11.2020
Nava Records