Монтеск'є: Я не цураюсь творчого затишшя
Львівський музикант-мультиінструменталіст Ігор Хоркавий повертається після дворічної паузи з новою піснею "Мандрівник 1927". Розпитали виконавця про неї, війну та найближчі плани.
Сольний проєкт музиканта-мультиінструменталіста зі Львова Ігоря Хоркавого. Над записом інструментів та аранжуваннями працює самостійно у своїй домашній студії. Гітарист лайв-бенду Паліндрома та співавтор музики.
"Мандрівник 1927" — це перший реліз Монтеск’є за два останні роки, якщо не рахувати появи спільного треку з Паліндромом на його останньому альбомі "Придумано в черзі".
У "Мандрівнику" Ігор використав вірш Володимира Свідзінського зі збірки "Вересень" 1927 року. Головний герой у сутінках потрапляє у світ природи, який тривожить його спокій.
Пісня також доступна на стримінгах
— Чи могли б ви трохи детальніше розказати, як знайшли Свідзинського, яке враження склала на вас його творчість, його доля?
— Протягом 2020 року і більшої частини 21-го я працював у Науковій бібліотеці на Драгоманова у Львові, у відділі, через який проходило дуже багато різних книжок. Через ковідну ізоляцію і специфіку роботи було багато часу на читання і дискусії з колегами. Я часто брав книжки, які мені просто траплялися в книгосховищі. Так і знайшов твори у двох томах Свідзінського, впорядковані Елеонорою Соловей. Пані Елеонора згодом допомогла мені з нюансами авторського права, за що я їй уклінно вдячний.
Свідзінський — поет глибоко закорінений в європейську традицію, який дуже вирізняється на тлі наших літературних 20-30-х. Ніби він десь окремо від всіх, у своєму містичному світі. "Похмуро, сумно, але дуже яскраво", - подумав я тоді. Це і вражало. Як і передчуття власного фатуму в рядках: "В полум'ї був спервовіку / І в полум'я вернуся знову...".
Я зробив дві пісні на його вірші. Хотілося видати другу як бісайд до "Мандрівника", проте через певні нюанси не встиг її доробити. Якось її десь опублікую, щоб завершити цей мініцикл.
Народився на Вінниччині. У жовтні 1925 року переїхав до Харкова, де працював літературним редактором та видав другу поетичну збірку "Вересень". Але після 1927 року вірші Свідзинського не друкували. Як пояснювали радянські критики, за фаталізм. Отож, основна частина його доробку — лірика, балади, віршовані казки — залишалась у рукописах. Однак усі вони згоріли під час жорстокого вбивства-страти поета 1941 року.
Коли німецькі війська наближалися до Харкова, НКВД заарештував тих харків'ян, які ще не евакуювалися, зокрема представників української інтелігенції. Свідзинський знав, що приречений на арешт, тому переховувався у друзів. Але 27 вересня 1941 року був арештований за звинуваченням в антирадянській агітації. Разом з іншими арештантами його гнали під конвоєм на схід. Коли виникла загроза оточення німецькими загонами, арештантів в селі Бутирки Курської області загнали в покинуту господарську будівлю, яку облили бензином і підпалили.
Кільком іншим особам вдалося врятуватися, але Свідзінський загинув, а його ненадруковані рукописи згоріли. Винятком став великий рукопис збірки недрукованих поезій "Медобір", яку поетові Олексі Веретенченкові вдалося вивезти за кордон. (інформація з Вікіпедії)
— Як війна відобразилися на вашій творчості, на власному житті?
— Якщо говорити про цю фазу війни, то одним з найбільших потрясінь було, коли рідний брат пішов на фронт. Ми з ним дуже близькі. Ми збирали кошти на авто та інші речі для його підрозділу. У перші дні я поїхав до Києва працювати з французькими журналістами. Пам’ятаю, що було дуже страшно. Тоді це здавалось 100-метрівкою з бар’єрами без розуміння, коли фініш. Вже пізніше прийшла ясність, що це марафон, теж без певності, коли фініш.
Зараз я працюю з міжнародними організаціями, які збирають свідчення очевидців, людей, які жили під російською окупацією. Це дуже детальні розповіді, які потрібно документувати, щоб потім винні були покарані. Психологічно складно з цим працювати, бо дуже часто це ще й графічна складова свідчень.
Відверто, поки що не відчуваю, щоб у моїй творчості щось кардинально змінилось або якось покрутився флюгер цінностей. Можливо, потрібен погляд збоку. Навпаки певні речі зацементувались і стали чіткішими у світосприйнятті, як-от розуміння плинності життя і цінності любові. Треба трохи історичного дистансу для аналізу. До того ж справжньої війни, яка відбувається на передовій, я ще не бачив, тому важко щось про це казати. Я далі стараюсь працювати над минулорічними піснями, є й старіші артефакти. Намагаюсь писати нове. Чи є там війна? Звісно, що є, бо це частина нашого життя, але кожен здекодує це по-своєму.
— Чи відчуваєте вплив співпраці з паліндромом у власній творчості?
— Безумовно, щось мусить бути, але що саме — важко сказати. Я залишаю там маленьку частину себе, тому дивно було б, якби не впливало. Я знаю Степана ще зі шкільних часів, в нас доволі багато спільних спогадів, бо ми росли в одному районі, ходили до однієї школи. Це зближує. Наші музичні смаки теж часто перетинаються, хоч я й рідко слухаю блек і насправді мало що знаю про "важчі" жанри. Але Cocteau Twins ми любимо однаково сильно.
Спільна пісня паліндрома та Монтеск'є
— Чим була викликана дворічна пауза у ваших релізах та чи вже маєте якісь подальші плани щодо нових пісень, живих виступів?
— Я відчував, що мені було нічого сказати. Це був якийсь період самозанурення, переосмислення себе в період епідемії та перевтілення, зокрема завдяки бібліотечному простору і людям в ньому. Я там ніби розчинився у вічності, без відчуття часу, заблукав у борхесівському шестиграннику. І це був чудовий час попри всі бюрократичні нюанси.
Я намагався тоді щось писати, але не до кінця був задоволений матеріалом. У якийсь період навіть звик до того, що нічого не писав. Я не цураюсь творчого затишшя. Про це зокрема наша зі Степаном пісня на його альбомі. Тоді я просто пропускав через себе різну літературу і нотував враження у щоденнику. Загалом, хотілося би більше відточувати майстерність написання лірики, бо є куди рости. На щастя, є такі поети як Свідзінський, які стають орієнтиром і показують щось витонченіше і тривкіше за манівці графоманії.
Зараз у планах видати ці дві пісні на слова Свідзінського. Можливо, зробити відео на якусь з них. Хотілося б також доробити з десяток пісень і скласти їх у цілісний альбом. Але важко щось зараз конкретне планувати.
Щодо виступів, то готую соло-сет з драм-машиною та планую зробити кілька концертів, щоб зібрати трохи коштів для нашої армії.
Монтеск’є у соцмережах:
https://www.facebook.com/montesqie
https://www.instagram.com/montesqie
https://soundcloud.com/montesqie
https://montesqie.bandcamp.com/track/1927
https://www.youtube.com/c/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%81%D0%BA%D1%...
