Історія українського неофолку в кількох словах
Здається, за написання цілісної історії вітчизняного дарк-фолку/неофолку ще ніхто не брався. І, справді, не варто – надто складно. А от зробити невеличкий нарис на цю тему – можна. Отже… 

 

Протонеофолк. 90-ті роки XX століття.

 

1991 року учасник готичного гурту «Баніта Байда» Дмитро Добрий-Вечір створив культову команду «Вій». Їхня похмура етніка, наповнена образами української демонології, язичницьким світобаченням і навколохристиянською рефлексією, стала провісником майбутньої появи більш «концентрованого» та яскраво вираженого дарк-фолку/неофолку у вітчизняній культурі. А гурт «Вій» функціонує і досі. 
 

 

Перша хвиля українського неофолку. Кінець 90-х років ХХ століття – «нульові» роки XXI століття.

 

1997 року сестри Олександра Волох і Валентина Сизевич організували dark ambient / neofolk гурт «Вежа Хмар». Наступного ж року до дуету доєдналася Олена Лукіна. Таким чином, виник прецедент (три вокалістки в одному проекті) як у вітчизняній, так і в світовій неофолк-культурі. Змінивши декілька учасників і записавши трохи менше десяти альбомів, унікальний гурт розпався 2008 року.
 
 
 
Навесні 1998 року київські музиканти Володимир Кучинський і Віктор Магомет створили одну з ключових формацій української «темної сцени» – «Ворождень». З різними варіантами складу цей проект «дожив» до сьогоднішнього дня, доволі регулярно (як для андеграунду) випускаючи альбоми та тішачи своїх слухачів похмурим звучанням у всіх його проявах (включаючи й дарк-фолкове). 
 
 
Найвідомішим же проектом першої хвилі українського дарк-фолку стала «Nekраїна», створена одеситом Георгієм Чарським 1996 року. Гурт настільки «класичний» для вітчизняної неофолк-культури, що розповідати якісь подробиці про нього – зайва річ. Зазначити можна лише один сумний факт – від 2009 року проект не радує новинами про своє існування. Шкода.
 
 
 
2005 року в житті українського неофолк-руху сталася знаменна подія. Вийшла збірка «Полин квітне». До збірки ввійшли композиції «Вія», «Вежі Хмар», «Nekраїни», «Замкової Тіні», «The Litz» (їхній лідер львів’янин Дмитро Ходико і був ініціатором створення збірки) та інших. На «пластинці» дарк-фолк/неофолк було представлено в дуже широкому розумінні, з розмиваннях чітких кордонів жанру, що можна вважати «мінусом», можна – «плюсом», а можна – історичним фактом. Більше половини учасників збірки невдовзі після її виходу «заморозили», а то й узагалі припинили творчу діяльність у неофолковому напрямку.
 
Завантажити збірку можна тут. 
 
 
 
 

Друга хвиля українського неофолку. Кінець «нульових» – «десяті» роки XXI століття.

 

2010 року у Миколаєві Сергій Гололобов на уламках постпанкового/фолк-рокового гурту «Wiseword» створив проект «Wiseword.Nidaros». Формація записала три альбоми та продовжує існувати досі, попри малу затребуваність навіть серед слухачів українського дарк-фолку/неофолку.
 
 
На початку 2014 року Наталя Гриценко та Леонід Жданов утворили колектив «Casa Ukrania». Перший їхній альбом «Terra Ukrania», що мав етно-електронне звучання, вийшов 2015 року, а за два роки побачив світ і більш «канонічно-неофолковий» лонгплей «Ouroboros». Проект вирізняється якісними та помірними аранжуваннями, потужним жіночим вокалом і певною «класичністю» загального звучання композицій, що робить їхню музику «мастхевом» для поціновувачів сучасного українського андеграунду.
 
 
Приблизно 2013 року (а то й набагато раніше) виник загадковий київський проект «The House Of The Hidden Light» («Дім Потаємного Сяйва»). Довгий час це дітище таємничої особи під псевдонімом Альбін Грау випускало різноманітні експериментальні (переважно – нойзові) релізи. Але у другій половині «десятих» років ХХІ століття формація спробувала себе і в дарк-фолковій стилістиці. Вийшло просто чудово. 
 
 
 
Друга хвиля вітчизняного неофолку, менш потужна за першу, без особливих «розривів у часі» перетекла у подальший етап.
 

Третя хвиля українського неофолку. З 2015 року – донині.

 

До цього етапу можна віднести проекти «morde,Heinrich!», «Abendland» і «Codex Nihilim». Це самобутні виконавці, чия творчість орієнтована більше на західноєвропейську музичну стилістику, ніж на типову українську. І якщо раніше вітчизняний дарк-фолк/неофолк мав національне звукове «обличчя», то тепер має інтернаціональне, без прив’язки до місцевої етніки. В який бік і як саме розвиватиметься діяльність цих проектів – побачимо найближчим часом.
 
 
 
 
Саме в період третьої хвилі українського неофолку вийшла «Ноктурналія» – друга тематична вітчизняна дарк-фолкова збірка. Цей реліз 2017 року об’єднав виконавців усіх трьох «історичних» неофолкових етапів («Ворождень» – перша хвиля; «Wiseword.Nidaros», «Casa Ukrania», «The House Of The Hidden Light» – друга хвиля; «Abendland» і «Codex Nihilim» – третя).
 
 
Варто зазначити, що збірка вийшла на лейблі інформаційного порталу KHATACOMB, створеного 2016 року з метою розпочати висвітлення знакових подій у світі вітчизняного та не лише вітчизняного музичного (а інколи й не цілковито музичного) андеграунду. Отже, можна втішно констатувати, що третя хвиля українського неофолку є доволі плідною.
 
Підсумовуючи вищевикладений «нарис», варто лише вказати, що вітчизняний дарк-фолк/неофолк існував, існує… а його «адептів» не так уже й мало, як прийнято вважати. Добрий десяток виконавців, декілька десятків альбомів і декілька сотень слухачів – це незлий варіант, як на андеграунд. І не тре’ прибіднятися!           
   
Ілюстрація - картина Марії Приймаченко "Лев зламав дуба" (1963)
Neformat.com.ua ©
Поделиться