Komissiya — R.Complex (2018)

Для мене Київ завжди був центром усього: від культури до економіки, від політики до мистецтва, від науки до винахідництва. Найсвітліші голови та найпалкіші серця завжди намагалися дістатися столиці та підкорити її, бо вона давала і дає можливість для цього. Місто володіє усім необхідним для реалізації бажань, але навіть попри це залишається у ньому завжди щось своє, особливе.

З іншої сторони, ми маємо Одесу, місто, що протягом багатьох років було під впливом не одного десятка культур та стилів. Тому мені хотілося, щоб автори сьогоднішнього релізу були родом з морських воріт, але ні. Їх місце виникнення — столиця, Київ. Зате лейбл, що опікується гуртом, - Masterskaya, і ним володіє талановитий та різносторонній Іван Дорн.

Про гурт

Усе вищесказане було про Komissiya, молодий квартет, який заявив про себе минулого року, видавши LP "R.Complex". Ніякої інформації про учасників, минулі або сторонні проекти немає. Також відсутня будь-яка інформація про сам альбом, окрім прес-релізу з двох абзаців, у якому стисло, майже по-спартанськи, розкривається ідея альбому та його стилістика.

Про альбом

"R.Complex" побачив світ 29 червня. Як вже було згадано вище, робота вийшла під егідою лейблу Masterskaya, і ось про що йдеться у прес-релізі:

"Дебютний альбом "R.Complex" київської четвірки Komissiya — іронічна інді-альтернатива, котра через натиск гітар та лірику доносить тривожні повідомлення про хворобливий соціум. 7 треків розкривають концепцію ''комплексу рептилії'' — найдавнішої частини людського мозку. Він відповідає за примітивні бажання пошуку їжі, комфортних умов та хтивість. Мозок рептилії працює на рефлекторному рівні, рятує нас від небезпек і водночас, керує найбільш прагматичним, що є у нас. Про це і пісні гурту: про консюмеризм, обивательство, залежності та незахищеність".

Про музику

Напевно, перші разів п’ять, поки альбом безперервно грав у плеєрі, мене не полишала думка, що переді мною щось особливе. Унікальним, звісно, назвати подібне язик не повернеться, але й чимось посереднім також. Але це перші разів п’ять, повторююсь. Далі, при більш детальному прослуховуванні, розумієш, що все гарне кудись зникає, немов ти вийшов з туману. Більша частина, на жаль, дійсно брит-поп. Переважно, це калька на Blur, про яких йшлося у другій частині прес-релізу:

"Komissiya не намагається домогтися чистого гітарного звучання. Орієнтиром у звуці та естетиці став період розквіту брит-попу 90-х років. У той самий час, у піснях "Eggshell" та "Working Class Villain" відчувається намагання відтворення духу панк-року.

Головна композиція альбому — "Eggshell" є одою консюмеризму. В ній гурт порівнює своє покоління з динозаврами кінця мезозойської ери. І ми, і вони живемо без страху, займаємося своїми дурними повсякденними справами, поки нам на голову не звалиться метеорит. Всупереч тому, що гурт називає себе ''інді-ящірками, які грають мем-панк'', їх ідея проста, ясна та прямолінійна, чим гаражні чарівники інді-альтернативи та виділяються серед інших гітарних колективів."

Робота тривалістю в півгодини, котра розділена на сім повноцінних частин, не демонструє прив’язки до якогось конкретного стилю. Занурюючись в альбом стає помітно, що джерела натхнення можна перелічити на пальцях однієї руки та ще декілька залишаться вільними. Так, прес-реліз розповідає про власну варіацію брит-попу, але ця варіація починається і закінчується на Blur, до того ж, незрозумілий задекларований намір відродження духу панк-року, якого тут немає взагалі.

  • Вступна частина треку "Beaten Up", як би це дивно не виглядало, звучить немов Bicycles For Afghanistan вирішили зробити сайд-проект з учасниками Maloi для створення найкращого літнього рок-гурту. На жаль, все інше — типовий, новий російський рок/пост-панк, який втрачає актуальність.
  • Наступний трек "Eggshell" демонструє кардинальну зміну настрою в бік згаданого вище брит-попу, альтернативного та інді-року а-ля Blur. Для прикладу, щось подібне на теренах України грають миколаївські Cherry-merry. На цьому, розмова про різноманітність повинна бути завершена, адже всі наступні треки або повторюють блюровий "Eggshell", або пост-панковий "Beaten Up".
  • Знову-таки, повертаючись до прес-релізу, в котрому йдеться про дух панк-року, щось близьке до цього є у "Working Class Villain". Звісно, нічого спільного з класичним американським чи британським саундом немає. Найбільш вдалим порівнянням є: ''Blur, які створювати музику відразу після Sex Pistols''.
  • "Signs Of Bad Memory" — поп-мотив, британський поп-рок і навіть паб-рок, цінності в якому — нуль, окрім, звісно, мелодично-танцювального приспіву.
  • "Chill Pills" також, можливо, загубилася б серед калькованих версій творчості Blur, але наприкінці цієї композиції лунають семпли психоделічного/спейс/краут року. Хоча, я можу помилятися, і це просто невеличка варіація титульної мелодії якоїсь радянської спортивної передачі.
  • "People's Republic of Freaks (Anymore)" — біла ворона серед інших шести чорних. Як мінімум, через тривалість у шість хвилин, як максимум, через ще більші експерименти та загравання з психоделічним роком, настільки, що мені здавалося, ніби я чую відголоски Black Sabbath, а саме "Planet Caravan".

Про відео

Усього з альбому було екранізовано два треки — "Mutabor" та "Eggshell", котрі концептуально продовжують ідеї, закладені в аудіо та ліриці.

Мутабор — це чарівний порошок, що фігурує у казці Вільгельма Гауфа ''Халіф-лелека'', за допомогою якого можливо було перетворюватися на будь-яку тварину. Також, з латині це слово перекладається як ''я перетворююсь ''. Власне, саме відео — нарізка з однойменного радянського мультфільму 1981 року режисера Валерія Угарова, коли весь сенс 20-хвилинного мультфільму викладено у чотирьох.

Любов до лоу-фай відео та картинки з ''піском'' продовжується в "Eggshell". Тут головними персонажами є костюмовані динозавр та моторошно усміхнений банан, які роблять хаос на вулицях Києва та в магазинах одягу на радість та здивування перехожих. ''Тут у нас ода консюмеризму '', — кажуть самі артисти. Серед цікавих моментів — пересічний громадянин, що знімав вакханалію на кнопковий Сіменс.

Висновок

Мені, наприклад, не зовсім зрозумілі емоції, що викликає Komissiya своїм дебютом. З однієї сторони, це калька та типове перегравання класиків якогось періоду, у цьому випадку Blur. З іншої, альбом переповнений моментами, що показують захоплення гурту не тільки британською музикою 90-х.

Ідея "R.Complex" не є новою, вони не перші та не останні, хто звертається до теми консюмеризму або теорії споживання. На жаль, тексти не знаходяться у вільному доступі, тому, що конкретно намагалися донести автори, залишається лише здогадуватись, озброївшись тим, що можливо почути під час прослуховування.

Дати якусь конкретну оцінку альбому — важке завдання. До якості запису питань немає, хоча можна прискіпатися щодо акценту та правильності вимови, але, у цьому випадку, це скоріше плюс. Як для того, щоб назвати альбом ''відмінним", у ньому забагато сірих плям, а як для пересічного — білих.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Komissiya у соцмережах:

https://komissiya.bandcamp.com/
http://soundcloud.com/komissiya
http://facebook.com/komissiya
http://instagram.com/komissiya
https://vk.com/komissiya_band
https://apple.co/2p7yALH
https://spoti.fi/2NFwoZI

Neformat.com.ua ©

1. Beaten Up
2. Eggshell
3. Mutabor
4. Working Class Villain
5. Signs Of Bad Memory
6. Chill Pills
7. People's Republic of Freaks (Anymore)

29.06.2018
Masterskaya