Beyond the Pleasure - Party Metal (2019)
Автор: Sandbox Magician

Кількості релізів Beyond The Pleasure та їх активності можна позаздрити — гурт, за приблизно три роки існування, випустив більше пісень та кліпів, ніж більшість вітчизняних колективів. До того ж, з'їздив у парочку турів (не тільки по Україні, але побував і у Європі, а зараз їде у другу подорож на Захід). Але при цьому всі їх спроби в музику не увінчались успіхом.

Так, перший реліз "God of War" (2017) місцями пристойно звучить і добре записаний, але тут трапляється форс-мажор — виявляється, гурт далеко не так добре грає матеріал, як це вилизано на ЕР. Мало кого вже здивуєш навороченим матеріалом, величезний процент якого під час концертів просто-напросто запускається з ноутбука, але абсолютно ніякий вокал вкупі з відверто поганою музикою на наступних треках роблять колективу погану славу.

Не рятують ситуацію навіть гарні та дорогі кліпи (у рамках ринку/сцени), де, очевидно, велику ставку роблять на об’єктивізацію (привіт напівоголеним жінкам у кожному відео!), а також пафосний і по-поганому вульгарний стиль поведінки гурту в соцмережах та під час інтерв'ю. Хлопці, зухвалість вам не личить, серйозно.

На другому релізі "Take Me Back To Hell" (2018) прослідковуються все ті ж проблеми, що були відкриті під час дебютного виступу на BUMA 2017 — огидний вокал і слабка музична складова помітна від початку і до кінця запису. Однак, гурт зробив цікавий експеримент і дещо спростив музику: якщо на "God of War" було багато складних гітарних ходів і в цілому технічно навороченого матеріалу, то тут вже пішла простіша та більш примітивна схема створення треків — пишемо мелодії, які будуть осідати в голові та пхаємо в кожен приспів.

Рецензія на Beyond the Pleasure - Take Me Back To Hell (2018) від Єгора Фелюста

На новому ЕР "Party Metal" гурт зміг стрибнути ще вище (якщо це можна так назвати) у композиційному і навіть ліричному плані. При прослуховуванні нових треків задаєшся питанням, а чи не надто активно Дмитро Губський (вокаліст і лідер ВТР) надихався альбомом Space of Variations — Mind Darknet? І, як результат, взяв звідти все найгірше (правда, і хорошого на тій платівці дуже мало).

Хочете речитативчик як у хлопців з Вінниці? Тепер і у Beyond The Pleasure таке є! А як щодо електроніки та текстів про тусовки, вечірки та алкоголь? Будь ласка, всі чотири пісні про це. Все це під соусом фірмового вокалу маестро Дмитра, як то кажуть, вишенька на торті. А всередині самого десерту у нас недоречні вставочки, написані у FruityLoops а-ля SOV і навіть якийсь Поплавський (як в треці Party Hard), нудні рифи та душок вторинності самого матеріалу крізь увесь хронометраж релізу.

Хочеться розбирати текст кожної пісні та прямо цитувати з примітками "НІКОЛИ ТАК НЕ РОБИТИ", тому що так вульгарно, так одноманітно і так нудно треба ще постаратись скласти. Не виключено, що лірика усього альбому і взагалі була написана на коліні під час поїздки на таксі додому після чергової вечірки, яка так вразила музикантів, що вони вирішили цій вакханалії присвятити цілий реліз.

Dance! Dance! Don’t Stop!
Jump! Jump! Don’t Stop!
Move! Move! Don’t Stop!
Shake your fucking ass! Don’t Stop!
_____
Танцюй! Танцюй! Не зупиняйся!
Стрибай! Стрибай! Не зупиняйся!
Рухайся! Рухайся! Не зупиняйся!
Тряси своєю їбаною дупою! Не зупиняйся!
"Don’t Stop"

Money makes us happy, man, oh, this godlike feeling
Fuck, fuck, fuck this bitch, until she is screaming!
_____
Гроші роблять нас щасливими, о , мужик, це божественне відчуття
Їбати, Їбати, їбати цю курву, поки вона не закричить!
"The Only One Rule"

Night came down on city, I’m exhausted, the shadow of my former self,
I’m a bit drunk and don’t give a fuck, but it’s nothing in and of itself
Somewhere in the back of my aching flesh the devil’s spark is hiding
I’m going to release myself, my contradictory emotions are colliding!
_____
Ніч накрила місто, я втомився, тінь минулого мене
Я трохи випивший і мені поїбати, але це не саме по собі
Десь всередині моєї хворої плоті ховається іскра диявола
Я збираюсь звільнити себе, мої суперечливі емоції зіштовхуються!
"Party Hard"

Хоча окей, текст для "Party Hard" скоріш за все був написаний після першої дискотеки по дорозі на іншу. Але, вся ця дешева і пихата пафосна дурниця про алкоголь і доступних жінок інколи супроводжується огидним речитативом під гулкий біт — все як заповідали метри жанру, які вихваляють подібні цінності. А ще реліз підкріплений кислотним кліпом, у якому всі персонажі носять незрозумілий одяг, з вокалістом у помаранчевій накидці дорожніх працівників, гріллзами та очами як в Елджея. Однією п'ятою точкою на два стільці, тільки тут і піки точені, і самі знаєте що ще.

Єдине, за що можна похвалити Beyond The Pleasure — це завзятість і експерименти (не плутати з іншим словом). Гурт за три роки змінився так, що його можна і не впізнати, а на промо-фотографіях до нового релізу можна спостерігати обличчя лише одного фронтмена Дмитра Губського — або так і задумано, що інші заховались під масками, або попередні учасники раптово покинули гниючий катер і зараз разом з капітаном в плавання по Європі відправились лише сесійні музиканти, для яких це не більш, ніж просто заробіток. За що їм, в принципі, не має бути соромно.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Beyond The Pleasure у соцмережах:

https://beyondthepleasure.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/beyondtp/
https://www.instagram.com/beyondthepleasure/
https://www.youtube.com/channel/UCuqIU-32891Zjer_CoQULNA

Neformat.com.ua ©

1. Burn With Me
2. Don’t Stop!
3. The Only One Rule
4. Party Hard

25.02.2019