Обзоры по автору Егор Фелюст

У панк-андеграунді не дуже добре ставляться до гурту Порнофильмы, але їх перший альбом "Молодость и панк-рок" є наочною ілюстрацією того, як виглядають будь-які гурти на початку свого існування: гучні, вперті, швидкі, але не завжди цікаві. 

Для мене Київ завжди був центром усього: від культури до економіки, від політики до мистецтва, від науки до винахідництва. Найсвітліші голови та найпалкіші серця завжди намагалися дістатися столиці та підкорити її, бо вона давала і дає можливість для цього. Місто володіє усім необхідним для реалізації бажань, але навіть попри це залишається у ньому завжди щось своє, особливе.

''Коли дійсно солодко — цукор не потрібен". Такий ванільний флешбек ви можете отримати, якщо вип’єте каву в мережі кав’ярень "Львівська майстерня шоколаду". Хочу застерегти — це не реклама, це максимально вдалий вступ.

Доволі рідко зустрічаються релізи, про котрі хочеться писати все, окрім деструктивної критики. Релізи, які, здавалося б, досить маленькі, або великі, або переповнені всілякими інфлюенсами, серед яких важко спіймати лейтмотив, але коли така робота потрапляє до рук, то все й так зрозуміло — тут додавати нічого, надто все прекрасно.

Російськомовною частиною мережі ходить байка, що за допомогою свого твіттер-акаунту, Oxxymiron досить швидко дав поштовх кар’єрам декількох артистів, фан-база яких, на сьогоднішній час, прогресивно зростає. Комусь із них навіть під силу робити солдаути не тільки у столицях. Єдине, що потрібно, коли такий шанс випадає — не проґавити його та спрямувати отриманий поштовх в маси до необхідного русла.

Напевно, у вітчизняного пересічного слухача український хардкор може викликати неоднозначні емоції або враження, залежно від того, під яким кутом дивитися на загальний стан справ. Ну хардкор і хардкор, так? Що в ньому особливого? Але, можливо, треба просто мати бажання побачити більше та, озброївшись віртуальною лопатою, відкопувати реліз за релізом? Отоді є великий шанс побачити картину з усіх можливих сторін.

Новый хип-хоп подарил нам столько прекрасных имен, что сосчитать их будет крайне сложно. Что уж говорить - хип-хоп это сегодняшняя поп-музыка, которая задает тренды и векторы развития музыки.

Статистика 2018 года на основе рейтингов Spotify и Billboard говорят нам следующее:

Любой ривайвл всегда крайне занимательная и интересная вещь, ведь согласитесь - нет ничего приятнее, чем наблюдать за командами, по которым вы сходили с ума лет 10 назад, что сейчас заявляют о реюнионе, записи альбома или туре.

Очень даже складываются у нас дела с поп-музыкой, которую можно экспортировать на четыре стороны света, и она готова к этому, что немаловажно. Умеренно складывается с тяжелыми и относительно тяжелыми жанрами - есть примеры, как постоянно пропадающих в турах команд, так и тех, кто раз в год отправляется в евротуры или поездки в близлежащие страны. Электроника - непознанный мир, но судя по всему, который развивается хорошо, не зря ведь всё чаще и чаще слышится, что Киев это второй Берлин.

8 марта 2018 года благодаря усилиям Иана МакФарланда, басиста Blood for Blood, в свет вышел фильм The Godfathers Of Hardcore, посвященный одной из наиболее влиятельных групп гитарной музыки в принципе - Agnostic Front. Если быть более точным - её гитаристу-основателю Винни Стигма и вокалисту Роджеру Мирету. Если начинать рассказ о том, что эти два человека сделали для панк-сцены, то материал вполне может потянуть на диссертацию по истории современной музыки.

Не люблю исполнителей, которые под свое очередное "уникальное" творчество придумывают новые поджанры. Обычно, в таком случае, сразу же за обложкой скрывается типичная, однообразная, клишированная, серая и незапоминающаяся работа. В разделе маткора на портале getalbums в свое время промышлял человек под ником DpCoS, который любил выдумывать сумасшедшие стили для обозначения освещаемых им альбомов: Dadaistic/Schizophrenic/Tropical Mathcore, Depressive Post-Grind, Psychedelic Screamo, Eclectic Post-Core, Spazzcore, Magical Animal Hardcore, Grindpop  и т.д.