svrm – При смерти [demo] (2016)

Покинувши в 2013 році свій основний музичний проект – харківський припанкований блек-метал гурт Заводь – Сергій Ткаченко, будучи його основним гітаристом та співзасновником в той же час, про відпочинок, таке враження, навіть думати не збирався.  Але, якщо не лукавити, то вперше після відверто неприємних подій навколо Заводі про себе Сергій нагадав весною вже 2015 року, випустивши перше демо свого нового блек-метал проекту svrm– 7, запропонувавши далеко не таку бадьору та відривну музику, як це було раніше, про що свідчить сама тільки назва, адже в перекладі з естонської (??) слово «surm» означає «смерть».

Вищезгадане дебютне демо загальною тривалістю понад чверть години перехоплює подих практично відразу з першої композиції «mir», крізь хтонічний хаос і бруд якої прослуховується вірш російського відомого поета-футуриста Велимира Хлєбнікова «Из мешка…», який  у збірці 1986 року «Творения» йде саме під сьомим номером. Композиції на цьому демо характеризуються навмисно скрипучим викривленим шумливим підвальним звучанням як інструментальної частини, так і вокалу, що аж ніяк не вплинуло на мелодизм. Подібні враження викликає сайд-проект Блейка Джадда (Nachtmystium) – Hate Mediatation, провести паралелі із яким дозволяє також ліричне наповнення, присвячене деструктивній, пригніченій та приреченій тематиці. Крім того, вже в наступній композиції «Отчаяние» використовується однойменний вірш ще одного російського футуриста – Олексія Кручьоних. 

В тому ж таки 2015-му, але вже наприкінці літа, виходить друге демо проекту, джерелом назви якого слугувало найбільш відоме есе норвезького філософа-екзистенціалстіа Петера Цапффе – «Den sidste messias» («Останній месія»). Втім, попри інтригуючу назву та таку ж ліричну складову, якщо пройтись по треках («Ветер», «Ночь», «Кладбище», «Вонь», «Земля»), демо виявилось надто плоским та прісним в багатьох розуміннях в порівнянні з дебютником та вже третім демо, реліз якого відбувся зовсім нещодавно – 15 вересня 2016 року.

Чесно кажучи, враження від цього демо виявились двоякими: з одного боку Сергію вдалось записати справжній шедевр, який цілком і повністю здатний потягатись із як мінімум своїм дебютником, а в кращому випадку, то навіть з роботами інших проектів, включно із Заводдю, а з іншого При смерти виявився надто швидкоплинним – всього два треки, загальною тривалістю майже 6 хвилин. Зате яких! Кожен із них сповнений справжньої люті, ненависті та зневаги до міста як окремого організму, при чому хворого та деспотичного, природа якого - знищувати особистість, свободу кожної окремої людини, місто поневолює, принижує, воно не жаліє. В музичному плані При смерти звучить більш насичено та чіткіше, якщо порівнювати з попередніми релізами, що дозволило краще розчути вокал, який раніше тонув в насиченому брудному звуковому полотні. І, звісно, мелодії, які здатні закохувати з перших же секунд, і міцно вкорінюються в пам’яті слухача. Обкладинкою альбому, до слова, є фрагмент офорта «Νο. 2: Disparate de miedo» відомого іспанського художника і гравера Франциско Гойї зі збірки «Притчі», на якому зображені налякані привидом солдати.

В якості висновку хочеться сказати, що svrm для мене особисто став відкриттям осені на даний момент в цьому році щонайменше серед вітчизняної музики, хоч поки музика далі формату демо і не переступила, але, наприклад, для того ж Paysaged’Hiver це не показник. Словом, надіюсь по подальший розвиток подій, сподіваюсь на повноцінний студійний повноформат і CDдля власної колекції.

Bandcamp –https://svrm.bandcamp.com/

VK- https://vk.com/public74759663