Обзоры по автору Максим Солодовник

Перед нами – виданий ще на початку жовтня 2017 року дев'ятий повноформатний альбом плодовитого дуету з Дніпра. Ігор Ялівець та Сергій Ягода стабільно ведуть своїх слухачів стежками власної творчості, ніколи не роблячи довгих пауз. Такий високий для андеграунду темп я трактую виключно позитивно у випадку з Gamardah Fungus, адже багатство й різноманітність їхньої дискографії однозначно свідчить на користь такого підходу.

Якщо про те, яка країна нині є лідером на світовій black metal-сцені, можна вести дискусії, то зі столицею українського блеку завжди все було очевидним — за останні пару десятиліть лише лінивий не відзначав феномен харківського блеку та значимості його для жанру в цілому. Попри наявність у цьому практично прикордонному місті всесвітньо відомих гросмейстерів — про історію українського блеку, втім, на жаль, досі не написано жодної солідної книжки. Однак це проблема не музикантів, а слухачів, публіки.

Реліз п’ятого (за десятирічну історію проекту) повноформатника Bergrizen відбувся рівно на перший день Самайну і, зважаючи на світоглядну складову цієї музики, дату було обрано свідомо — нема в календарі більш слушного моменту для  випуску такої темної платівки.

За стародавнім самурайським висловом, чоловіком є той, хто не боїться мати справу з кров’ю. У жорстокій реальності сучасної України такої роботи вдосталь і про це нагадує не лише натуралістична обкладинка свіжого міні-альбому легендарної київської групи Ворождень… Водночас із європейської середньовічної традиції нам відомо, що культуру творять насамперед дві постаті — лицар і трубадур.

"ты такая номинированная на успех"
Грибы - "Велик"

Як тому, хто пам’ятає виступ найпершого складу Полинового Поля на сцені Рок-Січі, має CD з першим "полиновим" ЕР та спільну фотку із вокалістами другого складу, а також рецензував усі три попередні релізи львів’ян (останній з яких вийшов 8 років тому), писати цей огляд особливо відрадно. Успіхи українських музикантів завжди тішать мою меломанську натуру, але камбек тих, кого вже майже не сподівався побачити на сцені як гурт Полинове Поле — подвійна радість.

"Planetarium" — перший альбом у другому десятиріччі існування проекту Raventale і водночас — третій з моменту початку його концертних виступів. Загалом же це вже 8-й повноформатник у дискографії Raventale і два роки, які відділяють сучасність від його попередника, промайнули досить швидко, тож новина про вихід "Planetarium" не належала до розряду довгоочікуваних, але інтригувала можливістю поглянути, в який бік змінюватиметься музика давно відомого тобі проекту.

Напевно всім, хто слідкує за українською метал-сценою, є очевидним, що львівська команда 1914 після випуску свого дебютного альбому в грудні 2015 лише набирає обертів, розширюючи зокрема географію своїх концертів і виступаючи на найрізноманітніших фестах (від "цивільних" Файне Місто і Західфесту до, наприклад, тематичного й легендарного Kilkim Žaibu). Як я вже писав торік зі схожого приводу, випуск спліту — високоефективний піарний прийом, який дозволяє кожній з груп-учасників розширити коло своїх слухачів, залучивши на свій бік частину аудиторії партнерів за релізом.

Если вы никогда не слышали о группе Молочай, девятому студийному альбому которой посвящен этот текст, то самое время восполнить этот досадный пробел. Полагаю, что даже среди читателей Неформата лишь единицы помнят и знают этот неординарный и яркий музыкальный проект.

Чи часто вам випадає стикатися зі свіжим альбомом української групи (або, як у випадку з Тотемом сольного сайд-проекту), дискографія якого вже складала цілих 11 лонгплеїв? Маю певність, що ні. І це вже сама по собі вагома причина, щоб дочитати текст цього огляду до кінця. Подібна продуктивність ніколи не є випадковою і «послужний список» проекту вже давно говорить сам за себе.