“BSxBC”: постійно треба робити щось нове
Гурт “BSxBC” (Batman Says Be Cool) зібрали у повному складі восени 2013 року учасники відомих київських гуртів - “Шелест Запахів”, “Forever Wasted”, “The Sandstones”, “Turnaround”,” Lucifer Rising”, “IQ”. Незабаром за допомогою хлопців з "Evergreen rehearsal room" вони записано демо з чотирьох треків, а у жовтні 2015 року світ побачив дебютний альбом під назвою "Chronophage". Зараз готується перевидання останнього на касетах, а “BSxBC” тим часом готують новий матеріал. 
На ці та інші теми Neformat спілкувався з ударником гурту Віталієм  та вокалістом і ритм-гітаристом Костянтином (далі Віталік і Костя) 
 
- Може, це всі, крім мене, знають, але тим не менше) У вас всюди Бетмен. Чому так?
 
Віталік: Та насправді ніякого конкретного плану не було. Ми шукали назву, тоді в групі було нас двоє з Кастяном. Були варіанти “Army of Rats” і ще якісь. І якось я згадав про смішний напис на футболці “Бетмен сейс бі кул, гоу ту скул:)”. Мені сподобалась абревіатура і Кості також. Я думав писати через слеш, як AC/DC, а Костя придумав по хардкорному -  через Х. Плюс, ми не хотіли ніяких там суперсерйозних пафосних назв. Ну і Бетмен у мене особисто завжди був улюбленим героєм. У дитинстві в мене у кімнаті був цілий його іконостас:) У дитинстві в мене у кімнаті був цілий його іконостас:) Хоча на темі Бетмена і коміксів зациклюватись ми не збираємось, тому і лого робили без стилізації під значок Бетса.
 
 
- Раніше учасники вашого гурту грали у  не менш відомих гуртах, як от “Шелест запахов”, “Forever Wasted” та інші. Це якось впливає на творчість “BSxBC”?
 
Віталік: Так, досвід дуже важливий. Усі наші минулі проекти і теперішні, мені здається, накладають певний відбиток. Особливо у Кості з Сурком, вони дезери ще з “Шелеста Запахов”. А Валєра наш - стопроцентовий блюзмен, у нього це в соляках і гармоніях часто проскакує. Варто зазначити, що для мене з Валєрою це не перший спільний проект, ми граємо разом ще зі школи. З Кастяном ми також вже грали разом металкор ще десь у 2008му. А до “BSxBC” я грав у інді проекті “IQ”, який після мого виходу з нього переріс у тепер добре відомий “MAiAK”.
 
Костя: Конечно, опыт который был получен при участии в прошлых группах бесценен, и повлиял на музыкальное развитие, как в техническом плане, так и в творческом, что отображается на творчестве “BsxBC”. 
 
Я всегда считал, что играть музыку с разными людьми - это очень интересный икспириенс, и когда ловишь ход мыслей своего напарника, получая то же самое в ответ, то испытываешь просто офигительные эмоции.
 
 
- Щодо живих виступів. Чи плануєте найближчим часом якісь концерти? І де хотіли б виступити? Адже люди відмічають “особливу енергетику” ваших лайвів)
 
Костя: У нас итак немного концертов. Последний раз играли на дне рождения нашей подруги Нафани, в клубе Отель, что на Нижнеюрковской, и честно говоря, мне это место больше всего по душе, чувствуется какая-то нотка андеграунда, DIY и тд. Были мысли про мировое турне, но как показал один наш выезд в Одессу, мы пересрёмся кучу раз пока будем в дороге).
Очень часто играем на гигах организаторы которых наши товарищи из банд «Zombie Attack», «Adharma». 
 
Віталік: Поки ніяких планів немає. Ми граємо, коли хтось запрошує, деколи відмовляєм. Не хочеться постійно грати в одних і тих самих місцях. Літні фестивалі у нас цього року, напевно, знову пролітають, так як заявок ми нікуди майже не подавали, а брати участь у тупорилих відборах із голосуваннями і т.д. зареклися ще після історії з “Республікою”. Щодо особливої енергетики... не знаю, мені здається, на репетиціях енергетика у нас краща:)
 
Костя:  Ну в ближайшее время никаких гигов не планируем, так как работаем над материалом для нового альбома, - это в приоритете.
 
- Що за історія з Республікою, якщо не секрет? 
 
Костя: Вообще если коротко, то на «Республике» мы попали под какую-то волну фальсификации. Во время отборочного тура, выбирались две команды, которые попадают в финал, одну выбирает публика, другую жюри. Нам повезло, выбрали жюри, так как другая банда привела с собой больше друзей. Попав в финал, организаторы объявили, что пройдёт всего одна группа на фестиваль, но почему-то взяли всех финалистов, кроме нас. Ещё и на афише фестиваля потом светились названия тех участников, которые "пролетели" на отборочном туре.
 
- Неприємна історія...  На сторінці ви репостили цитату гурту “1914” про те, що від метал-команд організатори фестів просять гроші за дозвіл виступити на їх заходах? Чи стикалися з цим особисто?
 
Віталік: Так, стикалися. Я, з однієї сторони, розумію оргів, але, з другої сторони, наші фести не дають такого вихлопу, як, наприклад, якийсь “ХеллФест”. Так, у групу потрібно вкладати гроші; наївно думати, що все виїде лише на одній музиці, але потрібен баланс. Платити за це 10 000 гривень - нерентабельно. Тим більше, що є купа фестів, і їх більшість, які нормально існують без оцих поборів за участь.
 
 
- Дебютний альбом вийшов приблизно 6-7 місяців тому. І всім сподобався) Але за такий період люди встигають обдумати свою творчість. Тому питання: як оцінюєте його зараз?  Чи змінили б щось? І відповідно, чого варто чекати від нового релізу? Коли він буде?
 
Костя: Насчёт нашего творчества. Нам с самого начала нравилось экспериментировать, смешивать различные жанровые приёмы: у нас и трэш, и хардкор, даже на фоне популяризации стоунера, можно расслышать соответствующие пентатонические гармонии. В новом же релизе мы решили добавить блэка и дума, но и от танцевальных полек по трэшу тоже не отказывались.
 
Садится в студию планировали уже этим летом, но как долго будет тянутся этот процесс - неизвестно.
 
Віталік: Альбомом ми задоволені, просто я, наприклад, вже стомився від старих треків і так обслухався його під час зведення, що зараз майже не слухаю. Хоча ми писали його, в першу чергу, для себе, тому кожен трек нам подобається, і це перша моя група, музикою якої я повністю задоволений і можу слухати без думки, що це граю я, і щось десь там не так. Ми довго над ним сиділи, особливо наш басист Сурок і Коля зі студії “Evergreen”.  Ми шукали певний баланс між сирістю, олдскулом і чіткістю. Здається, знайшли) Але наступний реліз точно будемо робити не таким по звучанню і настрою. Постійно потрібно робити щось нове. Я от, наприклад, вговорив Валєру купити легендарну педальку Boss HM-2, щоб поекспериментувати зі звуком шведського дез металу. Подивимось, що вийде.
 
 
- Класно. А  загалом що чи хто вас найбільше надихає? Гурти, місця, люди, музика...
 
Віталік: Музика, гадаю, в першу чергу, для усіх нас. Я слухаю дуже багато всього, але нью вейв і метал - мої улюблені стилі. Стараюся слухати більше нових релізів. Дуже багато для мене залежить від звучання. На новий альбом, наприклад, мене сильно надихають “Black Breath - Slaves Beyond Death” і “Bolt Thrower - Those Once Loyal”. А теми для текстів знаходяться самі без особливих референсів на якісь конкретні події. А Валєра у нас геолог; думаю його гори надихають дуже сильно)
 
Костя: Изначально вдохновил один коллектив под названием “Металлика”. Может кто-то слышал, не знаю. В основном музыка.  В своё время очень вдохновило много метал банд: Machine Head, Fear Factory, Hatebreed, Cult Of Luna, As I Lay Dying, Down, All Shall Perish, Suffocation и ещё очень много, много, много. Как-то даже с друзьями угорали по электронной психоделической музыке: Shpongle, Phutureprimitive.
 
Но больше всего вдохновения черпается из самих репетиций, как по мне. После сочинения композиции у всех запал, восторг, типа "Вау! Это было очень круто!", и после таких моментов хочется сочинять и двигаться дальше.
 
- Окей. Повертаючись до релізів. Перед виходом “Chronophage” ви писали про проблему з лейблами і наводили ряд причин. Одна з них, як я зрозуміла, - це належність до пострадянських країн. Це якась недовіра чи були й інші причини? 
 
Віталік: Ні, недовіри немає, купа наших груп успішно підписується на закордонні лейбли. Просто я помітив тенденцію, що для більшості це непросто. Але наша головна проблема була у тому, що ми запізно розпочали пошуки. В Україні нам на той момент ніхто не міг допомогти. Тому ми з Кастяном розіслали більше 300, здається, листів. Були дуже приємні відгуки і пропозиції співпраці, але, як мінімум, у 2017 році. Справа у тому, що усі лейбли вже заповнили графіки, а дехто, навіть на два роки вперед. Також, наприклад, один лейбл з ОАЕ відмовив через зайнятість виключно групами з Близького Сходу, але просив нас ще нагадати про себе. Згодом нас погодився видати якийсь спецназівець-металіст зі Південної Кореї. Зараз про нас згадав невеличкий лейбл із Центральної Америки і сам запропонував перевидати альбом на CD, надіюся, від обіцянки не відмовиться.
 
 
 
- Зараз точиться питання квот на радіо для української музики. Але це десь більше у площині музики популярної. Як гадаєте: що треба, аби вивести андерграундну музику на рівень більш масового слухача? Можливо, сама постановка питання квот має бути іншою? Чи це зовсім і не потрібно  андерграунду? І виділіть, будь ласка, декілька гуртів українських, які вам подобаються.
 
Костя: Андеграунд пусть остаётся андеграундом. Из украинских групп могу выделить «1914», “X-BOX MURDER», “Foible Instinct», «BOMG», «Temple Of The Universe», «Hedonistic Exility». Не могу не упомянуть «Stoned Jesus». Кстати они, кажется, и есть тот яркий пример как выбраться из андеграунда в массы.
На самом деле в Украине очень много замечательных команд, которые по технике игры и музыке не отличаются от зарубежных «прототипов», и вышеупомянутые названия - далеко не весь список представителей украинской сцены.  
 
Віталік: Ніякого виводу андеграунду робити не потрібно -  на те він і андеграунд. Хто вкалує як віл і вкладає здоров'я і гроші в групу, зможе пробитися і без усіляких квот. Ми, наприклад, таких задач для себе не ставимо, бо прекрасно розуміємо, що потрібно покласти на цей алтар. У першу чергу, ми граємо для себе і нам байдуже на інших. 
 
І я б не сказав, що зараз у металі немає масовості. Це у нас її немає, а закордоном на цьому робляться дуже хороші гроші. Леді Гага носить футболку з Maiden, а Бібер з Metallica. Нещодавно на МеталСакс.ком вийшов дуже хороший матеріал про те, що метал - уже давно не андерграунд. Так, є андеграундні групи і вони завжди будуть. Так, рок, панк і метал не такі популярні, як у вісімдесятих, але ж і контркультурою я б це не називав. Щодо українських груп і виконавців підтримаю Костю і додам, що справді люблю музику наших друзів із «Zombie Attack», «Orpha» і «Strike Each Other». Також і на більш масовій сцені у нас дуже крутий прогрес “Alloise”, “The Hardkiss”, “Maneken”, “Onuka”. Я не слухаю їх постійно, але приємно, що наша поп-музика, нарешті отримує нормальних виконавців, від музики яких не хочеться ригати. З більшістю цих людей я стикався по роботі на “М1” і можу сказати лише позитивні речі. Щодо “Stoned Jesus”, то я всіляко підтримую Ігора з його бажанням не потонути в одному жанрі.
 
 
- Ну і останнє запитання: напишіть якісь поради для гуртів і музикантів, які тільки починають творити. Зокрема щодо репетицій: як їх зробити продуктивнішими?
 
Костя: Слушать много музыки, не ограничиваясь переслушиванием Чака Шульдинера, Метлы, Слэера, Пантеры и прочих. Выделять как минимум час в день на игру на инструменте. 
 
Віталік: Не думаю, що є якісь універсальні поради. Ми за репетицію (2-3 години) встигаємо і старий матеріал прогнати, і нові треки порозбирати, і йдемо додому майже завжди повністю знесилені. Перекур у нас лише один :) А так, не розмінюйтесь на дрібниці, грайте тільки те, що подобається і не записуйте ЕРшки, бо це атстой :) Валіть зразу повний формат:)
Neformat.com.ua ©