Dreadnought in the Pond — 0=1 (2021)

Тернопільський психоделічний гурт презентував дебютний повноформатний альбом "0=1". Що нас чекає у плані звуку та які сенси заховані в релізі, розібрала Єва Ніколаєва.

Залягти на дно ("On the Bottom"), з "Like Butterflies" перетворитися на метелика в чиїйсь голові, виграти битву з ламаними ритмами, здобути титул героя та пізнати просвітлення ("Enlightenment"), щоби повернутися туди, звідки починав, але вже оновленим. Про це, якщо у двох словах, написали альбом тернопільські психоделік/гранж/стоунер-рокери Dreadnought in the Pond. Історія не така проста, як здається. Спробую розшифрувати її.

 

Я вперше почула "дредноутів" на Winter Mass VII, і їхній виступ у буквальному сенсі відродив мене до життя. Примудрившися з температурою під сорок поїхати на фест, я, чесно кажучи, мала сумніви, що доживу хоча б до середини вечора. Втім, через пару пісень, — а відкривали якраз "дредноути", я вже віталася з усіма, кого там зустріла. Справедливо було б сказати "через пару пісень і склянок бехерівки", але, гадаю, мініалкоодісея не так далася взнаки, як психоделічні сюїти Dreadnought in the Pond і їхній відроджувальний ефект.

Цього разу ідея відродження й переродження, яка особисто в мене пов'язана з музикою Dreadnought in the Pond потрапила й у концепцію їхнього першого повноформатного альбому. Що ж означає формула "0=1", яка і є назвою релізу команди, цей нуль, який дорівнює одному? Одному життєвому досвіду, якого вже встиг набути кожен із музикантів гурту; одному (першому) лонгплею, що виходить цього травня; одному стрижню, який ми гартуємо всередині, крізь власну подорож, мандруючи повз уявних Скіллу та Харібду, приймаючи виклики долі. Від нуля до одиниці, від "ніщо" до "щось", від невідомого до пізнаного.

Якщо абстрагуватися від математики, то ми побачимо на обкладинці коло. Коло вічної історії, яка від часів створення людства лише повторюється з незначними змінами декорацій; коло подорожі всередину себе, у пошуках ключа до власної свідомості. Та ж концепція лежить і в основі "Героя з тисячею облич" Джозефа Кемпбелла, — філософсько-психологічного твору, навколо якого будується сюжет альбому "0=1". Ідея полягає в тому, що всі міфології мають багато спільного. Навіть більше: є певна моноісторія, один міфологічний контекст, у якому змінюються лише зовнішні декорації, а логіка та сюжет із незначними варіаціями, зберігаються.

Як сказав про концепцію альбому вокаліст "дредноутів" Ремко Цукерман, "Усі ваші Зоряні війни, Аватари, Покахонтас — це і є той мономіф aka Вічна історія." Нічого більше, нічого менше. 0 = 1. До речі, Ремко Цукерман є й автором обкладинки. Також над нею деякий час працювала тернопільська ілюстраторка та тату-майстриня Марина (@mnvi_tattoo).

У музичному плані "0=1" звучить, як The Mars Volta, які заграли стонер і знайшли нарешті нормального вокаліста. Або як Soundgarden, якби вони грали в шістдесяті. Втім, вписати хлопців у якісь вузькі жанрові межі складно. Тут дають про себе знати різні бекграунди кожного учасника гурту. І — згадаймо тих же The Beatles: така еклектика — це найбільш вдалий ґрунт для творчості й музичних експериментів.

Треки, які б не вписувалися в концепт альбому за звучанням чи настроєм, я б сказала, виділити не можна. Усе звучить цілісно, але необов’язково слухати альбом послідовно, можна врозкид. Хлопці постійно експериментують із ритмікою, вокал переходить від чистого до розщепленого, а гітарні нойзові викрутаси створюють якусь справді шизофренічну атмосферу. Тож, якщо ви планували влаштувати сімейне прослуховування альбому, робіть це з обережністю. Є, звичайно, рифи, які просяться на рингтон у моєму телефоні, а є какофонічний (у стилі тих же The Mars Volta) безлад, від якого можна просто захлинутися враженнями. Мені чомусь здалося, що, якби Одіссей подорожував і жив у наші часи, то "0=1" міг би бути альбомом про нього. Або міг би стати альбомом про пригоди героя з колоди карт "Таро". Або… який у вас варіант?

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

 

Dreadnought in the Pond — тернопільський психоделік/гранж/стонер гурт створений у 2011 році. Дискографія нараховує один мініальбом, один повноформатник, два сингли та лайв-сесію. За весь час існування гурт встиг виступити на одній сцені з Elder, Greenleaf, Talbot, Stoned Jesus, Somali Yacht Club, Soom та зіграти на Gogol Fest, Robustfest, Respublica, Electric Meadow, Winter Mass.

Серед музичних орієнтирів музиканти вказують різнобічну музику: від The Doors та Exotic Animal Petting Zoo до Nick Cave, Lighting Bolt, Primus та Mars Volta.

Dreadnought in the Pond у соцмережах:

https://the-dreadnought.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/thedreadnought.band
https://www.youtube.com/channel/UCAp1HYUgvQetyPJn949CPhQ

Neformat.com.ua ©

1. Prelude
2. Like Butterflies
3. The Battle
4. On The Bottom
5. When You Pass Away
6. Breathe
7. Hero
8. Enlightenment
9. Outro

19.05.2021