Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016)
Автор: Almagest

Своє слово відносно нещодавніх подій зими 2013-го та всього 2014 років в Україні вдалось виразити практично усім відомим харківським та навколишнім музикантам та колективам, якщо ви розумієте, про що я. Правда, кожен по своєму: Drudkh, наприклад, випустив, наче зірваного з ланцюга звіра, - не побоюсь цього слова -  монументальний лонгплей під назвою Борозна Обірвалась, за ними своє слово мовили в подібному стилі Khors зі своїм матеріалом на І ніч схиляється до наших лиць. А Nokturnal Mortum, Є. Гапон зокрема, відмітився більше громадською діяльністю та активністю в соцмережах, паралельно все обіцяючи реліз Істини та прелюдії до нього у вигляді мініка Біль, яких, до слова, чекаємо вже восьмий рік. Втім, за останні два роки були ще й інші релізи інших відомих і не дуже, молодих (Endless Battle) і культових (Лютомысл) формацій, яких так чи інакше зачепила тематика зовнішньої інтервенції та подій Революції Гідності, але від кого особливо не очікувалось мовчанки від легендарного гурту Dub Buk, який в 2014 році таки розродився останнім своїм альбомом Цвях з очевидно старим неактуальним матеріалом, з виходом якого фактично закінчилась ціла епоха, ціла ера: Dub Buk не стало. На його місці – на згарищі як той фенікс – виник новий музичний  проект – Burshtyn, до складу якого увійшли Izverg (бас, вокал), Vsesvit (ударні) та Master Alafern (гітара), тим самим повторюючи, можна сказати, класичний склад Dub Buk зразка кінця 2000-их. 

 

Запис дебютної роботи Burshtyn - Прах Відчайдухів виконувався в період літо-осінь ще 2015 року в студії Олександра Білоцерківського в Харкові. Сам же альбом став другим виданням новоспеченого лейблу Dub Buk Katakraft, який трохи раніше зайнявся перевиданням чи не найбільш знакового альбому Dub Buk - Іду на Ви!, якому вже в 2017-му виповнюється цілих 15 років. Відкривається Прах відчайдухів майже 9-ти хвилинною композицією «Нічия Земля» з агресивним інтенсивним тремоло під акомпанемент швидких бласт-бітів, класичного для Dub Buk чи Ungern, після чого композиція наче впадає в летаргію, уповільнюючись до темпу, подібного дум-металу (напрошується відразу аналог у вигляді останнього альбому Old Forest - Dagian). І лише остання третина композиції досягає своєї кульмінації у звичному для слухача агресивному стилі. Фактично ж даний трек можна вважати наріжним каменем всього альбому, адже він демонструє все те, чим наповнили музиканти весь альбом, особливо це стосується лірики, яка плавно перекочовує з антихристиянської тематики («Непотрібно Христа») до роздумів над сьогоденням в Україні крізь призму минулих, козацьких зокрема («Чотомлик», «Козак», «Спогади Чорношличника»), віків та фольклору («Млин Віків»). Дещо осторонь, але абсолютно на своєму законному місці – рівно посередині всього альбому - знаходиться чи не найяскравіша композиція всього релізу: переспів української народної пісні «Ой там на горі» у чуттєвому виконанні Юлії Гордієнко під супровід бандури Дар’ї Кривошапченко. Мінімалістичне та все ж тривожне завдяки фоновому ембієнту та рідких вкраплень скрипки у виконанні Master Alafern’а звучання даної пісні злегка заспокоює розбурхану свідомість, особливо після «Непотрібно Христа», за що варто окремо подякувати Munruthel, який займався її зведенням. 5-ий по списку трек альбому - «Козак» - на противагу попередньому починається з моторошних звуків артилерійських обстрілів, і  присвячується він воїну В’ячеславу «Козаку» Кірілову з Одеси, який загинув на війні поблизу Маріуполя. Дана композиція, як і в «Млин Віків», також ускладняється залученням українських народних інструментів. Завершують альбом подібні між собою середньотемпові композиції, які періодично вибухають галопом бласт-бітів - «Спогади Чоношличника» та «Чотомлик». Остання, до слова, під своє довершення взагалі перетворюється в свого роду містерію, чимось подібну на сюїту Гріга «В печері гірського короля», підтриману жорстким гітарним рифажем та шрайком Ізверга. На словах «там, де кипить глибини пустота, куля козацька втопила чорта» альбом завершується.

 

На завершення хочеться сказати, що слухач навряд чи тут почує звичний для нього характерний саунд Dub Buk чи Ungern: швидкий, безкомпромісний, агресивний. Музика стала на порядок повільнішою, різноманіття гітарних ходів та рифажів зменшилось в рази: вона стала більш зацикленою та тягочую, а саме звучання інструментів стало важчим та жорсткішим Туманів Майбутніх Часів. Burshtyn, словом, звучить зовсім інакше, ніж те, що ми звикли (і сподівались) чути від Ізверга і Co. Змін також зазнала й концептуальність лірики та, скоріше за все, ідеологія проекту: на заміну слов’янському патріотизму, паганізму та навіть антисемітизму прийшов патріотизм виключно український, злегка підтриманий фольклором та спогадами минувшини, та звісно, антихристиянством. Отже, Прах Відчайдухів, який варто вважати альбомом-візиткою нового музичного проекту добре відомих і знаних вітчизняних музикантів, виявився дещо несподіваним, адже жодних попередніх анонсів не відбувалось, та й сам реліз особливого резонансу не викликав. Втім, це аж ніяк не завадило альбому принаймні в мене викликати тільки хороші враження: жорсткий непретензійний, але безкомпромісний саунд, вдало відіграні та непогано зміксовані інструменти знаходяться на потрібному місці, не викликають відчуття дисбалансу і знаходяться в повній гармонії з вокалом, а головне – кожна композиція сповнена непідробною мелодикою та певною хітовою жилкою, здатною закарбуватися в пам’яті. Воно й не дивно: для роботи були обрані концепції, гітарні рифи та партії, а також частково тексти 10-15 річної давності, коли маховик агресії та люті музики Dub Buk саме досягав колосальних оборотів, а автор цієї статті ще ходив у школу. 

Neformat.com.ua ©

1. Нічия Земля

2. Млин Віків

3. Непотрібно Христа

4. Ой там на горі

5. Козак

6. Спогади Чорношличника

7. Чортомлик

листопад 2016 року
Dub Buk Katakraft