Огляди

ЗМА — Космический Холод (2018)

Материал для этого ЕР группа сочинила в 2013-м году. Изначально планировалось записать альбом, первая половина которого была бы тяжелой, а вторая — легкой инструментальной музыкой. В итоге, получилось, что концепция тяжелой части абсолютно не сочеталась с легкой музыкой, поэтому было решено разбить альбом на 2 ЕР. И вот в 2018-ом, спустя практически два года после выхода первого ЕР "Истлевший" (2016), вышла вторая часть — "Космический Холод".

Light Matters — Light Matters (2019)

Часом трапляються музичні явища, з якими моментально розумієш, яку мету переслідував автор, яка її ЦА і на кого він орієнтується, виробляючи продукт. Нічого смертельного тут немає, адже потреби слухача в музиці, на щастя або на жаль, можуть бути науково виміряні та систематизовані. Але все-таки важко ігнорувати той факт, що такий холодний розрахунок ріже вухо і демотивує вірити музиканту всім серцем. І от якщо ви мене спитаєте про вітчизняні проекти, у яких основна мотивація іде не від трендів, а в першу чергу від власних переживань, я так чи інакше згадаю українсько-польський акустичний емо-дует Light Matters.

Goat Sperm — Voice in the Womb (2018)

Формальные новобранцы Goat Sperm неслабо так надули слушателей своим названием. При виде него люди в теме сразу подумают о предельно сыром и грязном козлином блэк-метале, вроде Goat Messiah, Goatpenis, Goat Vulva, Sadogoat или Archgoat. Но дебютный EP ансамбля "Voice in the Womb" с первых же нот погружает вас в совсем иной музыкальный материал.

Osnova — Alpha Omega (2018)

Киевляне Osnova – яркий пример того, как исполнитель может завоёвывать новых слушателей одним названием даже вопреки жанровой принадлежности. Ну как любителю хардкор-панка пройти мимо группы с такой вывеской, даже видя на саундклауде тэги вроде trance и acid, отчётливо сигнализирующие о том, что это не тот хардкор и вообще, возможно, габбер? Создатели дурацкого мема про мытищи сильно удивились бы, узнав о том, в насколько неожиданном времени\месте их креатив отыграл свою роль. Тема сегодняшнего доклада — EP "Alpha Omega", датированный прошлым годом.

Celophys — Fried Chordata (2019)

Українська стонер і сладж сцена — одна з найприкольніших у Європі та одна з найбільш недооцінених. Особливо це стосується сладжу. У нас є гурти дуже хорошого рівня, і вони продовжують рости та розвиватися. Приклад тому - новий, четвертий в дискографії, альбом
черкаських любителів палеонтології та лікувальних трав, сладж/дум дуету Celophys. Альбом отримав назву "Fried Chordata", тобто "смажені хордові". Чудово ж!

Bichkraft — 800 (2018)

Відбий та відспівай, відіграй так, щоб стерлися межі континентів та віку, радощів і смутку. Віддай молодості владу над тим, що виходить з-під пера, з сітки динаміку, горла, студії звукозапису, України, Нью-Йорку, звідусіль, навіть із бунтівних сердець.

Kurs Valut — Veselo (2018)

Чи шуміли коли-небудь Тичинівські гаї електрострумом? В альбомі "Veselo" тріо Kurs Valut вони повертають нас у дійсність після екскурсії підпільними дніпровськими заводами. Це — музика катаклізмів, затяжних депресій, яка не в змозі заколисати жодне немовля, втім, дає привід усміху.

Doomed City —The Poetry of Simple Things (2019)

Переважна консервативна більшість в Україні та й у всьому світі вважає, що зміни завжди або на гірше, або, як мінімум, сумнівна забавка з присмаком зради. Але щоб жити в сучасному світі, треба змиритися з єдиною константою — змінами.

Braii — City of Nothing (2018)

Чи підеш за хмурою розповіддю київської готеси, чи ризикнеш відвідати Місто Нічого, полишивши своє, дуже схоже? Адже усі тексти, за словами Оксани Бризгалової, правдиві, засновані на тому житті, яким ми усі живемо.

Beyond the Pleasure - Party Metal (2019)

Кількості релізів Beyond The Pleasure та їх активності можна позаздрити — гурт, за приблизно три роки існування, випустив більше пісень та кліпів, ніж більшість вітчизняних колективів. До того ж, з'їздив у парочку турів (не тільки по Україні, але побував і у Європі, а зараз їде у другу подорож на Захід). Але при цьому всі їх спроби в музику не увінчались успіхом.

Дідько Лисий — Ілюзія Праведності (2018)

Українська школа смертельного металу не часто радує поглядами на Флориду. Останнім часом альбоми цього напрямку виходять з орієнтиром на Швецію (наприклад, супер-гурт Necrom). Так, дуже давно панове з гурту Bleeding випустили альбом, що мав дух Флориди, але не настільки, щоб можна було казати про пряме ураження мозку гнилим Південним м’ясом.

Аж раптом просто нізвідки з’являється новий альбом гурту з чудернацькою назвою Дідько Лисий, яка більше пасувала б якомусь карикатурному блек-металу з розряду Аццкої Сатани чи ще чогось в такому дусі. Утім, дане упередження спростовується з першими звуками, які одразу кажуть, що тут все не так просто.

Straytones — Beware, Dark Lord! Here comes Bell-Man! (2019)

''Коли дійсно солодко — цукор не потрібен". Такий ванільний флешбек ви можете отримати, якщо вип’єте каву в мережі кав’ярень "Львівська майстерня шоколаду". Хочу застерегти — це не реклама, це максимально вдалий вступ.

Доволі рідко зустрічаються релізи, про котрі хочеться писати все, окрім деструктивної критики. Релізи, які, здавалося б, досить маленькі, або великі, або переповнені всілякими інфлюенсами, серед яких важко спіймати лейтмотив, але коли така робота потрапляє до рук, то все й так зрозуміло — тут додавати нічого, надто все прекрасно.

Fontaliza - Фірмові рухи (2018)

Російськомовною частиною мережі ходить байка, що за допомогою свого твіттер-акаунту, Oxxymiron досить швидко дав поштовх кар’єрам декількох артистів, фан-база яких, на сьогоднішній час, прогресивно зростає. Комусь із них навіть під силу робити солдаути не тільки у столицях. Єдине, що потрібно, коли такий шанс випадає — не проґавити його та спрямувати отриманий поштовх в маси до необхідного русла.

Stinx - Oldskull (2018)

Stinx - самопроголошені мастодонти українського панку. Звучить, може, і хвалькувато, але гурту підходить. З 2005 року в різних складах та з різною інтенсивністю, Stinx завжди були частиною панк-сцени, граючи і з поп-панк бандами, і з сайкобілі, і на розігріві у таких легенд панку як The Queers, The Lurkers та The Vibrators.

Tank-2000 - Positive Rage (2018)

Напевно, у вітчизняного пересічного слухача український хардкор може викликати неоднозначні емоції або враження, залежно від того, під яким кутом дивитися на загальний стан справ. Ну хардкор і хардкор, так? Що в ньому особливого? Але, можливо, треба просто мати бажання побачити більше та, озброївшись віртуальною лопатою, відкопувати реліз за релізом? Отоді є великий шанс побачити картину з усіх можливих сторін.

Мало - Як є (2018)

Він "просто дібіл": не хоче заробляти на біткойнах, жерти кокс, жити в центрі, ходити в Closer, чути Забужко чи Андруховича -  це витяги з пісні-жарту, яку "Мало" грає лише вживу. Здається, це утрамбована до гітари з голосом частка Івасюківської естради 70-х. А що? Хороше починається з Малого.

Remorse - Inevitable Punishment (2019)

Remorse - одна з, якщо взагалі не найстаріша активна хардкор-команда в Україні. Датою створення колективу вважається кінець 2001 року. Попри солідний вік, поміж, власне, хардкорщиків, принаймні у Києві, гурт ніколи особливо популярним не був.

Sasha Proletarskiy - Irreversibly. Vol 1,2 (2018)

Концептуальное поэтическое полотно из 2 альбомов Александра Пролетарского под названием "Irreversibly" конечно же не могло быть не освещено минимум в 3 музыкальных СМИ, учитывая связи/вес автора как музыкального журналиста. Согласно задумке создателя, первая часть являет собой в значительно большей мере стихотворения, нежели музыкальные пассажи. Во второй уже все стихи положены на музыку Олега Каданова (Оркестр Че, Мантры Керуака, Линия Маннергейма) .

Way Station - The Way of Minstrel (2018)

Прошлогодний альбом "The Way of Minstrel" киевской пост-рок формации Way Station вошёл в различные топы релизов музыкальных онлайн-порталов Украины за 2018 год. Попробуем непредвзято проанализировать причины этого явления.

044 ROSE - Rose 044 (2018)

Новый хип-хоп подарил нам столько прекрасных имен, что сосчитать их будет крайне сложно. Что уж говорить - хип-хоп это сегодняшняя поп-музыка, которая задает тренды и векторы развития музыки.

Статистика 2018 года на основе рейтингов Spotify и Billboard говорят нам следующее:

Джонні Дивний – Повний абзац (2018)

Історично, місто Калуш – дуже особлива точка на мапі українського хіп-хопу. Починаючи від легендарних фестивалів Represent, де встигли побувати артисти з усієї України, Штатів та Європи, до багатьох цікавих та оригінальних виконавців родом звідти, які й у наш час яскраво виділяються поміж інших. Сьогодні ми розглянемо реліз від одного з вихідців цього хіп-хоп осередку на Прикарпатті.

Inner Suffering - Slow Dance on the Ashes of Failure (2018)

Группы одного человека традиционно принято называть проектами. Inner Suffering с 2014 года выпускает как минимум по 2 релиза в год (по статистике, значительно больше). Сегодня речь пойдёт о первом полноформатном альбоме исполнителя прошлого 2018 года "Slow Dance on the Ashes of Failure".

Музыка рассматриваемой формации чаще всего позиционируется как депрессив блэк металл. В контексте данного лонгплэя данный тэг звучит вполне справедливо, равно как и смежные. Рассмотрим в порядке очереди.

Siberian Sun - Wires (2018)

Ужгородская сцена уже продолжительное время находится в состоянии анабиоза - новых групп нет, сильные коллективы города затихли и крайне редко подают признаки жизни, а ныне существующие лениво движутся по течению, скромно выступая где-нибудь и периодически даже выпуская релизы.

Zukkor Zzov - Last Porridge for Goblin (2018)

Існує такий собі темний бік українського андеграунду, що взагалі не використовує електрогітари, ударні інструменти та брутальні голоси. Ні, це і не готичний чи індустріальний темний бік. Це — малозаселений темний бік еклектичного мінімалізму.